Ухвала суду № 29535801, 20.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа №6/308

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

при секретарі судового засідання Котюк О.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.02.2013року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 6/308 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Ужгородського транспортного прокурора в інтересах держави - Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в особі Державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

про повернення державного майна та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 6/308 від 10.09.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року задоволено позовні вимоги Ужгородського транспортного прокурора. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» на користь державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України 255 850,51 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» до Державного бюджету України 2 643,51 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський № 94698, державному авіаційному підприємству «Карпати-Авіа» МНС України у технічно справному стані відповідно до акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з набрання рішенням суду законної сили.

На виконання вказаного рішення суду господарським судом міста Києва 05.04.2011 року у даній справі видано три накази.

За результатами розгляду заяви позивача від 25.01.2012 року про видачу дубліката наказу господарського суду, господарським судом м. Києва 10.02.2012 року винесено ухвалу, якою вказану заяву задоволено та видано наказ-дублікат (т. 3, а.с. 23-24).

12.12.2012 року до господарського суду міста Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» (відповідач) про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 6/308,стягнувши з нього 5 196 450,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року у справі № 6/308 вказану заяву задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Києва № 6/308 від 10.09.2009 року щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський № 94698, державному авіаційному підприємству «Карпати-Авіа» МНС України у технічно справному стані відповідно до акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з набрання рішенням суду законної сили, шляхом стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» (м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, оф.81, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 31087652) на користь державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України (м. Ужгород, вул. Собранецька, 145, Закарпатська область, код 01128794) 5 196 450,00 грн., що становить вартість вертольоту МІ-8МТ, заводський № 94698.

Названу ухвалу винесено місцевим господарським судом з посиланням на ст.121 ГПК України та вмотивовано тим, що надані заявником матеріали свідчать про неможливість виконання рішення щодо зобов'язання відповідача повернути майно позивачу у технічно справному стані, а тому суд визнав обґрунтованими доводи заявника щодо можливості присудження позивачу вартісного еквіваленту вказаного майна.

Не погодившись з ухвалою суду від 24.12.2012 року, позивач (стягувач) подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу винесено судом за неповного з'ясування та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також, що висновки, викладені в ухвалі суду не відповідають обставинам справи. У зв'язку з цим скаржник вважає, що ухвала винесена судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на неповідомлення його належним чином про розгляд заяви та вирішення її за відсутності представника позивача, а також скаржник вказує на відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач (боржник) вказує на безпідставність її доводів, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурором надано до суду письмові пояснення, в яких він не погоджується із винесеною ухвалою суду від 24.12.2012 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду вказавши, що у суду не було підстав для задоволення заяви ТОВ «Українська авіаційна компанія «Велес».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 11.02.2013 року.

Ухвалою суду від 11.02.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.02.2013 року та продовжено строк вирішення справи.

18.02.2013 року в судовому засіданні оголошено перерву на 20.02.2013 року.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення представників сторін,прокурора, представника третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві 23.02.2012 року було відкрито виконавче провадження ВП №31354276 на підставі наказу господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський № 94698, державному авіаційному підприємству «Карпати-Авіа» МНС України у технічно справному стані відповідно до акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з набрання рішенням суду законної сили та на адресу боржника надіслано вимогу про добровільне виконання рішення суду.

11.04.2012 року та 08.06.2012 року державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафів на боржника у зв'язку із невиконанням рішення суду в добровільному порядку.

Під час виконавчого провадження було встановлено, що у боржника за його юридичною адресою та фактичним місцем знаходження майно відсутнє, яке він зобов'язаний передати стягувачеві, про що свідчать акти державного виконавця від 09.08.2012 року та 27.08.2012 року.

15.08.2012 року до прокуратури Печерського району міста Києва державним виконавцем внесено подання про вирішення питання порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «УАК»Велес» за невиконання рішення господарського суду м. Києва від 10.09.200 року за №6/308.

27.08.2012 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку неможливістю виконати рішення суду без участі боржника та виконавчий документ повернуто до суду.

В подальшому, 12.12.2012 року до господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» (відповідач) із заявою про зміну способу виконання рішення суду у справі № 6/308, посилаючись на акти державного виконавця про відсутність у нього майна, яке він зобов'язаний передати стягувачеві, а також технічну несправність вертольоту та його перебування поза межами території України. У зв'язку з цим, рішення суду неможливо виконати і просив винести ухвалу про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі № 6/308, стягнувши з боржника (відповідача) на користь стягувача (позивача) повну вартість вертольота МІ-8МТ, заводський № 94698 в розмірі 5 196 450,00 грн. з ПДВ (т. 3, а.с. 56-57).

Як вже зазначалося вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 6/308 дану заяву задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Києва № 6/308 від 10.09.2009 року щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський № 94698, державному авіаційному підприємству «Карпати-Авіа» МНС України у технічно справному стані відповідно до акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з набрання рішенням суду законної сили, шляхом стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес2 (м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, оф.81, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 31087652) на користь державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України (м. Ужгород, вул. Собранецька, 145, Закарпатська область, код 01128794) 5 196 450,00 грн., що становить вартість вертольоту МІ-8МТ, заводський №94698,

Мотивуючи своє рішення про зміну способу виконання рішення суду, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 121 ГПК України, дійшов висновку про доведеність доводів відповідача щодо наявності підстав, які унеможливлюють виконання рішення без зміни способу такого виконання. Зокрема суд, приймаючи вказане рішення, прийняв до уваги доводи відповідача про неможливість виконання рішення суду щодо зобов'язання ТОВ «УАК» Велес» повернути вертоліт МІ-8МТ, заводський №94698, ДП «Крпати-Авіа» МНС України у технічно справному стані.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про зміну способу виконання рішення суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно з підпунктом 7.2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал,постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема щодо юридичної особи -наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернення стягнення, стихійне лихо,інші надзвичайні події тощо.

Підпунктом 7.4 пункту 7 вказаної Постанови передбачено, що за відсутності присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстав відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі виданого судом наказу від 05.04.2011 року у справі № 6/308 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. Відповідачу (боржнику) надано строк для добровільного виконання судового рішення, проте у зв'язку з тим, що рішення відповідачем у добровільному порядку виконано не було, державним виконавцем двічі накладався штраф на ТОВ «УАК «Велес», складено акти про відсутність майна за адресами боржника, внесено подання до прокуратури про вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб боржника та повернуто виконавчий документ до суду у зв'язку із неможливістю виконати рішення суду без участі боржника.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, а також інші заходи, передбачені рішенням.

За приписами ст. 61 Закону, у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ст.ст. 47, 48 вказаного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу і здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Про повернення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову.

Таким чином, особа, яка звертається до суду із заявою про зміну способу виконання рішення має довести наявність тих обставин, з якими ст. 121 ГПК України пов'язує можливість суду змінити спосіб виконання рішення і, зокрема, така особа має надати суду докази існування обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У даному випадку, виходячи із вимог чинного законодавства та враховуючи Постанову пленуму ВГСУ від 17.10.2012 року за №9 (зокрема підпункт 7.4 пункту 7) на переконання колегії суддів, належним та допустимим доказом, який підтверджував би наявність у відповідача обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, є відповідний акт державного виконавця про відсутність майна та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа з підстав відсутності майна у відповідача (вертольота МІ-8 МТ заводський №94698).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи містяться лише акти державного виконавця про відсутність майна у боржника, а постанови про повернення виконавчого документа з підстав відсутності майна у відповідача, останнім суду не надано і матеріали справи її не містять.

Як видно із матеріалів справи,державним виконавцем дійсно зафіксовано факт відсутності спірного майна (вертольота МІ-8МТ) у боржника, як за юридичною адресою та фактичним місцем знаходження,про що свідчать відповідні акти.

Однак, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку неможливістю виконати рішення суду без участі боржника та виконавчий документ повернуто до суду на підставі п. 11 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 11 частини першої ст. 49 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною третьою статті 75 Закону встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Отже, судом встановлено, що державним виконавцем було закінчено виконавче провадження у зв'язку із зверненням до прокуратури з поданням про вирішення питання порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «УАК» Велес» за невиконання рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року за №6/308.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У цьому контексті слід також зазначити, що документи, надані відповідачем на підтвердження перебування майна за межами території України та відсутності цього майна у відповідача не можуть бути визнані колегією суддів за належні докази, оскільки, митна декларація, наявна у матеріалах справи (т. 3, а.с. 62), не містить обов'язкових відміток органу митного контролю про перетин кордону вказаного у декларації майна - вертольоту, який згідно з рішенням суду відповідач має повернути стягувачу.

Також у наданих відповідачем документах, зокрема у Проформі-Інфойсі № 2 від 08.02.2008 року та у митній декларації (форма МД-2) йдеться дещо про інше майно - вертоліт МІ-8МТВ-1, а ніж той, який був передбачений договором оренди та рішенням, а саме - вертоліт МІ-8МТ, хоча при цьому, вказується той же заводський № 94698 (т. 3, а.с. 61).

Одночасно, колегія суддів зазначає, що, у разі знаходження спірного вертольота за межами території України і який потребує ремонту, вказана обставина не свідчить про ускладнення або неможливість відповідача виконати рішення суду, оскільки посилання відповідача на відсутність технічної можливості здійснити ремонт у тій країні, де наразі знаходиться майно, не ґрунтується на доказах, в тому числі відповідачем не надано доказів того, що у нього відсутня можливість доставити вказане майно на територію України та передати його позивачу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, повинен був враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, однак, як вірно вказує скаржник у апеляційній скарзі, вказані обставини судом не було враховано. Зокрема, вартість майна, яку вказано у договорі оренди від 27.07.2007 року (т. 1, а.с. 68), встановлена станом на момент підписання цього договору у сумі 5 196 450,00 грн., а тому зміна способу виконання рішення шляхом стягнення з відповідача вказаної суми коштів, здійснена судом без урахування матеріальних інтересів сторін та інфляційних процесів у економіці держави.

Доказів визначення вартості або оцінки майна (експертний висновок тощо) саме у вказаному розмірі матеріали даної справи не містять і відповідачем таких доказів суду не було надано.

Також, посилання відповідача на відомості про ресурси та строки служби вертольоту станом на 28.05.2012 року, крім того, що містять дані про інший вертоліт - МІ-8МТВ, ані ж той, який був предметом договору оренди та присуджений до повернення за рішенням суду, містять інформацію, зазначену самим відповідачем, а не експертною установою або комплексною перевіркою із залученням представників (фахівців) позивача та/або власника, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом як допустимі докази неналежного технічного стану вертольоту.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, дійшовши передчасного висновку про обґрунтованість заяви відповідача про зміну способу виконання рішення суду та наявність правових підстав для задоволення вказаної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені заявником підстави для зміни способу виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року не ґрунтуються на нормах законодавства, а надані відповідачем документи не можна вважати належними та допустимими доказами у розумінні ст.34 ГПК України, які підтверджується наявність підстав, передбачених ст. 121 ГПК України для зміни судом способу та порядку виконання рішення суду, тому у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Українська авіаційна компанія «Велес» слід відмовити. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Наведене, на думку колегії суддів, дає підстави дійти висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу від 24.12.2012 року у справі № 6/308, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та визнав встановленими обставини, які не були доведені заявником, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування зазначеної ухвали.

Судові витрати за апеляційне оскарження ухвали відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на боржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 86, 101, 103-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 6/308 задовольнити.

2.Скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 6/308 повністю.

3. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 6/308 відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська авіаційна компанія «Велес» (01021, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-А, код 31087652) на користь Державного авіаційного підприємства «Карпати-Авіа» МНС України (88004, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 145, код 01128794) 573,50 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 6/308 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.