Постанова № 29528334, 11.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 лютого 2013 року 11 год. 12 хв. № 2а-16291/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Спецтехніка" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 11 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 листопада 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Спецтехніка" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач, ДПІ у Печерському районі міста Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17 липня 2012 року № 0006682202 та № 0006692202 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 2940497,00 грн.

Ухвалою суду від 30 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 31 січня 2013 року. Пояснив, що оскаржувані рішенні є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Згідно зі ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 10 лютого по 15 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 03 липня 2012 року № 464/22-2/37001680 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 27 лютого 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період із 27 лютого 2010 року по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 918312,00 грн., у тому числі за: півріччя 2010 року - 453155,00 грн., І квартал 2011 року - 117738,00 грн., півріччя 2011 року - 347419,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України);

- занижено ПДВ у загальному розмірі 1679565,00 грн., у тому числі за: березень 2010 року - 5118,00 грн., квітень 2010 року - 113732,00 грн., травень 2010 року - 76036,00 грн., червень 2010 року - 213555,00 грн., листопад 2010 року - 430534,00 грн., січень 2011 року - 74114,00 грн., лютий 2011 року - 1077,00 грн., березень 2011 року - 149425,00 грн., квітень 2011 року - 185705,00 грн., травень 2011 року - 260190,00 грн., червень 2011 року - 91739,00 грн., липень 2011 року - 76598,00 грн., вересень 2011 року - 1742,00 грн., чим порушено підпункт 7.2.1 п. 7.2, підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 17 липня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0006682202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1679565,00 грн. за основним платежем та у розмірі 229330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006692202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 918312,00 грн. за основним платежем та у розмірі 113290,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справах документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В ході перевірки виявлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 12, укладеного 24 березня 2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Вежа" (також далі за текстом - ТОВ "Торгова Вежа"), позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року включено до складу валових витрат витрати на придбання запчастин та комплектуючих для дорожньо-будівної техніки, отриманих від ТОВ "Торгова Вежа", у загальному розмірі 1812618,00 грн.

Однак, з наявної у матеріалах справи копії акту від 02 грудня 2011 року № 1541/23-10/36426612 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торгова Вежа" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період із 13 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року (також далі за текстом - акт перевірки ТОВ "Торгова Вежа") вбачається, що у вказаного товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.

ТОВ "Торгова Вежа" не звітує, зокрема, останній звіт наданий до ДПІ у Печерському районі міста Києва за вересень 2010 року, юридична адреса: м. Полтава, вул. Половка, 66-Б, фактична адреса не виявлена. Стан платника ТОВ "Торгова Вежа", відповідно до баз даних АІС Податки, - "30" - в переході до іншої державної податкової інспекції.

Згідно з висновками акту перевірки ТОВ "Торгова Вежа", у вказаного товариства відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів за перевіряємий період, які підпадають від визначення ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 138, 185 ПК України.

У постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Перевіркою також виявлено, що за фактом створення ТОВ "Торгова Вежа" з метою прикриття незаконної діяльності порушено кримінальну справу № 222-15 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, у ході розслідування якої встановлено, що невстановлені слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Євроінвесттрейд" у частині розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах, знаходячись у місті Києві, 15 квітня 2009 року склали протокол № 1 загальних зборів учасників, згідно з яким ОСОБА_1 одноособово створив ТОВ "Торгова Вежа" та став його директором.

У подальшому невстановлені слідством особи шляхом подання до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації установчих та інших необхідних документів здійснили державну реєстрацію ТОВ "Торгова Вежа", яке увійшло до групи фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, що використовувались невстановленими слідством особами у злочинній діяльності, пов'язаної з розкраданням бюджетних коштів та мінімізації податкових зобов'язань.

З наявної у матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 08 листопада 2010 року вбачається, що директор ТОВ "Торгова Вежа" зареєстрував вказане товариство за грошову винагороду без наміру здійснення господарської діяльності. Після призначення директором ТОВ "Торгова Вежа", він на прохання невстановленої слідством особи підписував надані йому документи фінансово-господарської звітності, не вникаючи у їх суть та без будь-яких домовленостей щодо укладання договорів. Про те, що він є засновником ТОВ "Торгова Вежа" з часу утворення вказаного товариства, він не знав.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності та порушення кримінальної справи відносно засновників (директорів) таких підприємств.

На підставі викладених обставин відповідач прийшов до висновку, що ТОВ "Торгова Вежа" має ознаки "фіктивного" підприємництва, яке здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, що, у свою чергу, свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгова Вежа".

Крім того, у ході перевірки виявлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 0102, укладеного 01 березня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Альта Логістик" (також далі за текстом - ТОВ "Альта Логістик"), позивач у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року включив до складу валових витрат витрати на придбання запчастин та комплектуючих для дорожньо-будівної техніки, отриманих від ТОВ "Альта Логістик", у загальному розмірі 470952,00 грн.

Однак, у матеріалах справи міститься копія довідки від 06 липня 2011 року № 700/3/23-20/35077517 по неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Альта Логістик" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року, з якої вбачається, що у ТОВ "Альта Логістик" відсутні складські приміщення, трудові ресурси та виробничі потужності, необхідні для здійснення господарської діяльності. Зазначено про проведення вказаним товариством транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди при здійсненні операцій через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, стосовно службових осіб ТОВ "Альта Логістик", порушено кримінальну справу № 71-00213 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Викладені обставини, як пояснив у ході судового розгляду справи представник відповідача, стали підставою для висновку відповідача про нездійснення фактично господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта Логістик".

Перевіркою також виявлено факт включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у результаті його господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Продснабторг" (також далі за текстом - ТОВ "Продснабторг") та товариством з обмеженою відповідальністю "Соло-74" (також далі за текстом - ТОВ "Соло-74").

Однак, з наявної у матеріалах справи копії акту від 18 квітня 2011 року № 792/23-4/37211320 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Продснабторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських відносин із приватним підприємством "Селтік-Юг" за жовтень, грудень 2010 року та ТОВ "Соло-74" за листопад 2010 року вбачається, що відносини між вказаними товариствами не мали реального характеру, оскільки, зокрема, у ТОВ "Соло-74" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Зазначено, що операції з поставки між ТОВ "Соло-74" та ТОВ "Продснабторг" не містять у собі розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, у зв'язку з чим не спричиняють настання реальних правових наслідків.

При цьому, у ході судового розгляду справи з'ясовано, що перевіркою позивача виявлено ще ряд взаємовідносин позивача із суб'єктами господарювання, з аналізу яких вбачається відсутність реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати валові витрати та податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, валові витрати та податковий кредит позивачем сформовано на підставі формально складених первинних документів, а саме з метою надання податкової вигоди позивачу.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати ВАСУ Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Спецтехніка" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Спецтехніка" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 липня 2012 року № 0006682202 та № 0006692202.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2013 року