Рішення № 29529775, 28.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р.Справа № 5019/1797/12-5023/5680/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом СТ ТЗОВ "Ласковецький Бровар", с. Ласківці, Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіторг", м.Харків про стягнення 129800,07 грн. за участю сторін:

Представник позивача - Богославець С.В. (дов. б/н від 16.11.2012р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

СТ ТЗОВ "Ласковецький Бровар" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіторг", в якій просить суд стягнути з відповідача 129 800,07 грн. сплачених коштів, посилаючись на здійснення попередньої оплати згідно платіжного доручення №164 від 25.04.2012 року на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури №СФ -000017 від 24.04.2012 року, однак відповідач станом на 17.12.2012 року взятих на себе зобов*язань щодо поставки товару - КАС-32 не виконав, в зв*язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2012 року порушено провадження у справі №5023/5680/12, розгляд справи призначено на 24.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2012 року, у зв*язку із неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 14.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2013 року, у зв*язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 28.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позові, через канцелярію господарського суду за вх. № 874 від 11.01.2013р. надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, надав суду докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача - опис вкладення та квитанцію поштового зв*язку від 20.12.12 р..

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, ухвали суду від 24.12.2012 р. та від 14.01.13 р., направлені за адресою відповідача, що зазначена у витягу з ЄДРПОУ - 61166, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, проспект Леніна, будинок, 40, повернулись до суду з приміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач без укладення письмової угоди на підставі виставленого рахунку - фактури №СФ 000017 від 24.04.2012 року, здійснив попередню оплату в сумі 129 800,07 грн., згідно платіжного доручення №164 від 25.04.2012 року, проте останній свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару не здійснив.

17.10.2012 року позивачем було направлено відповідачу лист вимогу з проханням до 25 жовтня 2012 року поставити товар за КАС-32 або повернути попередню оплату сплачену позивачем в сумі 129 800,07 грн. згідно платіжного доручення №164 від 25.04.2012 року, однак відповіді на дану вимогу відповідач не надав, свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару не здійснив, попередню оплату позивачу не повернув, вищевказані обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов*язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами усний правочин на підставі виставленого рахунку - фактури №СФ 000017 від 24.04.2012 року за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов*язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов*язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов*язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суду не надано доказів того, що відповідач проінформував позивача про можливість отримати товар, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за вчиненим правочином.

Судом встановлено факт отримання відповідачем 129 800,07 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №164 від 25.04.2012 року, проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару в порушення вимог договору та діючого законодавства України не виконав, в зв*язку з чим, покупець не отримав те, на що він розраховував при укладенні договору, подальше виконання зобов*язання втратило інтерес для позивача, а тому позовні вимоги про стягнення передплати сплаченої позивачем на підставі виставленого рахунку - фактури №СФ 000017 від 24.04.2012 року в розмірі 129 800,07 грн. в силу ст. 693 ЦК України являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 611, 612, 626, 664, 663, 665, 693, 712 ЦК України, 188 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіторг" (61166, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, проспект Леніна, буд.40, код 37829983) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ласковецький бровар" (48153, Тернопільска обл., Теребовлянський район, село Ласківці, код 30749357) - 129 800,07 грн. попередньої оплати, витрати по сплаті судового збору 2 596,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.01.2013 р.

Суддя Попович І.М.