Постанова № 29533917, 04.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року 11:18Справа № 0870/11640/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Кліма ТЕК», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача: Бондаренко Ю.А., наказ № 1 від 01.08.2005;

Лях О.В., довіреність від 01.03.2012

від відповідача: Коваленко С.В., довіреність № 3670/10-014 від 20.11.2012

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Кліма ТЕК» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0000772214/9537, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57 113,75 грн., з яких: основний платіж - 45 691,00 грн., штрафні санкції - 1 422,75 грн.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Кліма ТЕК», що є порушенням п.п. 79.1 ст. 79, п.п. 75.1.2 п. 75.2 ст. 75 ПК України, п. 3 Р.І, п.п. 5.2 п. 5 Р ІІ, п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Вказує, що висновки щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість зроблені перевіряючими на підставі матеріалів перевірки ТОВ «Декос Альянс», що є законодавчо необґрунтованим та безпідставним. ПП «Кліма ТЕК» стверджує, що у перевіряємому періоді здійснювало господарську діяльність, пов'язану з будівельними роботами, монтажем систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, а операція з придбання товарів у ТОВ «Декос Альянс» оформлена належними первинними бухгалтерськими документами. Придбані у контрагента товари згодом були використані у господарській діяльності. З огляду на це вважає, що до перевірки були надані всі належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують проведення господарських операцій, та відповідно спростовують факт їх нереальності.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях вих. № 13005/10-014 від 02.01.2013 посилається на те, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кліма ТЕК» з питань документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Декос Альянс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень, серпень 2011 року, в ході якої встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 45 691 грн. Податковий орган зазначає, що перевіркою, згідно пояснень засновника ТОВ «Декос Альянс», встановлено, що підписи на податкових накладних, договорі поставки виконані не ОСОБА_4, а тому є недійсними. Крім того вказує, що відповідно до акту позапланової невиїзної перевірки № 28/23-10/37505731 від 26.01.2012 ДПІ у Печерському районі м. Києва не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Декос Альянс» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Декос Альянс» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Також в ході перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Декос Альянс» трудових, виробничо-складських приміщень, будь-якого майна, що унеможливлює здійснення будь-якої господарської діяльності та отримання відповідного прибутку. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 04.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу від 07.06.2012 № 461 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кліма ТЕК» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Декос Альянс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень-серпень 2011 року, про що складено акт від 02.07.2012 № 148/22-1421/33700377.

Перевіркою встановлено, порушення ПП «Кліма ТЕК» вимог п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п.44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит за липень 2011 року - 7 290,00 грн., серпень 2011 - 38 402,83 грн. - на загальну суму 45 693,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 45 693,00 грн. та суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 45 693,00 грн.

07.08.2012, на підставі акту перевірки від 02.07.2012 № 148/22-1421/33700377, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000492214/6401, яким ПП «Кліма ТЕК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57 116,25 грн., в т.ч. 45 693,00 грн. за основним платежем та 11 423,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із скаргою вих. № 36 від 16.08.2012 до ДПА у Запорізькій області, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 07.08.2012 № 0000492214/6401 скасовано в частині зайво нарахованої суми податку на додану вартість у розмірі 2,00 грн. та 0,5 грн. зайво застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині - залишено без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 № 0000772214/9537 про збільшення ПП «Кліма ТЕК» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 57 113,75 грн., в т.ч. 45 691,00 грн. за основним платежем та 11 422,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результати розгляду ДПА України повторної скарги ПП «Кліма ТЕК», податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 22.10.2012 № 0000772214/9537 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2012 № 0000772214/9537, ПП «Кліма ТЕК» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ПП «Кліма ТЕК» зареєстровано 26.07.2005 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію № 11031020000006952. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 01.08.2005 за № 1024 та наразі перебуває на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

ПП «Кліма ТЕК» здійснює діяльність з монтажу систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, про що підприємству видано ліцензію АВ №118834 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Судом встановлено, що 27.07.2011 між ПП «Кліма ТЕК» (покупець) та ТОВ «Декос Альянс» (постачальник) укладено договір № 27-07, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, визначених договором. Пунктом 1.2. договору передбачено, що номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, загальна вартість партії, умови та строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах або специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1.1 п. 3.1 договору, доставка товару здійснюється за погодженням сторін: може здійснюватись як за рахунок покупця (самовивіз) так і за рахунок постачальника.

На виконання умов договору, постачальник передав, а покупець прийняв згідно видаткових накладних ТМЦ (автошампунь для мийки під високим тиском, спрей-дезинфікатор, хладагент, масло, кондиціонери, бензин тощо), що підтверджується долученими до справи видатковими накладними № РН-0001169 від 03.08.2011, № РН-0001167 від 01.08.2011, № РН-0000415 від 27.07.2011, № РН-0001171 від 25.08.2011, № РН-0001173 від 26.08.2011.

На поставку ТМЦ постачальником виписані податкові накладні № 643 від 03.08.2011, № 639 від 01.08.2011, № 501 від 27.07.2011, № 644 від 25.08.2011, № 647 від 26.08.2011.

Розрахунки між контрагентами здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (перераховані в акті перевірки). Заборгованість між ПП «Кліма ТЕК» і ТОВ «Декос Альянс» відсутня.

Перевезення придбаного товару здійснювалось ПП «Кліма ТЕК» власним автотранспортом марки Renault Kangoo державний номер НОМЕР_1, що підтверджується долученими до справи товарно-транспортними накладними № 270711 від 27.07.2011, № 10811 від 01.08.2011, № 30811 від 03.08.2011, № 250811 від 25.08.2011, № 2608113 від 26.08.2011, № 260811 від 26.08.2011, № 2608112 від 26.08.2011.

Перевезення придбаного пального, згідно пояснень представників позивача та наданих суду документів, здійснювалось у металевій тарі (бочки) обсягом до 200 л., про що суду надана накладна на повернення зворотної тари № РН-1173/1 від 26.08.2011.

При цьому на зауваження представника відповідача з приводу того, що це є небезпечним вантажем і його транспортування повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, суд зазначає, що положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України в даному випадку не може розповсюджуватися, оскільки позивач не відноситься до підприємств та організацій України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням.

На запитання суду, чому у товарно-транспортних накладних місце навантаження значиться «м. Запоріжжя», в той час коли контрагент позивача зареєстрований у м. Києві, в усних та письмових поясненнях представники позивача зазначили, що товар дійсно навантажувався у м. Запоріжжі в районі Промзони, оскільки саме туди прибував вантажний автомобіль від ТОВ «Декос Альянс». Доставлявся товар транспортом позивача до складського приміщення ПП «Кліма ТЕК», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке орендується по договору оренди № 01/11 від 01.01.2011 між ПП «Клімат ТЕК» та ФОП ОСОБА_5

Придбаний у ТОВ «Декос Альянс» товар (хладогент, масла, спрей дезинфіканту, авто шампуню) згодом було використано на сервісне обслуговування обладнання систем вентиляції, кондиціювання та опалення за договорами між ТОВ «АТБ-маркет», ТОВ «Призма-Альфа», ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь», ЗАО «Вектор-Інвест», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД».

Придбаний напольно-потолочний кондиціонер встановлено на об'єкті ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» за адресою м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 147, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт.

Кондиціонер Галанз, придбаний у ТОВ «Декос Альянс» був поставлений та змонтований на замовлення Запорізької обласної організації КПУ за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 133Б, що підтверджується актом приймання-передачі робіт від 29.07.2011.

Придбаний лист оцинкований був використаний при виконанні вентиляційних робіт 1-го поверху в приміщенні за адресою м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 23 згідно договору, укладеного між позивачем та ПП «МАСТЕРХОЛ» № 1/14 від 14.12.2011, що підтверджується актом прийомки виконання будівельних робі за жовтень 2012 року.

Придбаний у ТОВ «Декос Альянс» бензин був використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом автозаправки автомобілів, які знаходяться у користуванні ПП «Кліма ТЕК», а саме вантажний фургон Рено Кенго, вантажний фургон Рено Логан, Легковий універсал Дача Логан.

Судом встановлено, що усі матеріали, придбані у ТОВ «Декос Альянс», оприбутковані позивачем в бухгалтерському обліку ПП «Кліма ТЕК» на рахунку 201 «Матеріали». Використання матеріалів відображено в бухгалтерському обліку про кредиту рахунка 201, а також підтверджується наданими суду оборотно-сальдовими відомостями сформованими за період з серпня 2011 по грудень 2011 року.

Крім того, на підприємстві позивача головним інженером складались щомісячні звіти про фактичне використання матеріалів на технічне обслуговування систем вентиляції та кондиціювання, що затверджувались директором та надавались до бухгалтерії підприємства (копії долучені до справи).

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПП «Кліма ТЕК» на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагентів.

Посилання податкового органу на те, що документи від імені ТОВ «Декос Альянс» підписані особою, яка не має жодного відношення до діяльності вказаного товариства суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пояснення гр. ОСОБА_4, в яких він стверджує про свою непричетність до діяльності ТОВ «Декос Альянс», ніякими офіційними висновками не підтверджено, оскільки відомості про наявність будь-яких кримінальних справ порушених за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків тощо у суду відсутні. Також, суду не надавались висновки почеркознавчої експертизи щодо дослідження підписів на документах виданих від ТОВ «Декос Альянс» на адресу ПП «Клима ТЕК», відомості про їх наявність також відсутня.

З огляду на це, такі пояснення не можуть бути належним доказом того, що первинні документи з боку ТОВ «Декос Альянс» підписані не уповноваженими особами.

В акті перевірки податковий орган посилається також на те, що ТОВ «Кліма ТЕК» є вигодонабувачем, тобто здійснює облік операцій з метою податкового обліку, які не носять реального характеру, вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків.

В той же час, суд дійшов висновку, що зміст укладеного між ПП «Кліма ТЕК» та ТОВ «Декос Альянс» не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В акті перевірки контрагента позивача - ТОВ «Декос Альянс» від 26.01.2012 № 28/23-10/37505731 зазначено, що будь-яких документів до перевірки товариством надано не було. Водночас суд зауважує, що повідомлення про початок перевірки від 24.01.2012 № 31/23-10 та копія наказу № 62 від 24.01.2012 були направлені контрагенту в той же день, що і розпочата невиїзна документальна перевірка ТОВ «Декос Альянс». Тобто, товариство реально не мало змоги подати будь-які первинні документи, щодо підтвердження раніше задекларованих зобов'язань чи кредиту з ПДВ.

Крім того, висновок про відсутність у ТОВ «Декос Альянс» виробничих, трудових та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності зроблений податковим органом лише виходячи з даних фінансової звітності. Будь-яких запитів до реєструючи органів суду не надано, а також про них відсутня інформація в самому акті перевірки від 26.01.2012 № 28/23-10/37505731.

З огляду на викладені вище обставини та посилаючись на пояснення гр. ОСОБА_4, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийшла до висновку про непідтвердженість наявності поставок від ТОВ «Декос Альянс» підприємствам-покупцям, що, на думку податкового органу, свідчить про те, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Однак, суд зазначає, що приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

В податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідачем по справі не надано жодних доказів, які свідчили б про визнання укладеної угоди недійсними в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Декос Альянс» та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат та до податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Натомість, відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткових та податкових накладних, документів на про оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, ПП «Кліма ТЕК» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п.44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст.. 201 ПК України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» щодо умов виникнення у позивача права на відображення податкового кредиту, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 02.07.2012 № 148/22-1421/33700377, про порушення ПП «Кліма ТЕК» вимог п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п.44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст.. 201 ПК України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0000772214/9537 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Кліма ТЕК» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0000772214/9537 про визначення Приватному підприємству «Кліма ТЕК» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 57 113,75 грн. в т.ч. 45 691,00 грн. за основним платежем та 11 422,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кліма ТЕК» 571,14 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко