Рішення № 29533407, 20.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р. Справа № 5010/1623/2012-18/73

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П., при секретарі судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",

вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ,49094

адреса для листування: 49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 40 373 грн. 44 коп., з яких

10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом;

16 658 грн. 08 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

13 715 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

за участю представників сторін:

Від позивача: Гук А.С., (довіреність № 56 від 22.01.10 )- представник

Від відповідача : не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Івано - Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку НОМЕР_2 від 13.12.2007р. в сумі 40 373 грн. 44 коп., з яких 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 16 658 грн. 08 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 13 715 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов Договору банківського рахунку НОМЕР_2 від 13.12.2007р.

Ухвалою суду від 25.12.2012р. провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 22.01.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 05.02.2013р., 20.02.2013р.

В судовому засіданні 20.02.2013р. представник позивача подав доповнення до позовної заяви (вх.№2989/13), позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, проте через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву ( Вх. № 2977/13 від 20.02.2013р.), в якому заявлений позов не визнає. Посилаючись на ст. 233 ГК, ч.3 ст. 551 ЦК України, вказує на те, що позивачем неправомірно нараховано пеню у розмірі 13 715 грн. 36 коп., оскільки такий розмір штрафних санкцій є неспівмірним та перевищує суму стягнення за основним боргом, а у такому випадку розмір пені підлягає зменшенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом з'ясовано наступне:

13.12.2007 р. між ПАТ КБ "Приватбанк" (надалі позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі відповідач) укладено договір банківського рахунку НОМЕР_2 від 13.12.2007р. (надалі Договір) та Додатки до нього, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.1.1 зазначеного вище договору, банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.

Відповідно до умов додатку №7 від 13.12.2007 до Договору "Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок", банк зобов'язався за наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування клієнта, яке полягає у проведенні платежів останнього понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника за рахунок кредитних коштів у межах ліміту встановленого відповідно до п.1.3 цього додатку - 10 000,00 грн., шляхом дебітування поточного сальдо. Позичальник зобов'язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки і винагороду в терміни встановлені договором. Відсоткова ставка, обумовлена сторонами, є динамічною, залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом та відображена в п.4.1.1 вказаного додатку до договору.

Пунктом 1.4 встановлено, що овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну визначених договором, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору та Додатку №7 до нього надав кредитний ліміт відповідачу у розмірі 10 000,00 грн.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання Позивач направив претензійний лист №71219LVH1O583 від 05.10.2012р. про добровільне виконання прострочених зобов'язань за Договором, який залишений без відповіді і задоволення.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, відповідач не виконує прийняті на себе договірні зобов'язання, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.10.2012 року згідно розрахунку заборгованості, поданого останнім, становить 40 373 грн. 44 коп., з яких 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 16 658 грн. 08 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 13 715 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо Цивільного у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.1 додатку до договору, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань: сплати відсотків, термін повернення кредиту й інших витрат, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦКУ, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними, а тому, враховуючи вищевказані норми матеріального та процесуального законів (п.3 ст.83 ГПК України), клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд прийшов до висновку про зменшення її розміру до 10% із заявленої суми пені, тобто 1 371 грн. 54 коп. Суд звертає увагу на те, що відповідно п.5.3 Додатку №7 до Договору нарахування неустойки здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. В порушення даного пункту, згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачу нараховано пеню з 30.04.2008р. по 04.10.2012р. Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає що стягнення 10 % заявленої суми пені є достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому і водночас слугуватиме фінансовою сатисфакцією для позивача за неналежне виконання відповідачем умов Договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви у повному обсязі, не надано суду доказів про наявність інших обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, а тому позов необхідно задовольнити частково. Заперечення відповідача не свідчить про відсутність його обов'язку повернути кредит, сплатити за користування ним процентів, а також пеню за порушення зобов'язань.

Стосовно розподілу судових витрат суд виходив з таких міркувань. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про судовий збір", ст.509, 525, 526, 530, ч.3 ст. 551, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.175, 193, 220, 233 Господарського кодексу України, ст. 33, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 40 373 грн. 44 коп., з яких 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 16 658 грн. 08 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом,13 715 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН:НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 16 658 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 08 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 371 грн. (одну тисячу триста сімдесят одну) грн. 54 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 12 343 (дванадцять тисяч триста сорок три) грн. 82 коп. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.13

Суддя Гриняк Б. П.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Лоза В.В. 25.02.13