Рішення № 29528336, 19.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа№ 914/42/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства «НГК Промислові системи», м.Ірпінь Київської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м.Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 122 277 грн. 69 коп.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Михновецький Ю.О.

Представники:

від позивача: Сікиринський Ю.О. - представник (довіреність б/н від 08.01.2013р. та дійсна до 31.12.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Приватним акціонерним товариством «НГК Промислові системи» заявлено позов до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про стягнення заборгованості в сумі 122 277 грн. 69 коп. за поставлені, згідно договору, товари та судового збору у сумі 2 445 грн. 56 коп.

Ухвалою суду від 04.01.2013р. порушено провадження у справі і призначено її до розгляду на 21.01.2013р. В судовому засіданні 21.01.2013р. розгляд справи було відкладено на 05.02.2013р., через неявку в судове засідання сторін, невиконання ними вимог ухвали суду від 04.01.2013р. та подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 05.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 19.02.2013р. у зв'язку із повторним поданням представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, відсутністю відзиву на позов та невиконання відповідачем вимог попередніх ухвал суду.

В судовому засіданні 19.02.2013р. представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав і просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 122 277 грн. 69 коп. (в т.ч. 106 209 грн. 60 коп. - основного боргу; 10 357 грн. 20 коп. - пені; 2 101 грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 3 609 грн. 21 коп. - 3% річних від простроченої суми) і судовий збір в сумі 2 445 грн. 56 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовує договором поставки №002/060209/НГК-ПС та додатками до нього. В якості доказів обґрунтування вимог, позивач також послався на виписані рахунки, видаткові накладні та довіреності на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей. Крім цього, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що протокол розбіжностей відноситься до договору №002/060209/НГК-ПС, а зазначений спереду номер ЗМК-174/09 є внутрішнім обліком товариства відповідача. Щодо заявок на поставку товарів, які передбачені в п.2.1.1 договору, то вони робилися відповідачем у вигляді додатків до договору, які ним підписані і скріплені його печаткою, а саме: додаток №4 від 21.10.2009р. до договору, на поставку редуктора пленарного в кількості однієї штуки, вартістю 23 352 грн. 00 коп. (з ПДВ) та додаток №29 від 21.03.2012р. до договору, на поставку 18 шт. насосів в сумі 207 144 грн. 00 коп. (з ПДВ). Також, представник позивача в судовому засіданні подав заперечення на відзив, в якому зазначив, що відзив відповідача та відображена в ньому правова позиція є не обґрунтованими і не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

Відповідач в судове засідання 19.02.2013р. не з'явився, явки повноважного представника не забезпечив, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити у позові, в частині стягнення пені та 3% річних. Вимог попередніх ухвал суду не виконав.

Розглянувши позовні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини в їх сукупності, дослідивши всі зібрані по справі докази, суд встановив наступне:

06.02.2009р. між Закритим акціонерним товариством «НГК Промислові системи» (постачальник) (далі по тексту - позивач), перереєстрація, якого відбулася із «Закритого акціонерного товариства» на «Приватне акціонерне товариство», та Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (покупець) (далі по тексту - відповідач) перереєстрація, якого відбулася із «Відкритого акціонерного товариства» на «Публічне акціонерне товариство», укладено договір поставки №002/060209/НГК-ПС (далі по тексту - договір поставки) (а.с.11-15). Цей договір набрав чинності з моменту підписання його сторонами та діяв до 31 грудня 2009р. У разі здійснення яких-небудь зобов'язань будь-якою зі сторін після 31.12.2009р., цей договір діє до повного виконання таких зобов'язань. Договір може бути продовженим за взаємною домовленістю сторін (розділ 11 договору поставки) (а.с.15).

10.11.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений додаток №26 до договору поставки №002/060209/НГК-ПС від 06.02.2009р., згідно якого сторони прийшли до згоди внести зміни до п.11.2 договору поставки, виклавши його в наступній редакції: «цей договір діє до 31.12.2012р.» (п.2 додатку №26). У п.4 цього додатку сторони дійшли взаємної згоди, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору поставки №002/060209/НГК-ПС від 06.02.2009р. (а.с.28).

З п.1.1 договору поставки випливає, що постачальник зобов'язався поставити, а покупець, прийняти і сплатити на умовах і в порядку, визначених у цьому договорі, обладнання та комплектуючі за найменуваннями, цінами, в кількості та в термін, вказані в додатку (-ах), які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.11).

Умови поставки і передачі товару, передбачені в розділі 2 договору поставки (а.с.11).

21.10.2009р. між позивачем та відповідачем укладено додаток №4 до договору поставки, згідно якого позивач, як постачальник, поставив відповідачеві редуктор пленарний 7 06 Т2 FОLB2 C 46.5 5A HОCA-S01A T PN NITRIL (2Т706Т2046001) (далі по тексту - товар), в кількості однієї штуки на суму 23 352 грн. 00 коп. (з ПДВ) (а.с.17).

На підтвердження поставки товару, позивач, на підставі видаткової накладної №544 від 27.10.2009р. (а.с.20) виставив відповідачеві рахунок №729 від 21.10.2009р. на суму 23 352 грн. 00 коп. (з ПДВ) (а.с.24). Відповідачем товар був отриманий, через Кметик Володимира Петровича по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЛ №822490 від 27.10.2009р.(а.с.21).

Згідно п.3 додатку №4 до договору поставки платіж за товар здійснюється покупцем, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстроченням платежу на 6 (шість) місяців від дати поставки товару (а.с.17). Отже, датою поставки товару є 27.10.2009р., а датою сплати за поставлений товар відповідно - 27.04.2010р. Відповідач у вказаний термін не виконав обов'язків щодо оплати товару, чим порушив свої зобов'язання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар (редуктор пленарний) склала 23 352 грн. 00 коп.

21.03.2012р. між позивачем та відповідачем укладено додаток №29 до договору поставки, в якому позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу насоси F1-81 (код 5024506) (далі по тексту - товар), в кількості вісімнадцяти штук на суму 207 144 грн. 00 коп. (з ПДВ) (а.с.19).

Товар був відпущений по видатковій накладні №326 від 04.04.2012р. та отриманий відповідачем, через Вишатицьку Галину Тарасівну по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №346 від 03.04.2012р. (а.с.22-23). На цій підставі позивач виставив відповідачеві рахунок №310 від 21.03.2012р. на суму 207 144 грн. 00 коп. (з ПДВ) (а.с.25).

Згідно п.3 додатку №29 до договору поставки платіж за товар здійснюється покупцем, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника таким чином: 60% авансом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем по факсу або іншим шляхом рахунку на оплату; 40% протягом 3 (трьох) банківських днів після повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу постачальника (а.с.19).

23.03.2012р. відповідач, згідно умов додатку №29 до договору поставки та виставленого позивачем рахунку №310 від 21.03.2012р. (а.с.25), перерахував 60% авансу в сумі 124 286 грн. 40 коп., що підтверджено банківською випискою №18 від 23.03.2012р. (а.с.26).

Проте, обов'язків по оплаті решти 40% вартості товару на суму 82 857 грн. 60 коп., відповідач у вказаний термін не виконав, чим порушив свої зобов'язання.

Таким чином, матеріалами справи повністю доведено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар (насоси) становить 82 857 грн. 60 коп.

02.10.2012р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №215 про оплату товарів (редуктора пленарного та насосів) на загальну суму 106 209 грн. 60 коп. (а.с.30), про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.31). Відповідач претензію залишив без відповіді та реагування.

Позивач, у відповідності до вимог п.7.6 договору поставки, враховуючи протокол розбіжностей №1 до цього договору (а.с.16) за період з 04.04.2012р. по 03.10.2012р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 10 357 грн. 20 коп. (а.с.32).

Відповідач, у поданому відзиві на позовну заяву щодо нарахованої позивачем пені та 3% річних, заперечив з тих підстав, що від позивача не було повідомлення про готовність товару (насосів) до поставки, а тому неможливо встановити строк (термін), протягом якого відповідач повинен був провести кінцеву оплату за товар (насоси), згідно додатку №29 від 21.03.2012р. до договору поставки, так само як і встановити момент порушення зобов'язання відповідачем. (а.с.95)

Таке твердження відповідача не береться судом до уваги і спростовується наступним: відповідач знав про те, коли саме йому необхідно забрати товар (насоси). Це підтверджено тим, що він виписав довіреність на отримання товару. Сам факт отримання товару (насосів) підтверджується видатковою накладною №326 від 04.04.2012р. (а.с.22), яка підписана представником відповідача Вишатицькою Галиною Тарасівною по довіреності №346 від 03.04.2012р. (а.с.23). Таким чином, строк оплати настав 08.04.2012р., тобто через 3 дні після відпуску (04.04.2012р.) товару (насосів), а оскільки 08.04.2012р. випадає на вихідний день (неділю), то і строк нарахування пені повинен розпочатися з 09.04.2012р. і закінчуватися 08.10.2012р.

Згідно із ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, нарахування пені повинно починатися з наступного дня коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 09.04.2012р. по 08.10.2012р.

Також відповідач зазначив, що позивачем неправильно проведено розрахунок пені в розмірі 0,07% за кожен день прострочення, посилаючись на ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Щодо нарахування пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 цього Закону).

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд, здійснюючи перерахунок пені за період з 09.04.2012р. по 08.10.2012р. дійшов висновку, що її розмір повинен становити не 10 357 грн. 20 коп., як це вказує позивач, а лише 6 439 грн. 32 коп.

Також позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачеві 2 101 грн. 68 коп. - інфляційних втрат за несплату відповідачем боргу за отриманий товар (редуктор пленарний) за період з 28.04.2010р. по 17.12.2012р. та 1 356 грн. 98 коп. - 3% річних від простроченої суми за період з 28.04.2010р. по 03.04.2012р., а за несплату відповідачем боргу за отриманий товар (насоси), враховуючи попередній борг отриманого товару (редуктора пленарного) нарахував 2 252 грн. 23 коп. - 3% річних від простроченої суми за період з 04.04.2012р. по 17.12.2012р. (а.с.32), тобто об'єднавши суми боргу по двох поставках.

Щодо періоду нарахування 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, нарахування 3% річних повинно починатися з наступного дня коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 28.04.2010р. по 08.04.2012р., а потім з 09.04.2012р. по 17.12.2012р.

Суд, здійснюючи перерахунок суми 3% річних за зазначені періоди, дійшов висновку, що сума штрафу повинна становити не 3 609 грн. 21 коп., як вимагає позивач, а 3 575 грн. 15 коп.

Доказів погашення боргу та штрафних санкцій відповідач суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні (покупцеві) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за цього певну грошову суму.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти-юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі. У господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ст.216 ГК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки редуктора пленарного 7 06 Т2 FОLB2 C 46.5 5A HОCA-S01A T PN NITRIL (2Т706Т2046001) в кількості однієї штуки та насосів F1-81 (код 5024506) в кількості вісімнадцяти штук у повному обсязі, що зокрема вбачається з рахунків, видаткових накладних, підписаними представниками відповідача, без жодних застережень, проте, в порушення зобов'язання, передбаченого договором поставки №002/060209/НГК-ПС від 06.02.2009р. та додатками №4 від 21.10.2009р. та №29 від 21.03.2012р. до нього, відповідач не оплатив позивачу повної вартості отриманих товарів.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 118 325 грн. 65 коп. (в т.ч. 106 209 грн. 60 коп. - основного боргу; 6 439 грн. 32 коп. - пені; 2 101 грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 3 575 грн. 15 коп. - 3% річних від простроченої суми). Решта позовних вимог до задоволення не підлягає.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) ст. ст. 175, 193, 216, ч. 2 ст. 218, ст. ст. 219, 230-232, ч. 1 ст. 265, ст. 340, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 253, 509, 526, 549, 610, 612, 625, 629, ч. 1 ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, та ст. ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Гайдамацька, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00240158) на користь Приватного акціонерного товариства «НГК Промислові системи» (08203, Київської області, м.Ірпінь, вул.Дзержинського, буд.1-І, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00240158) 106 209 грн. 60 коп. - основного боргу; 6 439 грн. 22 коп. - пені; 2 101 грн. 68 коп. - інфляційних втрат; 3 575 грн. 15 коп. - 3% річних від простроченої суми та 2 366 грн. 51 коп. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 19.02.2013р., судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 25.02.2013р.

Суддя Гулик Г.С.