Ухвала суду № 29531914, 12.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10226/12/0170/23

12.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 12.11.12 у справі № 2а-10226/12/0170/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАБ 07" (пр-т Кірова, /вул. Леніна, 29/1, кімн. 313, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.12 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАБ 07" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим № 0003702204 від 11.09.2012 року, щодо донарахування ТОВ "Краб 07" податку на додану вартість у сумі 9791,00 грн., з яких 7833,00 грн. - основного платежу, 1958,00 грн. - штрафні санкції.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Краб 07" 107,30 грн. судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, представник відповідача звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 12.02.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що з 16.08.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Краб 07» з питань взаємовідносин з ПП «Інтерстрой-2011» за січень 2012 року.

За результатами перевірки був складений акт № 5118/22-3/35650576 від 29.08.2012 року (а.с. 32-45), яким встановлені порушення:

- ч.5 ст. 203, частинами 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ПП «Інтерстрой 2011» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий у порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, а саме: встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 7833,00 грн., донараховано основного платежу з ПДВ у сумі 7833,00 грн.

Висновки ДПІ у м. Сімферополі обгрунтовані тим, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ПП «Інтерстрой 2011», однак не мав достатніх трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того встановлено, що ПП «Інтерстрой 2011» не знаходиться за юридичною адресою, встановити місцезнаходження не є можливим.

Таким чином, не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003702204 від 11.09.2012 року (а.с. 46), яким нараховано податок на додану вартість у сумі 9791,00грн., у тому числі 7833,00грн.- основного платежу, 1958,00грн. - штрафні санкції.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з договору про виконання послуг № 73 від 23.01.2012р. (а.с. 51), укладеного між позивачем та ПП «Інтерстрой 2011», ТОВ «Краб 07» (замовник) доручає, а ПП «Інтерстрой 2011» (виконавець) бере на себе зобов'язання з надання послуг з технічного обслуговування і профілактики комп'ютерної та організаційної техніки.

Згідно з Договором, замовник проводить оплату виконаних робіт згідно з виставленими рахунками, а виконання послуг оформлюється актами виконаних послуг.

Актами надання послуг № 22/01 від 24.01.2012р., №39/01 ВІД 31.01.12р. (а.с. 56, 60), підтверджується виконання послуг з технічного обслуговування і профілактики комп'ютерної та організаційної техніки, що підтверджується виставленими рахунками - фактурами №141/01 від 24.01.12р. на суму 28000,00 грн. у тому числі ПДВ - 4666,67 грн., №192/01 від 24.01.12р. на суму 19000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3166,67 грн.

На адресу позивача ПП «Інтерстрой 2011» надав податкову накладну № 81 від 24.01.2012р. на суму 15 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2500,00грн. (а.с. 57), податкову накладну № 115 від 30.01.2012р. на суму 13 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2166,67 грн. (а.с. 58), та податкову накладну № 125 від 31.01.12р. на суму 19000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3166,67 грн.(а.с.61).

Оплата виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями №27 від 24.01.2012р. (а.с. 67) на суму 15 000,00грн., № 34 від 30.01.12р. (а.с. 66) на суму 13 000,00 грн., № 44 від 08.02.2012р. (а.с. 65) на суму 16 000,00грн., № 66 від 20.02.12р. (а.с. 64) на суму 3 000,00 грн.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Матеріали справи підтверджують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит у січні 2012 року відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо зменшення податкового кредиту за зазначений період у сумі 7833,00грн. - є протиправними.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

З урахуванням викладених обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача щодо нікчемності спірних правочинів, зроблених в акті перевірки.

Відповідачем, як суб'єктом вданих повноважень, який виконує в силу вимог Податкового кодексу України функції податкового контролю, відповідно до ст. 71 КАС України не надано доказів обґрунтованості висновків, викладених у вказаному акті перевірки, правомірності його складання за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операції позивача з вказаними контрагентами.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.12р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - залишенню без задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.12р. по справі 2а-10226/12/0170/23 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.12р. по справі 2а-10226/12/0170/23 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян