Постанова № 29533556, 19.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5023/1097/12

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Камишевої Л.М.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Демчук О.В. - за довіреністю від 18.01.2013р. №14-461;

від відповідача - Рожкова С.Г. - за довіреністю від 24.12.2012р. №4109/144.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз», м. Харків (вх. 3865Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р.

у справі № 5023/1097/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Харківгаз», м. Харків

про стягнення 84 514 660,21 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у справі № 5023/1097/12 (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пеню в розмірі 3698268,59 грн., три відсотки річних в розмірі 714123,79грн., інфляційні витрати в розмірі 79281,09грн. та 64380,00грн. судового збору; в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 80643669,36грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору; в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені відмовлено. Рішення суду з посиланням на статті 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України мотивовано доведенням позивачем порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати одержаного газу та обґрунтованістю нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у справі №5023/1097/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Харківгаз" в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на момент розгляду справи ПАТ "Харківгаз" повністю сплатило основну заборгованість за договором від 30.12.2010р. №14/1515/10, яка виникла через несвоєчасну сплату за спожитий природний газ споживачами, а також не прийнято до уваги наявність виняткових обставин, як підстави для зменшення розміру пені.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 27.11.2012р. у справі №5023/1097/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Харківгаз" в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у справі №5023/1097/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав його законності та обґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.12.2010р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україні" (продавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Харківгаз» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/1515/10, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2011року імпортний природній газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно із п.2.1 вказаного договору продавець передає покупцеві з у 2011 році природній газ в обсязі до 52200,000тис.куб.м.

Пунктами 5.1,5.2 цього договору встановлено, що ціна за 1000куб.м. газу становить 2282грн., без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природній газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ -20%-456,40грн., ціна газу разом з ПДВ -2738,40грн.

До ціни газу, визначеної у п.5.1 цього договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000куб.м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234грн., крім того ПДВ -20%-46,80грн., разом з ПДВ -280,80грн.

У п.6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 даного договору сторони домовилися, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (т.І, а.с.21-25).

05.04.2011р., 27.07.2011р., 31.08.2011р., 30.09.2011р. 11.10.2011р., 29.11.2011р. між тими ж сторонами укладені додаткові угоди, відповідно, №1, №2,№3,№4,№5,№6, якими, зокрема, вносились зміни до п.п.5.1,5.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2010р. щодо ціни за 1000кум.м. газу (т.І, а.с.26-31).

На виконання умов договору від 30.12.2010р. № 14/1515/10 позивачем передано відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу: від 31.01.2011р. природній газ в об'ємі 1645,471тис.куб.м. на суму 4968006,03грн., від 28.02.2011р. газ в об'ємі 5078,812тис.куб.м. на суму 15333949,19грн., від 31.03.2011р. газ в об'ємі 4801,205тис.куб.м. на суму 14495798,13грн., від 29.04.2011р. - 3000тис.куб.м. газу на суму 10126440грн., від 30.04.2011р.- 155,230тис.куб.м. газу на суму 523975,77грн., від 31.05.2011р. -108,490тис.куб.м. газу на суму 366205,82грн., від 30.05.2011р.- 2500тис. куб.м. газу на суму 8438700грн., від 29.06.2011р. -1400тис.куб.м. газу на суму 4725672грн., від червня 2011р.- 630,439тис.куб.м. газу на суму 2128034,23грн., від 31.08.2011р. природний газ в об'ємі 2234,396тис.куб.м. на суму 7699493,13грн., від 31.08.2011р. газ в об'ємі 2234,396тис.куб.м. на суму 7699493,13грн., від 31.08.2011р. - 2234,396тис.куб.м. газу на суму 7699493,13грн., від 30.09.2011р. - 5021,511тис.куб.м. на суму 16899895,28грн., від 31.10.2011р. - 5763,410тис.куб.м. газу на суму 25480957,75грн., від 31.10.2011р. - 14281,063тис.куб.м. газу на суму 53479153,48грн. (т.І, а.с.32-46).

Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснив частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 80643669,36грн., що стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем сплачено 80643669,36грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, які були надані до суду першої інстанції (т.І, а.с. 80-114).

Заявою від 18.04.2012р. позивач в порядку ст.22 ГПК України надав уточнені розрахунки за позовом та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 3698268,59грн., 79281,09грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 714123,79грн. (т.ІІ, а.с.108-109).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у справі № 5023/1097/12 позов задоволено частково з підстав, викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2010р. №14/1515/12, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Харківгаз» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 30.12.2010р. №14/1515/10, у зв'язку з чим станом на 20.02.2012р. за відповідачем утворився борг у сумі 80 643 669,36грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем сплачена основна сума боргу у розмірі 80643669,36грн., про що свідчать відповідні банківські виписки та платіжні доручення (т.І,а.с.80-114).

Відповідно до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За приписами пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад сплати суми боргу, знищення спірного майна тощо), якщо у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд першої інстанції при прийнятті рішення правомірно застосував приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу у суму 80 643 669,36грн., однак помилково в порушення вимог ст.84 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» не зазначив про це у мотивувальній частині рішення.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 714123,79грн. за період прострочення виконання зобов'язань з 15.02.2011р. по 27.03.2012р. та 79281,09грн. інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2011року по березень 2012року.

Разом з тим, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи щодо можливості зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2010р. №14/1515/10 встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 (яким встановлений строк оплати), покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3698268,59грн. за період з 15.02.2011р. по 27.03.2012р.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство відповідача знаходилось у скрутному фінансовому становищі, про що свідчать звіти про фінансові результати за 4 квартал 2010року та за 2011рік та баланси станом на 30.12.2010р. і на 31.12.2011р. Також необхідно враховувати статус відповідача, який відповідно до довідки з ЄДРПОУ здійснює діяльність по розподіленню газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, технічне обслуговування газових мереж, виконання робіт по ремонту об'єктів системи газопостачання та газифікації, та той факт, що ліцензію на вказану діяльністю на території Харківської області має лише відповідач, а отже, наявність постачання (розподілення) природного газу на території Харківської області на даний час безпосередньо залежить від господарської діяльності ПАТ «Харківгаз».

Крім того, судом першої інстанції не враховано наявність у ПАТ «Харківгаз» дебіторської заборгованості споживачів природного газу, зокрема, населення, бюджетних організацій та промислових організацій, щодо яких прийняті рішення суду, або порушені провадження у справі щодо їх стягнення (т.ІІ, а.с.2-7, т.ІІІ, а.с.46).

Не прийнято також до уваги місцевим господарським судом ступень виконання зобов'язань, а саме: погашення основної суми боргу відповідачем в період розгляду справи судом першої інстанції, тобто повне усунення порушення відповідачем,

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені, вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; по-друге, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором від 30.12.2010р. №14/1515/12, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу; по-третє, постачання (розподілення) природного газу на території Харкова та Харківської області здійснюється лише ПАТ «Харківгаз», від господарської діяльності якого залежить безперебійне та безаварійне надання послуг, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані.

Зважаючи на викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині зменшення розміру пені на 97% , тобто до 110948,06грн.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд Харківської області дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання прийнятих на себе зобов'язань, однак колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у справі № 5023/1097/12 в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, у зв'язку з чим підлягає зміні в частині стягнення 3587320,53грн. пені, клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід задовольнити частково, зменшити розмір пені на 97%, пеню стягнути в сумі 110948,06грн., в задоволенні позову щодо стягнення 3587320,53грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п.1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у справі № 5023/1097/12 змінити. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції: « 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківгаз», м.Харків, код ЄДРПОУ 03359500 (адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1), на користь Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720 (адреса: 01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6), 110948,06грн. пені, 714123,79грн. 3% річних, 79281,09грн. інфляційних втрат та 64380,00грн. судового збору.

3. В частині стягнення основної суми боргу у сумі 80643669,36грн. провадження у справі припинити.

4. В задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 3587320,53грн. відмовити».

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 18.02.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.