Ухвала суду № 29533989, 18.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12284/12/0170/25

18.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-Пріват"- Волкова Марина Ігорівна, довіреність № б/н від 08.11.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 16.11.12 у справі № 2а-12284/12/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-Пріват" (вул. Севастопольська, 41, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій-Пріват» задоволено:визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені 23.10.2012 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби:№ 0000912206, яким ТОВ «Благоустрій-Пріват» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 135795,75грн.,з яких 122727 грн.- основний платіж та 13068,75грн.-штрафні санкції; № 000902206, яким ТОВ «Благоустрій-Пріват» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117991,50грн., з яких 103082,00грн.- основний платіж та 14909,50грн.- штрафні санкції, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Благоустрій-Пріват»(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012:№ 0000912206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 135795,75 грн., з яких 122727,00грн.- основний платіж та 13068,75грн.- штрафні санкції та № 0000902206про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117991,50грн., з яких 103082,00грн.- основний платіж та 14909,50 грн.- штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування валових витрат на суму 122727,00 грн. та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 103082,00грн., що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи 23.10.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:№0000912206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 135795,75 грн., з яких 122727,00грн.- основний платіж та 13068,75грн.- штрафні санкції та № 0000902206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117991,50грн., з яких 103082,00грн.- основний платіж та 14909,50 грн.- штрафні санкції.

Передумовою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість став акт № 7121/22-6/30909627 від 09.10.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ПП «Севелітстрой», ТОВ «БВП «Строітель Плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пунктів 138.6, 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 122727,00грн.,підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 103082,00грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність має ознаки нікчемності, через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 01.08.2011 між ТОВ БВП «Строітель - плюс» (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір № 1010 на надання транспортних послуг, предметом якого є надання виконавцем власними силами та транспортом транспортних послуг по перевезенню вантажу замовника в обсязі, кількості та за адресою, згідно заявок замовника протягом дії цього договору, строк якого визначено з моменту підписання до 01.08.2012, оплата здійснюється в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі, згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 17.08.2011 між сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0003015 на загальну суму 23658грн., у тому числі податок на додану вартість-3943,00грн.

17.08.2011 БВП «Строітель-плюс» було виписано позивачу податкову накладну № 224 на всю суму наданих послуг. 26.08.2011 між сторонами було підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0003094 на загальну суму 13080,54грн., у тому числі податок на додану вартість - 2180,09 грн. 26.08.2011 БВП «Строітель-плюс» було виписано позивачу податкову накладну № 344 на всю суму наданих послуг. Податкові накладні № 224 та № 344 були отримані позивачем згідно з Реєстром виданих та отриманих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту серпня 2011 року.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 16.09.2011 між сторонами було підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00016 на загальну суму 20032,00грн., у тому числі податок на додану вартість- 3338,67грн. 16.09.2011 БВП «Строітель-плюс» було виписано позивачу податкову накладну № 204 на всю суму наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи 13.10.2011 позивачем було подано до відповідача Декларацію з податком на додану вартість з додатками, відповідно до якої зазначена сума була включена до податкового кредиту вересня 2011 року.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно з даними копії банківської виписки, отримані від БВП «Строітель-плюс», послуги були позивачем повністю оплачені, а саме: 17.08.2011 на суму 23658,00грн., 26.08.2011 на суму 13080,54 грн., 16.09.2011 на суму 20032,00грн. Будівельно- виробниче підприємство «Строітель-плюс» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 15.05.2012.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений Договір поставки № 40/78 від 27.04.2011,відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту постачання або іншим чином, не забороненим законодавством України в кількості та за асортиментом згідно накладним, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання умов цього Договору, 27.04.2011 ТОВ «ВТК «Окнополь» було поставлено позивачеві товар (рослинна земля та камінь декоративний) на загальну суму 29000,00грн. в тому числі податок на додану вартість-4833,33грн., що підтверджується витратною накладною № РН-308. ТОВ «ВТК «Окнополь» 27.04.2011 була виписано позивачу податкова накладна № 55 на загальну суму 29000,00грн., у тому числі податок на додану вартість- 4833,33грн. та в той же день одержаний товар було оплачено ТОВ «Благоустрій-Пріват», що підтверджується банківською випискою.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 17.05.2011 позивачем була подана до ввідповідача Податкова декларація за квітень 2011 року, згідно додатків до якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 4833,33 грн.,сформованого на підставі його взаємовідносин з ТОВ «ВТК «Окнополь», реєстр виданий та отриманих податкових накладних.

Також між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений Договір поставки № 386/79 від 24.05.2011, на виконання якого ТОВ «ВТК «Окнополь» було поставлено 24.05.2011 позивачу товар (земля рослинна з доставкою) на загальну суму 26000,00грн., у тому числі податок на додану вартість-4333,33грн., що підтверджується витратною накладною № 370 та в той же день виписано податкову накладну № 68 на суму поставленого товару.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений Договір транспортування вантажу № 385/83 від 24.05.2011, згідно з яким ТОВ «ВТК «Окнополь» (перевізник) зобов'язався доставити автомобільним транспортом ввірений йому ТОВ «Благоустрій-Пріват» (одержувач) вантаж до пункту призначення, де видати вантаж одержувачу, який зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу плату.

Поза увагою заявника апеляційної скаргои залишився той факт, що 24.05.2011 між сторонами був підписаний акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000385, а саме: транспортування щібня навалом загальною вартістю 18000,00грн., у тому числі податок на додану вартість-3000,00грн.

Слід зазначити, що 24.05.2011 ТОВ «ВТК «Окнополь» була виписана позивачеві податкова накладна № 69 на суму виконаних робіт та виставлений рахунок для оплати в строк до 26.05.2011, оплата за отримані товар та роботи була повністю здійснена позивачем 24.05.2011,що підтверджується банківською випискою.Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні № 68 та 69 були отримані позивачем та включені до складу податкового кредиту травня 2011 року.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений Договір поставки № 469/81 від 02.06.2011,згідно якому продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар в кількості та за асортиментом згідно накладним, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно виставленого рахунку-фактури №469, ТОВ «Благоустрій-Пріват» 02.06.2011 було перераховано ТОВ «ВТК «Окнополь» грошові кошти в сумі 21500,00грн. За фактом оплати грошових коштів, 02.06.2012ТОВ «ВТК «Окнополь» було виписано позивачу податкову накладну №31 на загальну суму 21500,00грн., у тому числі податок на додану вартість-3583,33грн. ТОВ «ВТК «Окнополь» 08.06.2011 було поставлено ТОВ «Благоустрій-Пріват» товар (рослинна земля з доставкою) на загальну суму 21500,00грн., у тому числі податок на додану вартість-3583,33грн.,що підтверджується витратною накладною №421.

Також між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений Договір постачання товару № 500/82 від 25.06.2011, відповідно до виставленого рахунку-фактури № 500 ТОВ «Благоустрій-Пріват» 25.06.2011 було перераховано ТОВ «ВТК «Окнополь» грошові кошти в сумі 13169,18грн.,у тому числі податок на додану вартість- 2194,87грн. та за фактом оплати позивачу було виписано податкову накладну № 78 на вказану суму.

Судова колегія зазначає, що 29.06.2011 на виконання Договору, ТОВ «ВТК «Окнополь» було поставлено позивачу товар (земля рослинна з доставкою) на загальну суму 13169,18грн., у тому числі податок на додану вартість- 2194,87грн.,що підтверджується витратною накладною № 444 від 29.06.2011.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 13.07.2011 позивачем була подана до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, згідно додатків до якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 5778,20грн.,сформованого на підставі його взаємовідносин з ТОВ «ВТК «Окнополь»; реєстр виданий та отриманих податкових накладних.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 08.05.2012.

Як свідчать матеріали справи позивачем було укладено 30.12.2010 Договір підряду з ПП «Севелітстрой», відповідно до якого Підрядник зобов'язався на власний ризик за завданням замовника виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи у вигляді озеленення проспекту Перемоги від вул. Титова до вул. Кечкеметської в місті Сімферополі, ціна договору була визначена сторонами в сумі 250918,54грн., строк дії договору - до 31.12.2010 .

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 31.12.2010 ПП «Севелітстрой» була виписана ТОВ «Благоустрій-Пріват» податкова накладна № 2034 на загальну суму 250918,54 грн., у тому числі податок на додану вартість- 41819,76грн. Між сторонами 01.12.2010 було підписано акт прийняття виконаних робіт за грудень 2012 року на загальну суму 250918,54грн., оплата виконаних робіт була здійснена позивачем відповідно до виставлених рахунків 29.12.2010; 05.04.2011; 21.04.2011; 24.02.2011.

Колегія суддів зазначає, що Приватне підприємство «Севелітстрой» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 11.04.2012.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 17.01.2011 позивачем була подана до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, згідно додатків до якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 41819,76 грн., сформованого на підставі його взаємовідносин з ПП «Севелітстрой».

Як вбачається з м атералів справи 02.06.2011 між позивачем (замовник) та ПП «Сіті Буд» було укладено договір підряду № 169, згідно з яким підрядник зобов'язався виконати роботи згідно затвердженим проектам, а Замовник доручив та зобов'язався оплатити роботи на об'єкті, розташованому за адресою: Бахчисарайський р-н, с. Н.Ульянівка, вул. Підлісна, 1, у вигляді дорожнього покриття та полів очного водопроводу, озеленення території, кошторисна вартість виконуваних робіт була визначена сторонами в сумі 153021,55грн., строк дії договору - до 30.06.2011.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 25.06.2011 замовник сплатив виконання робіт та ПП «Сіті Буд» було виписано позивачу податкову накладну № 62 на загальну суму 153021,55грн., у тому числі податок на додану вартість- 25503,59 грн.Зазначена податкова накладна була включена позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року.

Як свідчать матеріали справи 17.10.2011 між позивачем та ПП «Сіті Буд» було укладено договір підряду № 553 від 17.10.2011, згідно з яким підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи згідно з затвердженим проектом, а замовник доручив та зобов'язався оплатити роботи по устрою полів очного водопроводу, ціна робіт сторонами була визначена в сумі 50111,33грн., строк дії договору-до 30.11.2011.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 03.11.2011 виконання робіт було повністю оплачено позивачем та ПП «Сіті Буд» було виписано позивачу податкову накладну № 13 на суму 50111,33грн., у тому числі податок на додану вартість- 8351,89грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 20.12.2011 позивачем була подана до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2011 року, згідно додатків до якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 8351,89 грн., сформованого на підставі його взаємовідносин з ПП «Сіті Буд»»; реєстр виданий та отриманих податкових накладних.

Слід зазначити, що Приватне підприємство «Сіті Буд» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 11.04.2012. При оприбуткуванні товарів та послуг, отриманих від: ПП «Севелітстрой», ТОВ БВП «Строітель-плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», в бухгалтерському обліку ТОВ «Благоустрій-Пріват» зроблені належні бухгалтерські проведення.

Помилковими вважаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на те, що всі зазначені господарські відносини між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди, їх свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані, а тому ці відносини мали безтоварний характер, у зв'язку з наступним.

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»( аналогічні положення містяться у Податковому кодекі України) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.Заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з придбання у: ПП «Севелітстрой», ТОВ «БВП «Строітель-плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» товарів та послуг, оприбуткування цих товарів в бухгалтерському обліку, їх використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та послуг до валових. Більш того, акти-прийому виконаних робіт, свідчать про те, що одержані від контрагентів товари були в подальшому використані позивачем в його господарській діяльності шляхом виконання робіт щодо озеленення іншим особам.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо неправомірного формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з: ПП «Севелітстрой», ТОВ «БВП «Строітель-плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» через наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами пунктів 7.4, 7.5, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011,об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового Кодексу України.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентами та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України).

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Судом першої інстанції безперечно підтверджено фактичне здійснення позивачем операцій з придбання товарів та послуг від його контрагентів: ПП «Севелітстрой», ТОВ «БВП «Строитель-плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» та надані документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Контрагенти позивача на момент укладення та виконання договорів були зареєстрованими в реєстрі платників податку на додану вартість, ніякої інформації, яка б могла свідчити про порушення ними податкової дисципліни на час вчинення правочинів з позивачем, не встановлено.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012:№ 0000912206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 135795,75грн. та № 000902206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117991,50грн.,зокрема, відповідачем не надано будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України, відповідачем не надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, дані податкових накладних повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт постачання товарів та надання послуг, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012:№ 0000912206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 135795,75грн. та № 000902206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117991,50грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012:№ 0000912206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 135795,75грн. та № 000902206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117991,50грн., діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2012підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2012 у справі № 2а-12284/12/0170/25 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко