Постанова № 29533668, 19.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа № 5008/946/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Мукачівського прикордонного загону

Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України за вих.№41/67 від 04.01.2013 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 року

у справі № 5008/946/2012

за позовом: Заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері Західного регіону України, м.Ужгород в інтересах держави в

особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м.Ужгород та

Бадалівської сільської ради Берегівського району, с.Бадалово, Берегівський

район, Закарпатська область

до відповідача: Військової частини 2142 Мукачівського прикордонного загону, м.Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській

області, м.Ужгород

про стягнення в сумі 220 145,62 грн. шкоди, завданої порушенням прикордонного природоохоронного законодавства

за участю представників:

від прокуратури: Покора К.В. (посвідчення №012188 від 01.11.2012 року);

від позивачів: не з'явилися;

від відповідача: Пітков І.Л. (довіреність б/н від 13.02.2013 року);

від третьої особи: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 року у справі №5008/946/2012 (суддя В.В.Мокану) позов задоволено, стягнуто з військової частини 2142 (Мукачівського прикордонного загону) 220 145,62 грн. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідач - Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України не погоджуючись із постановленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що всупереч вимог ст. 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в матеріалах справи відсутні докази щодо притягнення до адміністративної та/або кримінальної відповідальності військових службових осіб Мукачівського прикордонного загону, а тому, вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про встановлення факту заподіяння відповідачем шкоди, шляхом порушення прикордонного природоохоронного законодавства. Вважає неналежним та недопустимим доказом - розрахунок розміру шкоди, покладений в основу позовних вимог у даній справі, оскільки такий складений ДП «Брегівське лісове господарство», який на думку апелянта не наділений відповідними повноваженнями. Окрім того, стверджує, що протокол огляду від 23.03.2012 року, складений представником військової прокуратури Ужгородського гарнізону є неналежним доказом у даній справі, оскільки, складений в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (в редакції від 1960 року). Окрім того, зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов помилково висновку про те, що Мукачівський прикордонний загін є суб'єктом цивільно-правової відповідальності у спірних правовідносинах, оскільки вважає, що з огляду на норми ст.1166 Цивільного кодексу України, позивачем не доведено факт заподіяння шкоди саме з вини відповідача. Також стверджує, що Бадалівська сільська рада є неналежним позивачем у даній справі, виходячи із змісту довідки №43 від 19.04.2012 року, в якій зазначено, що місце розташування вирубаних дерев знаходиться за межами населеного пункту. На спростування висновків, викладених в оскаржуваному рішенні апелянт також покликається на норми Лісового кодексу України зокрема, ст.ст.16, 17, 19, 63 та зазначає, що Мукачівський прикордонний загін не є постійним лісокористувачем, а тому, не зобов'язаний забезпечувати охорону та захист лісових насаджень. З урахуванням викладеного вважає, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

Заступник Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України заперечуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що факт заподіяння відповідачем шкоди в розмірі 220145,62 грн. підтверджується належними доказами у справі, а саме: протоколом огляду від 23.03.2012 року, розрахунком завданої шкоди від 30.03.2012 року та поясненнями службових осіб Мукачівського прикордонного загону. Тому, вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. Покликаючись на відомості міськрайонного управління держкомзему у м.Берегово та Берегівському районі згідно із формою статистичної звітності 6-зем зазначає, що у користуванні Державної прикордонної служби України рахуються земельні ділянки на території Бадалівської сільської ради - 5га, а тому, вважає, що у відповідності до ст.ст.16,17,19 Лісового кодексу України відповідач є постійним землекористувачем земельної ділянки в межах прикордонної смуги в районі Бадалівської сільської ради та повинен відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства.

Позивачі та третя особа правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

З підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року розгляд даної справи відкладався.

19.02.2013 року в судовому засіданні представником скаржника подано колегії суддів письмові пояснення в порядку ст.22 ГПК України по суті заявлених апеляційних вимог.

В судовому засіданні представник апелянта та прокурор підтримали доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, з урахуванням письмових пояснень та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального права, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Закарпатською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері із залученням фахівця - провідного спеціаліста з охорони і захисту лісу державного підприємства „Берегівське лісове господарство" проведена перевірка додержання службовими особами Мукачівського прикордонного загону (військової частини № 2142) вимог лісового законодавства.

23.03.2012 року складено протокол огляду, в якому зазначено зокрема, що оглядом лісових насаджень, які розташовані на земельній ділянці між контрольно -слідовою смугою та державним кордоном в межах прикордонних знаків № 147-144, проведеним в порядку, передбаченому Кримінально - процесуальним кодексом України, встановлено пні різаних дерев в кількості 220 штук різних діаметрів. На виявлених пнях відсутнє спеціальне маркування. Порубані дерева приблизно восени 2011 року. При огляді використовувалась рулетка довжиною 2м марки «Johney». Огляд проводився у світлу пору доби природного освітлення. Зазначений протокол підписаний понятими Біровим І.К. та Галаєм В.В., учасниками Балишиним М.М. (начальник прикордонного поста «Бадалово», ст. лейтенант) та Заходчуком О.В. (І-й заступник начальника ВПС «Лужанка», капітан), старшим помічником військового прокурора Ужгородського гарнізону Хитриком Б.В., провідним спеціалістом з охорони і захисту лісу державного підприємства „Берегівське лісове господарство" Сурановичем О.Д.

З метою з'ясування обставин, встановлених 23.03.2012 року при огляді лісових насаджень, які розташовані на земельній ділянці між контрольно-слідовою смугою та державним кордоном в межах прикордонних знаків № 147-144 щодо порубки 220 дерев, прокурором в порядку ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», відібрано пояснення у посадових осіб Мукачівського прикордонного загону, а саме: начальника прикордонного поста „Бадалово" Балишина М.М., начальника відділення логістики прикордонного поста „Бадалово" Качура І.І., з яких вбачається, що в період з кінця вересня 2011 року по листопад 2011 року начальник прикордонного поста „Бадалово" Балишин М.М. за відсутності дозволів на порізку дерев, домовився з групою цивільних осіб, щоб вони порізали сухостійні дерева, які знаходились на контрольно - слідовій смузі в межах прикордонних знаків № 147-144, оскільки дерева ускладнювали підтримання належного слідового режиму та виявлення можливих ознак підготовки до порушення державного кордону. Балишин М.М. пояснив, що він особисто визначив, які дерева необхідно зрізати, попросив різати повалені дерева та лежали на контрольно - слідовій смузі.

30.03.2012 року ДП «Брегівське лісове господарство» здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев в сумі 220 145,62 грн., яка є предметом стягнення у даній справі.

З урахуванням вищенаведеного, 24.12.2012 року господарський суд Закарпатської області при постановленні оскаржуваного рішення у даній справі дійшов висновку про те, що згідно із статтями 68 та 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідач повинен нести відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду із таким висновком місцевого господарського суду не погоджується враховуючи наступне.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані зокрема, порушенням норм природоохоронного та лісового законодавства.

Статтями 105 та 107 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства у вигляді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із змісту наведених норм законодавства вбачається, що підставою для притягнення до відповідальності певної особи (юридичної або фізичної) за порушення, передбачені ст.105 Лісового кодексу України є факт доведеності належними доказами вчинення такою особою саме незаконної порубки дерев і чагарників всупереч вимог лісового законодавства (ст.105 Лісового кодексу України).

З'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що листом за №2728 від 16.05.2012 року Міськрайонне управління Держкомзему у місті Берегово і Берегівському районі Закарпатської області повідомило, що земельні ділянки між прикордонними знаками 147-144 знаходяться за межами населених пунктів с.Бадалово та с.Галабор та в силу вимог Земельного кодексу України вказаними земельними ділянками розпоряджається Берегівська районна державна адміністрація. Також вказано, що відсутні будь-які документи, щодо права власності та/або користування зазначеними земельними ділянками.

Листом №241 від 24.05.2012 року Державне підприємство «Брегівське лісове господарство» повідомило, що земельні ділянки між прикордонними знаками 147-144 знаходяться за межами населених с.Бадалово та с.Галабор належить до лісового фонду, але не є землею лісогосподарського призначення. Проте, колегія суддів вважає, що відомості зазначені у вказаному листі є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються документально та не відповідають чинному законодавству, з огляду на таке.

У відповідності до норм ст. ст. 4, 5, 6, Лісового кодексу до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Лісовими ресурсами є зокрема, деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

Отже, чинним законодавством визначено, склад лісового фонду, землі, які віднесено до лісових, а також передбачено, що порядок віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення, здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Так, згідно із ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

При цьому, виходячи із змісту норм ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» землі, які передані в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України надаються їм з метою розміщення на них і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до п.«ж» ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі оборони за цільовим призначенням виділено в окрему категорію Земель України.

З наведених норм законодавства вбачається, що право на користування землями землі в межах прикордонної смуги військовим частинам Державної прикордонної служби України передбачено законодавством із визначенням цільового призначення таких земель.

Листом №1056/02-20 від 14.06.2012 року Берегівська районна державна адміністрація повідомила, що зелені насадження в межах прикордонних знаків 147-144, знаходяться у водоохоронній зоні р.Тиса і відповідно до ст.36 Лісового кодексу України відносяться до першої групи лісів водоохоронної категорії захисності.

Відповідно до ст.40 Лісового кодексу України під час поділу лісів на відповідні категорії встановлюються межі лісових ділянок кожної категорії. Межі лісових ділянок, визначених для віднесення до однієї з категорій, проводяться по природних межах, квартальних просіках, лініях зв'язку і електромереж та інших чітко визначених на місцевості розмежувальних лініях.

Проте, всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивачами на підтвердження обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог у даній справі не подано належні документальні докази, які підтверджують у встановленому порядку віднесення земельних ділянок в межах прикордонних знаків 147-144 до певної категорії відповідно до ст.39 Лісового кодексу України, належність земельних в межах прикордонних знаків 147-144 до лісового фонду, а тому, колегія суддів вважає, що відомості зазначені у вищевказаних листах є необґрунтованими, не підтверджуються належним доказами, а відтак не підтверджують те, що пні різаних дерев в кількості 220 штук, виявлені в межах прикордонних знаків 147-144 згідно протоколу огляду від 23.03.2012 року, належать до першої групи лісів водоохоронної категорії захисності, а земельна ділянка на якій вони розташовані належить до лісового фонду.

Виходячи із змісту ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами, які надаються в користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Окрім того, статтею 65 Лісового кодексу України передбачено, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Враховуючи, те, що в матеріалах справи відсутні документальні докази, а позивачем всупереч вимог вст.ст.33,34 ГПК України не доведено, належність пнів різаних дерев в кількості 220 штук, виявлених в межах прикордонних знаків 147-144 згідно із протоколом огляду від 23.03.2012 року до першої групи лісів водоохоронної категорії захисності та земельної ділянки на якій вони розташовані - до лісового фонду, відсутні підстави стверджувати, що відповідач у даній справі є постійним та/або тимчасовим лісокористувачем, який повинен виконувати обов'язки передбачені ст.ст.19,20 Лісового кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що розрахунок розміру шкоди в сумі 220 145,62 грн., покладений в основу заявлених позовних вимог у даній справі, здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23.07.2008 року №665.

Пунктом 4 Примітки до вказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що діаметр пня дерева у корі зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом. Тобто, з метою встановлення фактичного розміру шкоди, із застосуванням передбачених цією постановою методик, потрібно здійснити відповідні заміри.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засіб вимірювальної техніки - технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

Статтею 11 цього ж закону передбачено, що засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

У відповідності до ч.1 ст. 19, ч.1 ст.20 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» об'єктами державного метрологічного контролю і нагляду є: засоби вимірювальної техніки. Державний метрологічний контроль і нагляд стосовно засобів вимірювальної техніки та методик виконання вимірювань поширюється зокрема, на вимірювання, результати яких використовуються під час контролю стану навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до протоколу огляду від 23.03.2012 року при огляді використовувалась рулетка довжиною 2м «Johney», а відомості, отримані в результаті застосування зазначеного засобу вимірювальної техніки, покладено в основу розрахунку розміру шкоди в сумі 220 145,62 грн. Проте, в матеріалах справи відсутні, а позивачами та прокурором не подано суду належні докази, які вказують про те, рулетка довжиною 2м «Johney», яка в силу приписів ст.ст.19,20 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» є об'єктом державного метрологічного контролю і нагляду, пройшла повірку або державну метрологічну атестацію. А відтак, підстави вважати, що відомості, отримані в результаті використання рулетки довжиною 2м «Johney» з метою здійснення заміру діаметрів пнів дерев, виявлених згідно протоколу огляду від 23.03.2012 року є достовірними, відсутні.

Більше того, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23.07.2008 року №665 передбачено зокрема, такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами:

- незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (додаток 1);

- пошкодженням дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту (додаток 2).

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази, що вказують на ступінь припинення та/або неприпинення росту дерев, виявлених згідно із протоколом огляду від 23.03.2012 року, а відтак, підстави для застосування методики, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що розрахунок розміру шкоди в сумі 220 145,62 грн. є неналежним, оскільки здійснений із порушеннями норм чинного законодавства, а тому, не може бути підставою для стягнення зазначеної в ньому суми.

З матеріалів справи вбачається, що позов у даній справі заявлено до військової частини в особі 2142 в особі Мукачівського прикордонного загону, який згідно із Положенням про орган охорони державного кордону державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.02.2005 року № 116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2005 року за № 294/10574, є органом охорони державного кордону - оперативно-службова та адміністративно-господарська ланка Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо виконує поставлені завдання перед Державною прикордонною службою України завдання у межах визначеної ділянки щодо забезпечення недоторканності державного кордону України.

Процесуальний статус відповідача у дані справі - військової частини в особі 2142 в особі Мукачівського прикордонного загону, обґрунтований прокурором поясненнями наданими посадовими особами відповідача.

Із змісту пояснень наданих посадовими особами відповідача вбачається, що незаконне вирубування дерев, відшкодування шкоди за яке є предметом стягнення у даній справі, здійснено внаслідок усної домовленості начальника прикордонного поста „Бадалово" Балишина М.М. із цивільними особами, нібито з метою виконання останнім покладених на нього службових обов'язків.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначені відомості, викладені у поясненнях посадових осіб відповідача не можуть розцінюватися як такі, що є підставою для стягнення із відповідача шкоди в сумі 220 145,62 грн., оскільки суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, зокрема, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відтак, відшкодування юридичною особою шкоди, завданої її працівником, обмежене виконанням таким працівником своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із Положенням про орган охорони державного кордону державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.02.2005 року № 116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2005 року за № 294/10574 до функцій відповідача, як органу охорони державного кордону належить зокрема, здійснення інженерного та технічного забезпечення охорони державного кордону (підпункт 46 п. 5), а також здійснення роботи з питань охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів підпорядкованими підрозділами (підпункт 64 п. 5).

Відповідно до п.1 Інструкції з організації оперативно -службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби № 1040 від 29.12.2009 року відділ прикордонної служби - основний підрозділ органу охорони державного кордону. Та згідно із п.38 цієї ж інструкції прикордонний пост є підрозділом відділу прикордонної служби.

Положенням про орган охорони державного кордону державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.02.2005 року № 116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2005 року за № 294/10574 передбачено, що керівництво органом охорони державного кордону здійснює начальник органу охорони державного кордону. Який згідно із пп. 1 п.10 цього положення видає накази та розпорядження з усіх питань оперативно-службової діяльності підпорядкованих підрозділів.

Натомість, з матеріалів справи встановлено та не заперечується прокурором та позивачами, що Балишин М.М. є лише начальником структурного підрозділу відділу прикордонної служби - прикордонного поста, який в свою чергу є основним підрозділом органу охорони державного кордону.

Таким чином, пояснення посадових осіб щодо здійснення рубки дерев на виконання службових обов'язків є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні документальні докази (накази, розпорядження начальника органу охорони державного кордону, якому підпорядковується начальник прикордонного поста Балишишн М.М.) щодо необхідності виконання відповідних завдань, а відтак, не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідача, за дії вчиненні його працівниками, які не були спрямовані на виконання покладених службових обов'язків, що не взято до уваги місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення.

Більше того, 04.09.2012 року заступником Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом перевищення влади та службових повноважень, а також незаконної порубки лісу службовими особами ВПС «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону за відсутності складу злочину. Докази щодо оскарження зазначеної постанови в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, докази про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідача за порушення вчинені ними при виконанні службових обов'язків в матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача, оскільки, прокурором та позивачами всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявність вини відповідача, що є обов'язковим елементом складу цивільного правопорушення, а відсутність такої виключає притягнення відповідача до відповідальності.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що згідно із листом за №2728 від 16.05.2012 року Міськрайонного управління Держкомзему у місті Берегово і Берегівському районі Закарпатської області земельні ділянки між прикордонними знаками 147-144 знаходяться за межами населених с.Бадалово та с.Галабор та в силу вимог Земельного кодексу України вказаними земельними ділянками розпоряджається Берегівська районна державна адміністрація. А тому, Бадалівська сільська рада є неналежним позивачем у даній справі, що не взято до уваги місцевим господарським судом.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що господарським судом не було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин у даній справі, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, тому рішення господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 року у справі №5008/946/2012 слід скасувати, прийняти нове рішення: у позові відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору як в суді першої інстанції в розмірі 4 402,91 грн. так і в суді апеляційної інстанції - 2201,45 грн. слід покласти на позивача - Держану екологічну інспекцію у Закарпатській області, оскільки Бадалівська сільська рада є неналежним позивачем у даній справі.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України за вих.№41/67 від 04.01.2013 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 року скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (ідентифікаційний код: 38015668; адреса: 88018, м.Ужгород, вул.Швабська, 14) на користь військової частини 2142 в особі Мукачівського прикордонного загону (ідентифікаційний код: 14321676; адреса: 89600, м. Мукачево, вул. Недецеї, 45) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 2 201, 45 грн.

4. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (ідентифікаційний код: 38015668; адреса: 88018, м.Ужгород, вул.Швабська, 14) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 4 402, 91 грн. в доход Державного бюджету України (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів -державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача -31211206783002; код отримувача - 38015610).

5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено 25.02.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.