Рішення № 29528299, 19.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/18965-2012 19.02.13За позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

про стягнення 9 554,38 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Костенко А.О.(дов. № 47-1-4/37-Ю від 20.12.2012)

Від відповідача: Станіславський А.Є. (дов. № 201 від 18.04.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 9 554,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/18965-2012 та призначено до розгляду на 15.01.2013.

Представник відповідача в судове засідання 15.01.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 15.01.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 05.02.2013.

В судове засідання 05.02.2013 прибули представники сторін, дали пояснення по справі. Ухвалою господарського суду від 05.02.2013 розгляд справи було відкладено на 19.02.2013.

В судове засідання 19.02.2013 прибули представники сторін, дали пояснення по справі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2010 між ВAT «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (надалі - позивач) та Холоденком Борисом Михайловичем (надалі - страхувальник) було укладено договір страхування автотранспорту оформлений полісом № 19G-0350725, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - вантажного автомобіля «Мітсубіші», державний реєстраційний номер АА 9600 СМ .

21.10.2010 по вул. Д. Галицького у м. Кам'янка-Бузька Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: 1) «ГАЗ 330730», номерний знак ВС 9431 ВС, який знаходився під керуванням Сахаревича Михайла Семеновича; 2) «Мітсубіші», державний реєстраційний номер АА 9600 СМ під керуванням Холоденка Б.М.

Внаслідок зазначеного ДТП застрахований позивачем автомобіль отримав механічні пошкодження відповідно до Довідки ВДАІ з обслуговування Кам'янка-Бузького району при ГУМВС України у Львівській області.

В подальшому, Сахаревич М.С., який керував автомобілем «ГАЗ 330730», державний реєстраційний номер ВС 9431 ВС був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення під час ДТП Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 30.11.2010 (справа № 3-1286/10), а Холоденко Б.М., який керував автомобілем «Мітсубіші», державний реєстраційний номер АА 9600 СМ був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення під час ДТП Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2010 (справа № 3-9215/2010)

З вказаних Постанов судів цивільної юрисцикції вбачається, що обидва учасники ДТП однаково винні у настанні ДТП, так як однаково не вибрали безпечного інтервалу для здійснення зустрічного роз'їзду, обидва притягнуті до відповідальності за однією і тією ж статтею - 124 КУпАП, на обох накладено однакове стягнення - штраф 340 грн. Виходячи з цього можна зробити висновок, що Сахаревич М.С. та Холоденко Б.М. несуть однакову відповідальність перед позивачем в рівних частинах тобто по 50% від суми страхового відшкодування.

20.04.2011 черговими загальними зборами акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» було прийнято рішення про зміну найменування, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО».

Таким чином, публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

Матеріали справи свідчать, що Холоденко Б.М. своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до Звіту з оцінки транспортного засобу № 572 від 25.11.2010 про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Мітсубіші», державний реєстраційний номер АА 9600 СМ, який міститься в матеріалах справи, вартість матеріальної шкоди становить 25 906,54 грн.

Позивач нарахував та виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування яка склала - 20 128 (двадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 77 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7003 від 07.12.2010.

Отже, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 20 128,77 грн., однак у зв'язку з тим, що вина обох водіїв встановлена постановами суду, то вони несуть однакову відповідальність перед позивачем в рівних частинах тобто по 50% від суми страхового відшкодування, а відтак позивач, на думку суду, вірно розрахував частину відповідальності відповідача - 9 554,38 грн.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за Договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним Договором одна сторона за Договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Мітсубіші», державний реєстраційний номер АА 9600 СМ, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Наказ Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Тобто в будь-якому випадку проведення оцінки транспортного засобу у даному випадку є обов'язковим.

Тобто, оціненою шкодою та реальними збитками є збитки на суму 25 906,54 грн., позивач заявляє до стягнення меншу суму - це його право.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Судом встановлено, що Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області та Постановою Святошинського районного суду м. Києва, доведено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху як Сахаревичем М.С., так і Холоденком Б.М., а тому шкода, заподіяна в результаті ДТП, що сталася 21.10.2010 по вул. Д. Галицького ними і відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Сахаревича М.С., як водія автомобіля «ГАЗ 330730», номерний знак ВС 9431 ВС, була застрахована в ПрАТ «СК «Каштан» згідно полісу № ВЕ/3976224 (наявний матеріалах справи), за яким ліміт відповідальності за майнову шкоду становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн..

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшено або у відшкодування шкоди має бути відмовлено.

Згідно з п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодування шкоди "вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (ст. 1188 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» сума судового збору за подачу даного позову становить 1609,50 грн. і вона підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (01021, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кловський узвіз, буд. 12, оф. 37, ідентифікаційний код 32071894) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м. Київ, Ново-Печерський пров., буд. 19/3, ідентифікаційний код 25965081) суму страхового відшкодування у розмірі 9 554 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 38 копійки та судовий збір у розмірі 1 609(одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 25.02.2013