Постанова № 29533956, 19.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4306/12

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стокс-Трейдінг" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стокс-Трейдінг" (ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг") звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

03 грудня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що На підставі направлень на перевірку від 23.07.2012 року № 63/22, виданих ДПС у Вінницькій області, на виконання наказу ДПС у Вінницькій області від 20.07.2012 року головний державний податковий ревізор-інспектор радник податкової служби III рангу Зинка Л. В. провела виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдинг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.08.2010 року по 29.02.2012 року. Перевірка проводилась з 23.07.2012 року по 10.08.2012 року. За результатами перевірки складено акт № 31/22/37247650 від 17.08.2012 року.

У висновках акта перевірки зазначено, що позивач, зокрема, порушив:

- п. 1.32 ст. 1, ст. 3 п. 5.1 ст. 5, піп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" п. 14.1.36 ст. 14, п.44.1 ст.44, п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого за період з 17.08.2012 року по 29.02.2012 року занижено податок на прибуток на загальну суму 4785153 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 138271 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 182955 грн. та за 3 квартал 2010 року в сумі 463927 грн.

- п. 1.7 ст. 1, п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та піп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.3, ст.198, ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого за період 17.08.2010 року по 29.02.2012 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 673122 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року - 62283 грн., за листопад 2010 року - 48 322 грн., за квітень 2011 року - 68201 грн., за червень 2011 року - 90890 грн., за липень 2011 року - 198096 грн., за серпень 2011 року - 205320 грн.

- п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 72659 грн.

На підставі висновків, зроблених в акті перевірки, 30.08.2012 р. Вінницька ОДПІ прийняла податкові-повідомлення рішення: № 0000432300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 819721 грн., з них 785153 грн. - основний платіж, 34568 грн. - штрафні санкції; № 0000442300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі -ПДВ) в розмірі 711463 грн., з них 600463 грн. - основний платіж, 111000 грн. - штрафні санкції та № 0000452300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 72659 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг" відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально підтвердив наявність підстав для формування податкового кредиту, а тому вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину, валові витрати за перевіряємий період сформовано відповідно до вимог п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», досліджено рух товарів та зміну майнового стану сторін, що спричинило настання правових наслідків, а також придбані товари дійсно пов'язані з господарською діяльністю позивача, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. вказаної статті Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Вказане вище узгоджується із Податковим кодексом України (ПК України), відповідно до п. 198.3 ст. 198 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томи числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Крім того, згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, виписані директором ТОВ «Профіт Сервіс» ОСОБА_3 для ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг" податкові накладні стали підставою для формування ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг" податкового кредиту, однак в матеріалах справи міститься висновок співробітників ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо ознак фіктивності та відсутності реального здійснення господарської діяльності, пояснення гр. ОСОБА_3 В в яких останній зазначив, що за грошову винагороду зареєстрував на своє ім'я три підприємства: ТОВ «Інформ Юст», ТОВ «Трикиташ» та ТОВ «Профіт Сервіс», проте жодного відношення до фінансово-господарської діяльності даних підприємств не має, а також висновок № 574 від 14 травня 2012 року почеркознавчого дослідження від імені ОСОБА_3, електронографічне зображення яких міститься на електрофотокопіях наданих податкових накладних, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3, електрографічне зображення яких міститься на електрофотокопіях податкових наклданих ТОВ «Профіт Сервіс» в рядку «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну», виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що виписані від імені ОСОБА_3 податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сама лише наявність у ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг" податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, в силу частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 01 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Наведене вище також узгоджується із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, під час проведення перевірки ревізору не надано акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікати якості товару, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції про те, що за наслідками укладених між позивачем та його контрагентами договорів змінився майновий стан ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг"", оскільки в матеріалах справи наявні платіжні доручення з яких вбачається оплата ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг" різних видів податкових зобов'язань, а саме: податок на додану вартість, податок на прибуток, екологічний податок, тощо, однак в жодному з платіжних доручень не вказаний один із контрагентів позивача, як отримувач платежу, що свідчить про не виконання позивачем укладених з його контрагентами договорів та свідчить про відсутність зміни майнового стану ТОВ "Компанія "Стокс-Трейдінг".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо неправомірності заявлених позивачем вимог, які в свою чергу є не обґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стокс-Трейдінг" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стокс-Трейдінг" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.