Постанова № 29529567, 20.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 821/283/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

за участю: секретаря - Багненко Т.В.,

позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Калнауза О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, третя особа - Голова Скадовської районної державної адміністрації про визнання протиправним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Складовської районної державної адміністрації (відповідач, РДА), третя особа - голова Складовської районної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Скадовської районної державної адміністрації від 26.12.2012 року №137к, яким її звільнено з посади начальника служби у справах дітей районної державної адміністрації з 26 грудня 2012 року згідно пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги державного службовця); поновлення на посаді начальника служби у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації з 26 грудня 2012 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 10000грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі. Пояснили, що відповідно розпорядження голови Скадовської РДА від 08.04.2009 року № 224 "Про встановлення юридичного статусу ОСОБА_4." малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлений статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі якого остання влаштована до сім'ї ОСОБА_5

Згідно розпорядження голови Скадовської РДА від 04.12.2012 року № 726 припинено опіку над малолітньою ОСОБА_4 у зв'язку з заявою опікуна ОСОБА_5 та відповідно до розпорядження голови Скадовської РДА від 10.12.2012 року № 728, малолітню ОСОБА_4 влаштовано тимчасово до сім'ї родички - ОСОБА_6, за бажанням останньої залишити її у своїй сім'ї з подальшим влаштуванням на правах підопічної та заяви ОСОБА_4

Вказані дії були проведені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини". Дитина, у якої є родичі або інші особи, з якими у неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки і які бажають залишити її на виховання у своїй сім'ї, може перебувати у їх сім'ї до прийняття рішення про влаштування дитини.

12.12.2012 року до служби у справах дітей Скадовської РДА надійшла заява громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про постановку їх на облік кандидатів на створення прийомної сім'ї.

Після того як позивачу надійшла інформація від директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_9, що ОСОБА_7 не має бажання створювати прийомну сім'ю, про що самостійно не може повідомити свою дружину ОСОБА_8, позивач порекомендувала ОСОБА_8 обговорити зі своїм чоловіком ОСОБА_7 питання створення прийомної сім'ї.

13.12.2012 року до Скадовської районної державної адміністрації надійшла скарга громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за результатами розгляду якої проведено службове розслідування та головою Скадовської РДА винесено оскаржуване розпорядження.

Вважає, що проведене відповідачем службове розслідування проведено з порушенням Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 (далі - Порядок), оскільки жодних фактів порушення ОСОБА_1 присяги не встановлено, висновки комісії ґрунтуються лише на припущеннях.

Вважає, що розпорядження про її звільнення прийнято безпідставно, оскільки вона Присягу державного службовця не порушувала і свої посадові обов'язки виконувала сумлінно. В зв'язку з чим звільнення є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Представник відповідачів проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем було порушено Присягу державного службовця, що проявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків, порушенні етики державного службовця та вимог законодавства, тому її звільнення з посади проведено у відповідності до п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" та є правомірним.

Поряд з тим, не зміг пояснити, в чому саме полягає порушення Присяги та етики державного службовця.

Допитаний у якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що з боку ОСОБА_1 порушення етики державного службовця не було ні по відношенню до нього, ні по відношенню до його дружини. Єдине, що їх обурило, що, на їх думку, на підставі пліток, у ОСОБА_1 виник сумнів щодо бажання створення прийомної родини. В той же час підтвердив, що з самого початку, у нього не було бажання стати прийомним батьком.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

В якості підстави для звільнення позивача з займаної посади зазначено п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу", згідно якого державна служба припиняється у випадку порушення присяги державним службовцем.

Підстави для припинення державної служби, передбачені ст. 30 Закону України "Про державну службу", є додатковими підставами для припинення трудових правовідносин, що підлягають до застосування до конкретної категорії працівників - державних службовців.

Більш детально питання встановлення факту порушення державним службовцем присяги законодавством не врегульовано.

За таких обставин компетентний орган, що приймає рішення про припинення державної служби та про припинення трудових правовідносин з державним службовцем, самостійно робить висновок про порушення державним службовцем присяги. Суд, в свою чергу, у випадку оскарження такого рішення, з врахуванням матеріалів справи оцінює визначені підстави для припинення відносин державної служби та законність прийнятого рішення згідно вимог ст. 2 КАС України.

Судом встановлено, що з 01 квітня 2002 року позивач перебувала на посаді начальника служби у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації та розпорядженням від 26.12.2012 року № 137к її звільнено із займаної посади згідно пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги державного службовця.)

Оскаржуване розпорядження винесено на підставі акту про результати службового розслідування за скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 24.12.2012 року, листа-погодження Херсонської обласної державної адміністрації від 26.12.2012 року № 02-14/1567.

Згідно акту службового розслідування, встановлено, що 13.12.2012 року до відповідача надійшла скарга ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про упереджене відношення до них з боку начальника служби у справах дітей ОСОБА_1 при розгляді питання щодо створення ними прийомної сім'ї, розповсюдження про їх сім'ю непідтвердженої інформації.

Згідно з висновками вказаної комісії, ОСОБА_1 порушила правила поведінки та етики державного службовця, чим вийшла за рамки своїх посадових обов'язків, що спровокувало виникнення конфліктної ситуації і, на думку комісії, могла нанести моральну травму сім'ї ОСОБА_7.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до ст. 17 Закону, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Суд зазначає, що у діючому законодавстві не містяться визначення та виклад чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги.

На думку суду, сутність порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) державного службовця, які повністю суперечать покладеним на нього посадовим обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги.

З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги.

Із суб'єктивної сторони, порушення Присяги становить сукупність ознак, які характеризують суб'єктивне ставлення особи до свого діяння та його наслідків. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета. Головним критерієм є вина у формі умислу чи необережності, під якою розуміють психічне ставлення особи до скоєного.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Вимогами статті 14 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

На думку суду, передумовою звільнення державного службовця на підставі порушення Присяги має стати службове розслідування, яке регулюється Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 (далі - Порядок).

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Всупереч встановленого Порядку та вимог до викладення обставин розслідування, необхідних фактів та висновків, в акті про результати службового розслідування за скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 24 грудня 2012 року не зазначено фактичних обставин та їх обґрунтування, не витребувано письмове пояснення позивача.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що при проведенні службового розслідування не дотримані права ОСОБА_1 на об'єктивне проведення перевірки та встановлення всіх обставин справи.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу як: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

У відповідності до вищезазначених норм звільнення за порушення Присяги можливо у разі невиконання особою обов'язків, передбачених ст.17 зазначеного Закону.

Таким чином факт порушення присяги державного службовця ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження в ході проведеного службового розслідування, саме розслідування та викладення його результатів проведено з порушенням норм чинного законодавства, а тому як наслідок не можуть бути підставою для припинення державної служби ОСОБА_1

Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності і має наслідком не лише звільнення особи з займаної посади, але й обмежує право особи на доступ до державної служби в майбутньому. Відтак, звільнення особи з цієї підстави є більш суворим покаранням, а ніж звільнення з державного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, а тому повинен бути чітко вмотивованим.

Оскільки акт про результати службового розслідування не містить встановлених фактів та обставин порушення ОСОБА_1 Присяги державного службовця, як наслідок оскаржуване розпорядження голови Скадовської районної державної адміністрації не містить жодних причин та обґрунтувань звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

При цьому неможливість застосування щодо позивача положень Кодексу законів про працю України в частині застосування заходів дисциплінарного стягнення відповідачем також не мотивовано.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями статті 235 КЗпП України, у раз звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на посаді на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника встановлений Постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 16.01.2013 року № 01/30-84, заробітна плата за останні два місяці, що передували звільненню, становила 3537,60 гривень, середньоденний заробіток за таких обставин складав 85 гривень 16 копійок. Час вимушеного прогулу позивача з дати звільнення по день ухвалення постанови судом складає 56 днів, отже стягненню на користь позивача підлягає 4768,96 грн.

При прийнятті рішення щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частина 2 ст. 23 ЦК України визначає у чому полягає моральна шкода.

Також суд бере до уваги положення Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4.

В суді позивач не довела заподіяння відповідачем їй моральної шкоди.

Так, позивач не назвала суду, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходів, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Згідно із ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вище зазначених обставин, позовні вимоги позивача в цієї частині не можуть бути задоволені.

На підставі приписів п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, негайному виконанню підлягає постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь суми середньомісячного заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Скадовської районної державної адміністрації від 26.12.2012 року № 137к "Про звільнення ОСОБА_1.".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника служби у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації з 26 грудня 2012 року.

Стягнути з Скадовської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 04060134) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 4768 (чотири тисячи сімсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку в межах одного місяця.

В інший частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 лютого 2013 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 12.3