Вирок № 29528643, 21.02.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 1-кп/425/10/13

425/272/13-к

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого-судді: Одношевної В.В.,

при секретарі: Рогожкіній І.Ю.,

за участю прокурора: М'якінченко О.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1.

потерпілих: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рубіжне кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне, Луганської області, росіянина, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

За обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

01.12.2012 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, через відчинені двері зайшов до квартири АДРЕСА_1, звідки, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисних спонукань, викрав майно, що належить ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон «Samsung GT-S5610», IMEI:НОМЕР_1, вартістю 608,70 гривень, а також у вище вказаний мобільний телефон була вставлена сім-карта оператора МТС № НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_2 та якою вона постійно користувалася, чим спричинив останній моральну шкоду.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що дійсно 1.12.2012 р. він зайшов у АДРЕСА_1, де мешкають його мати та сестра (він також мешкає за зазначеною адресою, але коли це трапилось, він проживав за іншою адресою у свого знайомого), де з полиці в кімнаті взяв мобільний телефон, який належав його матері, телефон продав за 40 грн. на ринку. На отримані гроші купив самогон, сигарети. Коли повернувся до дому, там знаходились працівники міліції, яким він показував, де продав телефон.

З обставинами, викладеними в обвинувальному акті згоден повністю.

В скоєному розкаюється.

Винуватість ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України підтверджується наступними доказами.

Поясненнями потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що проживає по АДРЕСА_1. З нею також мешкає її донька, та син - обвинувачений ОСОБА_1 На 1.12 2012 р. ОСОБА_1 разом з ними не жив, а мешкав у знайомих, з якими вживав алкогольні напої. 1.12.2012 р. вранці її дома не було, коли повернулась, її донька сказала, що чула, як хто-то ходив по квартирі. Трохи пізніше вони стали шукати мобільний телефон, вона набрала номер, але зв'язку з ним не було. Вона подумала, що телефон взяв син. Приблизно о 14-30 годин вона пішла на ринок, де побачила сина, якому сказала, щоб він повернув телефон. Син на її слова не реагував. Вона викликала працівників міліції.

Вважає, що покарання для сина повинно бути. На суворому покаранні не наполягає.

Поясненнями потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні пояснила, що вона проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1. Приблизно о 10 годині 30 хвилин вона спала, почула, як хтось зайшов до квартири. Вона побачила брата - ОСОБА_1 На той момент вона не звернула уваги, чи на місці мобільний телефон. Пізніше вияснилося, що мобільний телефон відсутній. Вона відразу подумала, що телефон взяв брат.

Вважає, що покарання, хоча й не суворе, але повинно бути.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те що всі учасники процесу не оспорюють всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, поясненнями потерпілих та дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повністю доведено. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за ч.1 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів, середньої тяжкості, його наслідки, особу винного, який раніше не судимий, негативно характеризується за місцем проживання, притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, не працює, має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, суд враховує думку потерпілих, які в судовому засіданні наполягали на тому, що обвинуваченому повинно призначити, хоч й не суворе, покарання; стан здоров'я обвинуваченого який знаходився на лікуванні з закритим переломом п'яточної кості (стрибнув з 2 поверху відділка міліції).

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд вважає визнання вини, розкаяня в скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особи обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України та призначенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальних витрат, речових доказів по справі не має.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік.

Згідно з п.3,4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя В. В. Одношевна