Ухвала суду № 29531890, 18.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9973/12/0170/16

18.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"- Аркатова Вікторія Василівна, довіреність № б/н від 17.09.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Бєкіров Ервін Саїдович, довіреність № 178/10/10-24 від 15.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 01.11.2012 у справі № 2а-9973/12/0170/16

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Урицького, 7/3, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова 2 Б, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 адміністративний позов Дочірнє підприємство "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.08.2012 №0001112302 про збільшення Дочірньому підприємству "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42898,00 грн. основного платежу та 10725,00 грн. штрафних санкцій, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.08.2012 №0001122302 про збільшення Дочірньому підприємству "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23750,00 грн. основного платежу та 5938,00 грн. штрафних санкцій, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Дочірне підприємство "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012:

№0001112302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42898,00 грн. основного платежу та 10725,00 грн. штрафних санкцій;

-№0001122302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23750,00 грн. основного платежу та 5938,00 грн. штрафних санкцій, від 30.08.2012:№ 0001112302 та №0001122302.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки відповідача, які покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, 30.08.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:№0001112302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42898,00 грн. основного платежу та 10725,00 грн. штрафних санкцій та №0001122302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23750,00 грн. основного платежу та 5938,00 грн. штрафних санкцій, від 30.08.2012:№ 0001112302 та №0001122302.

Передумовою прийняття відносно позивача спірних податкових повідомлень-рішень став акт № 1206/2201/02650736 від 20.08.2012 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй", з фірмою "Капітель плюс"за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.

Згідно висновкам акту перевірки позивача по взаємовідносинам з "Капітель Плюс", ТОВ "Бренд Строй" встановлені порушення: підпункту 5.1.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 , підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73 291,00 грн. та підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 51 630,00 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частини перша, дев'ята статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги про те, що правочини, укладені між позивачем та фірмою "Капітель Плюс", ТОВ "Бренд Строй"не спричинили реального настання юридичних наслідків, через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовник) та ТОВ "Бренд Строй" (виконавець) було укладено договори підряду: №532 від 06.09.2010,№531 від 14.09.2010,№530 від 20.09.2010,№529 від 30.09.2010, відповідно до яких замовних замовляє, а виконавець бере на себе обов'язок виконати ремонтно-будівельні роботи в середині приміщення замовника, відповідно до усної домовленості, виконавець зобов'язався надати послуги згідно даного Договору, а замовник-прийняти та оплатити надані послуги у розмірі та строки відповідно до умов договору.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що ТОВ "Бренд Строй" було надано позивачу послуги ремонтно-будівельного характеру в середині приміщення на об'єктах: корпус "Рів'єра", спальний корпус № 1, корпус № 4, спальний корпус № 3. на загальну суму 150 000,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийомки виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, актами здачи-приймання робіт (надання послуг) від: 30.09.2010, від 20.09.2010, від 06.09.2010, від 14.09.2010, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, договірними цінами, дефектними актами, підсумковими відомостями ресурсів. Контрагентом позивачу були надані рахунки: № 1290 та № 1291 від 30.09.2010 на загальну суму 150 000,00 грн., які були оплачені у складі інших витрат позивачем, в підтвердження чого їм надано витяг з банківського рахунку.

Заявником апеляційної скарги не враховано перебування приміщень: корпусу "Рів'єра", спального корпусу № 1, корпусу № 4, спального корпусу № 3, у яких проводилися ремонтно-будівельні роботи, у складі майна позивача, та облікування збільшення вартості основних фондів у бухгалтерському обліку позивача. На підтвердження фактичного здійснення даних господарських операцій, ТОВ "Бренд Строй" були виписані податкові накладні: №1140 від 06.09.2010 (сума податку на додану вартість-7000,00 грн.), №1688 від 14.09.2010(сума податку на додану вартість- 6166,67 грн.), №1689 від 20.09.2010(сума податку на додану вартість- 6833,33 грн.) та №1690 від 30.09.2010(сума податку на додану вартість- 5000,00 грн.) на загальну суму 150 000,00грн., у тому числі податок на додану вартість-25 000,00 грн. (як зазначено позивачем, Фірмою "Капітель Плюс" також на підтвердження виконання робіт були виписані податкові накладні, але вони були вилучені згідно з протоколом виїмки органами прокуратури).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач з 20.02.2006 зареєстрований платником податку на додану вартість (Свідоцтво № 00300947 від 20.02.2006) та є платником податку на додану вартість на час розгляду справи у суді.

Згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість»( аналогічні положеня містяться у Податковому кодексі України) право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не заслуговують на увагу посилання заявника апеляційної скарги на те, що порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із фірмою "Капітель Плюс" та ТОВ "Бренд Строй", у зв'язку з недоведеністю.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність неприйняття відповідачем до уваги, зокрема, договорів, актів здачі-прийомки виконаних робіт, рахунків, податкових накладних, банківську виписку, та збільшення за ними податкового кредиту на 23 750,00грн., оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів, отже, вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй".

Більш того, заявником апеляційної скарги не враховано, що ТОВ "Бренд Строй" під час виписки вищевказаних податкових накладних та здачи-приймання послуг у вересні 2010 року було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість, було анульовано лише 11.04.2012 за ініціативою податкового органу.

Слід зазначити, що порушення податкового законодавства постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Передчасними та такими, що порушують права учасників господарських відносин, визнаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі щодо фіктивності господарської діяльності: фірми "Капітель Плюс" та ТОВ "Бренд Строй", оскільки відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач при проведені господарських операцій оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Законодавство України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Заявником апеляційної скарги не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували податок на додану вартість до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо. Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про товарний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Бренд Строй" у вересні 2010рку, що обумовлює безпідставність донарахувань відповідачем податкових зобов'язань позивачу як з податку на додану вартість, так і з податку на прибуток за цей же період, оскільки не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств» прямо встановлює, що витрати на ремонт основних фондів є такими, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника, а отже, роботи з поточного ремонту належних позивачу об'єктів: корпус "Рів'єра", спального корпусу №1, корпусу №4 та спального корпусу №3 були придбані позивачем з метою використання у господарській діяльності. Використання придбаних робіт з ремонту у господарській діяльності підприємства підтверджується тим, що відремонтовані об'єкти належать до основних фондів підприємства, на яке покладено обов'язок утримувати майно у належному стані.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем законодавства про оподаткування прибутку внаслідок господарських операцій з Фірмою «Капітель Плюс» у липні 2009 року, внаслідок якого позивачу донараховано податкове зобов'язання у сумі 11336,00 грн., оскільки висновки про нікчемність угод позивача з Фірмою «Капітель Плюс» у липні 2009 року зроблені відповідачем виключно на підставі інформації, яка міститься у матеріалах кримінальної справи, що знаходиться у провадженні слідчого УПМ ДПС України. При цьому будь-які документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача податковим органом під час перевірки не вивчалися взагалі, тому що вони були відсутні у позивача у зв'язку з вилученням Прокуратурою міста Євпаторії, тому відсутні підстави для прийняття рішення про порушення позивачем податкового законодавства.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що висновки в акті перевірки від 20.08.2012 №1206/2201/02650736 про порушення позивачем податкового законодавства зроблені формально, без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність зазначених фактів, а лише з огляду на дані попереднього слідства по кримінальної справі, яка знаходиться у провадженні слідчих органів. Відповідачем не взято до уваги відсутність всієї первинної бухгалтерської документації по операціям з фірмою "Капітель Плюс", які були вилучені Старшим слідчим Прокуратури міста Євпаторії, що підтверджується Протоколом виїмки від 06.07.2011та додатком до нього з переліком всіх вилучених документів. Отже, висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентами зроблено відповідачем в порушення норм діючого законодавства, внаслідок припущень та суб'єктивних висновків щодо умов здійснення господарської діяльності контрагентами позивача.

Помилковими вважаються твердження заявника апеляційної скарги щодо відсутності у контрагентів: фірми "Капітель Плюс" та ТОВ "Бренд Строй" ознак господарської діяльності та існування з метою створення податкових вигод третім особам, оскільки такі твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно статті 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до частини другої зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Крім того, відповідно до пункту 2 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Слід зазначити, що жодних заходів з вищезазначених вжито органами державної податкової служби не було. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не винесено, до підприємств, які на думку органів державної податкової служби здійснюють діяльність із порушенням закону та установчих документів, адміністративно-господарські санкції не застосовані, отже, такі доводи є припущеннями, суб'єктивною думкою, викладення яких в актах перевірки за діючим законодавством не припускається.

Оскільки судом встановлено помилковість збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42898,00 грн. та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23750,00 грн., то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції в сумі 10725,00 грн. та в сумі 5938,00 грн. слід визнати таким, що порушують визначені законом умови такого застосування.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012: №0001112302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42898,00 грн. основного платежу та 10725,00 грн. штрафних санкцій та №0001122302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23750,00 грн. основного платежу та 5938,00 грн. штрафних санкцій, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012: №0001112302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42898,00 грн. основного платежу та 10725,00 грн. штрафних санкцій та №0001122302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23750,00 грн. основного платежу та 5938,00 грн. штрафних санкцій, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012: №0001112302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42898,00 грн. основного платежу та 10725,00 грн. штрафних санкцій та №0001122302 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23750,00 грн. основного платежу та 5938,00 грн. штрафних санкцій, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 у справі № 2а-9973/12/0170/16 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко