Постанова № 29533639, 21.02.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.02.2013 р. справа №5009/4389/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:не з»явивсявід відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід13.12.2012 рокуу справі№ 5009/4389/12 (суддя Попова І.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськдо відповідачаПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжяпростягнення 139677 грн. 88 коп. основного боргу за договором № 683 від 23.06.10 р., 4407 грн. 55 коп. пені, 1767 грн. 85 коп. річних процентівВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя про стягнення 139677 грн. 88 коп. основного боргу за договором № 683 від 23.06.10 р., 4407 грн. 55 коп. пені, 1767 грн. 85 коп. річних процентів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.12 р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ 139677 грн. 88 коп. основного боргу та 1767 грн. 85 коп. річних процентів. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.12 р. скасувати і залишити позов без розгляду.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 21.01.13р., 02.02.13р., 04.02.13р. уповноваженим особам підприємств поштових відправлень - ухвал суду від 17.01.13р. та 30.01.13р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалами суду від 17.01.13р. та 30.01.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/4389/12.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.10 року між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (правонаступником якого є відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" було укладено договір № 683, за умовами якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) зобов'язався виконати власними силами роботи: Реконструкція цеху № 4. Газоочистка печей № 31-38.

Згідно п. 2.1 договору, вартість робіт з урахуванням вартості матеріалів складає 9500000 грн.

У відповідності до розділу 4 договору, оплата виконаних робіт здійснюється за фактом виконаних робіт протягом 20 календарних днів з дня надходження рахунку від підрядника, пред'явленого на підставі підписаного сторонами Акта здачі-прийняття виконаних робіт (форма КБ-2в) згідно календарного графіку робіт, довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), податкової накладної.

Позивач на виконання умов договору, виконав підрядні роботи на загальну суму у розмірі 7028117 грн. 93 коп., про що сторонами підписано акти приймання будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати за виконані роботи здійснив лише частково в сумі 6888440 грн. 05 коп., що підтверджено доданими до матеріалів справи банківськими виписками, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем залишилася заборгованість у розмірі 139677 грн. 88 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 139677 грн. 88 коп., пені у розмірі 4407 грн. 55 коп. та 3% річних у розмірі 1767 грн. 85 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору виконав підрядні роботи, які відповідач прийняв та оплатив лише частково всупереч умовам договору.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за виконані підрядні роботи, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 139677 грн. 88 коп.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1767 грн. 85 коп. за період з 13.06.12 р. по 13.11.12 р.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині нарахування 3% річних у повному обсязі та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1767 грн. 85 коп. за період з 13.06.12 р. по 13.11.12 р.., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання.

Позивач при зверненні до суду також просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 4407 грн. 55 коп. за період з 13.06.12 р. по 13.11.12 р. з посиланням при цьому лише на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно приписів ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Суб»єкти господарських відносин при укладені договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов»язань установленням окремого виду відповідальності.

З умов укладеного між сторонами договору підряду вбачається, що вони не передбачили такої штрафної міри відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов»язань, як сплата пені, яка має подвійну правову природу, оскільки одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому угода про її застосування повинна бути обов»язково викладена у письмовій формі, що передбачено нормами ст. 547 Цивільного кодексу України.

Оскільки в даному випадку сторони умовами договору підряду № 683 не передбачили відповідальність замовника за порушення зобов'язань у вигляді сплати пені за несвоєчасне здійснення розрахунків, то судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4407 грн. 55 коп. за період з 13.06.12 р. по 13.11.12 р.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ 139677 грн. 88 коп. основного боргу та 1767 грн. 85 коп. річних процентів з відмовою у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені через необґрунтованість.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 р. у справі № 5009/4389/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 р. у справі № 5009/4389/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012 р. у справі № 5009/4389/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.