Постанова № 29533985, 21.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2013 р. №820/1370/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження подання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу ,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з поданням до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства , в якому просить суд стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, буд. 11 Код ЄДРПОУ 24673063) готівкові кошти у розмірі 122454,12 грн., у рахунок погашення його податкового боргу.

В обґрунтування заявлених вимог суб'єкт владних повноважень зазначив, що у спірних правовідносинах платником податків всупереч вимогам закону не забезпечено своєчасного та в повному обсязі виконання податкового обов'язку, що спричинило утворення спірної суми заборгованості. Застосовані податковим органом позасудові заходи стягнення не призвели до погашення суми боргу в повному обсязі, а відтак, спірна заборгованість підлягає погашенню в судовому порядку. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, наявна в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, заперечень та клопотань не надав.

Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, юридична особа, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстроване за юридичною адресою:64300, Харківська обл., місто Ізюм, вул. Калініна, буд. 11, згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців. Юридична особа, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, перебуває на обліку як платник податків в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області Державної податкової служби.

Згідно з п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як з'ясовано судом, заявлена суб'єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів ґрунтується на зобов'язаннях самостійно визначених платником податку у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9084112596 від 10.01.2013; податковій декларації зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води № 9084112102 від 10.01.2013; податкової декларації з екологічного податку №9084558080 від 15.01.2013 року.

Згідно п. 3 ч. 1 статті 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно частини 2 статті 183-3 КАС України, подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 183-3 КАС України, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу. При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку.

Кінцевий строк сплати по деклараціям 19.02.2013 року. З довідки Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 20.02.2013 року №753/10/19.0-19 заборгованість станом на 20.02.2013 року не сплачена.

Таким чином, останнім днем сплати податкових зобов'язань є 19.02.13 року, а моментом збільшення суми податкового боргу є наступний день, тобто 20.02.2013р.

Подання подано до суду 20.02.2013 року, таким чином при зверненні до суду, податковим органом дотримано визначені ч.3 ст.183-3 КАС України строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У спірних правовідносинах порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми заборгованості визначений Податковим кодексом України.

Так, пунктом 54.1 ст. 54 зазначеного кодексу визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Щодо підстав виникнення податкового боргу зі сплати за користування надрами для видобування корисних копалин судом встановлено.

Відповідно до п.п. 263.11.1. п. 263.11 ст. 263 Податкового Кодексу України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов'язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними органу державної податкової служби:за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України. (п.п. 263.12.1. п. 263.12 ст. 263 Податкового Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був поданий до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9084112596 від 10.01.2013 року зі самостійно визначеними податковими зобов'язаннями з орендної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 56633,45 грн. по строку сплати 19.02.2013 р.

На теперішній час податкові зобов'язання з податку за користування надрами для видобування корисних копалин за податковий (звітний) період не сплачені.

Щодо підстав виникнення податкового боргу за спеціальне водокористування, судом встановлено.

Відповідачем була подана до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби податкова декларація зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води № 9084112102 від 10.01.2013 зі самостійно визначеними податковими зобов'язаннями у розмірі 44066,59 грн. по строку сплати 19.02.2013 року.

Порядок сплати збору передбачений ст. 328 Податкового кодексу України.

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу. (п. 328.1 ст. 328 Податкового кодексу України)

Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. (п. 328.2 ст. 328 Податкового кодексу України)

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається. (п. 328.3 ст. 328 Податкового кодексу України)

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується. (п. 328.4 ст. 328 Податкового кодексу України)

На теперішній час податкові зобов'язання з податку за спеціальне водокористування самостійно визначені відповідачем в податковій декларації не сплачені.

Щодо підстав виникнення податкового боргу зі сплати екологічного податку, судом встановлено.

Відповідачем була подана до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби податкова декларація з екологічного податку №9084558080 від 15.01.2013 року зі самостійно визначеними податковими зобов'язаннями у розмірі 21754,08 грн., в т.ч. збір за викиди в атмосферне повітря - 4537,91 грн. збір за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти у сумі 17177,79 грн., збір за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у сумі 38,38 грн.

Порядок подання податкової звітності та сплати податку передбачений ст. 250 Податкового кодексу України. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. (п. 250.1. ст. 250 Податкового кодексу України).

Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації:за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів; за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем перебування такого податкового агента на податковому обліку в органах державної податкової служби;за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк - за місцем перебування платника на податковому обліку в органах державної податкової служби. (п. 250.2. ст. 250 Податкового кодексу України)

На теперішній час податкові зобов'язання зі сплати екологічного податку самостійно визначені відповідачем в податковій декларації не сплачені.

Відповідно до п.п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

В силу приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. ( п.п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

При цьому, суд зважає, що за визначенням п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З положень п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України випливає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби на адресу відповідача були надіслані податкові вимоги №1/47 від 16.10.2001 року та №2/107 від 21.11.2001 року, які були отримання підприємством 25.10.2001 року та 27.11.2001 року, згідно поштових повідомлень про вручення.

Сторонами доказів щодо оскарження та скасування вказаних податкових вимог до суду не подано.

Як вбачається з довідки Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 19.02.2013 року №748/10/19.0-19 заборгованість відповідача не переривалась, отже підстав для направлення нових податкових вимог судом не встановлено.

Таким чином, за Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством рахується заборгованість, самостійно визначена відповідачем у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9084112596 від 10.01.2013 року у сумі 56633,45 грн.; податковій декларації зі збору за спеціальне водовикористання № 9084112102 від 10.01.2013 у розмірі 44066,59; податковій декларації з екологічного податку №9084558080 від 15.01.2013 року у розмірі 21754,08 грн. Всього у сумі 122454,12 грн.

Судом встановлено, що всі активи платника знаходяться в податковій заставі, згідно запису у витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 31496488.

На виконання вимог ст.11 КАС України Харківським окружним адміністративним судом з'ясовано, що при розгляді справи №2а-6935/12/2070 Харківський апеляційний адміністративний суд (ухвала від 06.11.2012р., суддя Бершов Г.Є.) встановив факт здійснення Ізюмською ОДПІ всіх заходів по стягнення податкового боргу Ізюмського КВВКП, зокрема, апеляційним адміністративним судом були встановлені обставини складання податковим органом податкових вимог №1/47 від 16.10.2001р., №2/107 від 25.10.2001р., направлення цих вимог на адресу платника податків, отримання платником податків згаданих вимог, прийняття податковою інспекцією рішення №16/24-24673063/2448 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення майна, реєстрації права податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, направлення податковою інспекцією подання про погашення боргу Ізюмського КВВКП на ім'я Ізюмського міського голови, отримання відповіді органу місцевого самоврядування про відсутність коштів для виконання зобов'язань Ізюмського КВВКП.

Отже, перелічені обставини в силу ч.1 ст.72 КАС України не підлягають повторному доказуванню при вирішенні заявленої ОДПІ вимоги про стягнення коштів за податковим боргом, а відтак, суд вважає, що податковий орган в розумінні п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України набув повноваження на звернення в судовому порядку з вимогою про стягнення коштів з платника податків.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу унормовані ст.95 Податкового кодексу України, а відносно платника податків зі статусом комунального підприємства чи державного підприємства - деталізовані ст.96 Податкового кодексу України.

При цьому, положення ст.96 Податкового кодексу України підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню податковим органом після завершення процедури реалізації управлінської функції в порядку ст.95 Податкового кодексу України.

На вказане вказує наявність в п.96.1 ст.96 Податкового кодексу України фрази "у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства …", що свідчить про послідовність викладення законодавцем заходів, котрі застосовуються податковим органом при примусовому погашенні податкового боргу платника податків.

Так, за змістом п.95.1 ст.95 та п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України першим заходом примусового погашення податкового боргу, що має застосовуватись податковим органом відносно платника податків є звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом. Суд вважає, що за наведеною вимогою одночасно має вирішуватись питання про стягнення як коштів у безготівковій формі, так і коштів у готівковій формі. Згідно з п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Системно проаналізувавши приписи Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що під згаданим у п.95.4 ст.95 Податкового кодексу рішенні суду законодавець має на увазі рішення суду про стягнення коштів за податковим боргом. Слушність саме такого розуміння змісту п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України, підтверджується, по-перше, відсутністю у податкового органу окремого повноваження на звернення до суду з позовом чи поданням про стягнення готівки в рахунок погашення податкового боргу, по-друге, відсутністю в законі заборони на проведення платником податків, котрий має податковий борг, операцій з готівковими коштами без попереднього письмового узгодження таких операцій з податковим органом, по-третє, непоширенням права податкової застави за правилами ст.89 Податкового кодексу України на готівкові кошти платника податків, позаяк майно, на яке поширюється податкова застава, оформлюється актом опису, а складення акту опису стосовно готівкових коштів платника податків законом не передбачено, по-четверте, неприпустимістю подвійного виконання податкового обов'язку, що матиме місце в разі стягнення податковим органом коштів з платника податків за одним і тим же податковим боргом спочатку на підставі одного рішення суду за рахунок безготівкових коштів, а потім на підставі іншого рішення суду за рахунок готівкових коштів.

Відсутність у платника податків коштів в силу п.95.1 ст.95 та п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України зумовлює виникнення підстав для звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. При цьому, за правилом ст.89 Податкового кодексу України податкова застава поширюється не на все майно платника податків, а лише на майно, включене податковим органом до акту опису. Неможливість продажу готівки в національній валюті України фактично означає і неможливість включення готівки до акту опису майна в податкову заставу.

І лише в разі відсутності у платника податків - комунального підприємства (рівно як і у платника податків - державного підприємства) власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, або в разі недостатності суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, податковий орган повинен застосовувати до такого платника податків процедури, що викладені законодавцем у ст.96 Податкового кодексу України, а саме: спочатку вчиняти досудове звернення до органу управління чи органу місцевого самоврядування з приводу виконання податкового обов'язку комунального підприємства, а в разі отримання відмови чи ухилення від вирішення означеного питання по суті - звертатись до суду з вимогою до органу управління чи органу місцевого самоврядування про стягнення коштів за податковим боргом платника податків - комунального підприємства (платника податків - державного підприємства).

У ході розгляду справи судом встановлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума коштів відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий обов'язок відповідачем не виконаний, підстави для припинення податкового обов'язку у спірних правовідносинах відсутні, строк давності відносно спірної суми боргу не сплинув, існуюча спірна заборгованість не підпадає під ознаки безнадійного податкового боргу, підстав для виконання податкового обов'язку відповідача засновником - органом місцевого самоврядування в порядку ст.96 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

При цьому, суд зважає, що за приписами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і Податкового кодексу України кошти в Україні існують в готівковій і безготівковій формі, а відтак, питання визначення форми коштів, котрі підлягають стягненню з платника податків за податковим боргом, належить до компетенції органу державної податкової служби і підлягає вирішенню в ході виконання останнім відповідної постанови адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідач доказів на спростування вимог позивача суду не надав, податковий борг в сумі 122454,12 грн. не сплатив.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає подання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення коштів за податковим боргом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 8-14, 35, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, буд. 11, код 24673063) на користь Держаного бюджету України кошти у рахунок погашення податкового боргу у сумі 122454.12 грн. (сто двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн. 12 коп.)

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волошин Д.А.