Рішення № 29533445, 18.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.13 Справа № 19/5014/3020/2012

За позовом Приватного підприємства «Зевс», м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс», м.Красний Луч Луганської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай», м.Донецьк

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», смт.Малинівка Чугуївського району Харківської області

про стягнення 161515,35 грн.,

Суддя Смола С.В.

Представники:

від позивача: Алябєва Н.В., юрисконсульт, довіреність № 090608 від 24.10.2012;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи-1: представник не прибув;

від третьої особи-2: Алябєва Н.В., представник, довіреність № б/н від 02.01.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Зевс» звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» про стягнення 154375,21 грн. основного боргу, 5818,86 грн. пені, 1166,96 грн. трьох процентів річних, 154,32 грн. втрат від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 03.01.2011 № ВС-18.

В зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Косенко Т.В. 08.01.2013 був проведений розподіл в автоматизованій системі документообігу суду, у відповідності до вимог статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України та дана справа передана на розгляд судді Смоли С.В.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2013 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне акціонерне товариство «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.73, код 31578034) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт.Малинівка, вул.Олімпійська, б.1, код 33867056).

В судовому засіданні 18.02.2013 від представника позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за поставку продукції до 13.06.2012, з огляду на що справа розглядається з урахуванням цієї заяви.

30.01.2013 представником відповідача в судовому засіданні було надано відзив на позовну заяву (т.3 а.с.49-51), в якому відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вважає їх необґрунтованими з тих підстав, що первинні документи, копії яких додані позивачем до позовної заяви, не відповідають вимогам законодавства.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні 18.02.2013. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (т.3. а.с.52).

Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» надійшли пояснення на позовну заяву від 14.02.2013 № 420 (т.10 а.с.1), в яких вказана третя особа вважає вимоги позивача до відповідача обґрунтованими та такими, що мають бути задоволеними; просить суд прийняти рішення без її участі у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався 10.01.2013 та 30.01.2013.

У судовому засіданні 18.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи-2, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2009 між позивачем (повірений) та Закритим акціонерним товариством «Бахчисарайський виноробний завод» (довіритель), яке у подальшому було перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай», було укладено договір доручення № 30/11-09-БВЗ (т.1 а.с.86-88), за умовами якого позивач зобов'язався вчиняти від імені та за рахунок довірителя юридичні дії, щодо реалізації третім особам (в розумінні цього договору) алкогольних напоїв, зокрема укладання від імені довірителя відповідних договорів купівлі-продажу (поставки) алкогольних напоїв довірителя третім особам; оформлення та видачу третім особам від імені довірителя документів, пов'язаних з реалізацією алкогольних напоїв довірителя; розміщення, зберігання та реалізації алкогольних напоїв довірителя зі складів повіреного; отримання від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошових коштів за продані алкогольні напої довірителя.

Того ж дня, 30.11.2009, аналогічний за змістом договір доручення № 30/11-09-ПР (т.1 а.с.89-92) був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм».

На виконання цих договорів доручення позивач (постачальник) уклав 03.01.2011 з відповідачем (покупець) договір поставки № ВС-18 (т.1 а.с.12-15) (далі - Договір) з протоколом розбіжностей (т.1 а.с.104-107).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник (позивач) зобов'язався поставляти товари до супермаркетів торгівельної мережі покупця (відповідача) згідно замовлень останнього, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

Пунктом 6.2 Договору (в редакції погодженій протоколом розбіжностей) передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим таким що не суперечить чинному законодавству способом. Строк оплати за отриманий товар: відстрочка платежу на 63 календарні дні з моменту прийняття товару покупцем.

В період з 18.05.2012 по 13.07.2012 позивачем було поставлено відповідачеві товарів загальною вартістю 165618,58 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними та розрахунками коригування до них, актами приймання, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.16-68,

130-151; т.2. а.с.1-149; т.3 а.с.1-38; т.9 а.с.115-120, 132-140).

Водночас суд виходить з того, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за товари, поставлені за Договором у вказаний період в розмірі 154375,21 грн. Ця сума основної заборгованості підтверджується вище переліченими первинним документами та була визнана відповідачем, про що свідчать акти звірки взаємних розрахунків сторін за періоди: з 01.05.2012 по 31.05.2012, з 01.06.2012 по 30.06.2012, з 01.07.2012 по 31.07.2012, з 01.08.2012 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 30.09.2012 (т.3 а.с.44-48). Викладеним також спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що позивачем у встановленому законодавством порядку не доведені факти поставки товарів.

Відповідно до приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Водночас частиною другою статті 20 цього ж Кодексу передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі. З цих підстав вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 154375,21 грн. підлягає задоволенню.

Розглядаючи заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 1166,96 грн., господарський суд виходить з того, що відповідно до змісту частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заявлена вимога є обґрунтованою, наданий позивачем розрахунок (т.1 а.с.7-9) відповідає положенням законодавства та умовам укладеного сторонами Договору.

Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат розглядається господарським судом з урахуванням заяви позивача від 18.02.2013 про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за поставками продукції до 13.06.2012

(т.10 а.с.11) та на підставі розрахунку суми інфляції, наданого в судовому засіданні 18.02.2013 (т.9 а.с.149-150). Перевіривши вказаний розрахунок, господарський суд находить його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Закону та договору, з огляду на що вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 62,23 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню на підставі цитованих вище положень частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України. Господарським судом приймається відмова позивача від позову в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за поставками продукції до 13.06.2012 у розмірі 92,09 грн. (згідно розрахунку суми інфляції (т.3 а.с.39-41); провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за пунктом 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розв'язуючи спір за вимогою стягнення з відповідача 5818,86 грн. пені, господарський суд виходить з того, що за змістом статей 546,569 Цивільного кодексу України неустойка, в тому числі і пеня, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до приписів статті 547 цього ж Кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Водночас, укладеним між сторонами договором поставки від 03.01.2011 № ВС-18 не передбачено нарахування пені за прострочення покупцем оплати за отриманий товар. З огляду на викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 5818,86 грн. пені задоволенню не підлягає.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 154375,21 грн. основного боргу, 1166,96 грн. три проценти річних, 62,23 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3112,09 грн. витрат на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 44, 49, 75, 78, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 92,09 грн. інфляційних втрат, припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс», код ЄДРПОУ 30092111, юридична адреса: Луганська область, м.Красний Луч, мікрорайон 3, б.16, фактична адреса: м.Луганськ, вул.Лутугінська, б.127-г, на користь

Приватного підприємства «Зевс», код ЄДРПОУ 31578034, юридична адреса: м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.73, фактична адреса: м.Донецьк, пр.Миру,13,

154375,21 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі триста сімдесят п'ять гривень 21 коп.) основного боргу,

1166,96 грн. (одна тисяча сто шістдесят шість гривень 96 коп.) три проценти річних,

62,23 грн. (шістдесят дві гривні 23 коп.) втрат від інфляції,

3112,09 грн. (три тисячі сто дванадцять гривень 09 коп.) витрат на оплату судового збору,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013.

Суддя С.В.Смола