Ухвала суду № 29528266, 12.02.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА УХВАЛА

12.02.13 Справа № 5021/1615/12.

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Соп'яненко О.Ю., суддя Левченко П.І., суддя Лугова Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області справу

за позовом: Державного агентства резерву України, м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів», м.Охтирка Сумська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Златодар», м. Золотоноша, Черкаська область

про повернення матеріальних цінностей та стягнення 11 000 743 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Сумської області закінчений розгляд справи № 5021/1615/12 за позовом Державного агентства резерву України, м.Київ та за результатами розгляду прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Під час розгляду даної справи колегією суддів виявлено істотні недоліки у юридичному супроводженні участі Державного агентства резерву України, м.Київ у господарському процесі, про що свідчить наступне.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву відсутні матеріальні цінності та стягнення з відповідача 11 000 743 грн. 95 коп. штрафних санкцій до Державного бюджету України, в тому числі: 8 706 068 грн. 53 коп. - штрафу, 2 294 675 грн. 42 коп. - пені. Вказані вимоги містять матеріально-правове обґрунтування з посиланням на ст. ст. 2, 12, 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» та договори №юр-2зб/266-2004 від 12.03.2004р. та №юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009р. відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, укладені між позивачем та відповідачем у справі.

Позивач вважає, що належним підтвердженням господарських відносин зберігання, що виникли з договорів №юр-2зб/266-2004 від 12.03.2004р. та №юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009р., є надані ним разом із позовною заявою приймальні акти (зберігальні зобов'язання) форми Р-16, а саме: № 9 від вересня 2004 року; № 10 від 30.08.2005р.; № 5 від 29.08.2006р.; № 6 від 30.08.2006р.; № 57 від 16.06.2007 року; № 4 від 28.12.2009р.; № 13 від 18.10.2010р.; № 14 від 18.10.2010р.; № 16 від 01.11.2010р.; № 20 від 01.11.2010р.; № 18 від 04.11.2010р.; № 19 від 04.11.2010р.; № 22 від 10.11.2010р.; № 23 від 11.11.2010 року; № 30 від 03.12.2010р.; № 31 від 14.12.2010р.; №32/1 від 21.12.2010р.

Також позивачем надані Акт позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Охтирський КХП» № 0.70/18-18 від 21.08.2009 р. (за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2009 р.) та Акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Охтирський КХП» від 06.08.2011 р. № 0.70/18-11 (за період з 01.11.2010 р. по 31.05.2011 р.).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що закладення цінностей до державного матеріального резерву, виходячи з наданих позивачем приймальних актів (зберігальні зобов'язання) форми Р-16, відбувалося на підставі інших договорів, ніж ті, які містяться в матеріалах справи і на які позивач посилається як на підставу виникнення зобов'язань.

Акт позапланової перевірки № 0.70/18-18 від 21.08.2009 р. не містить інформації щодо наявності укладених між сторонами по даній справі договорів зберігання, на підставі яких ДП «Охтирське КХП» зберігає зерно, а вказаний у ньому Приймальний акт форми Р-16 (№ 16 від 14.11.2008 р., за яким закладалася на зберігання пшениця 4 класу врожаю 2006 р.) не має відношення до доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. В Акті позапланової ревізії від 06.08.2011 р. № 0.70/18-11вказано про виявлену нестачу зерна держрезерву в загальній кількості 215,498 тон, а саме: пшениці 2 А класу в кількості 2,342 т., пшениці 3 А класу в кількості 96,742 т., пшениці 4 кл. в кількості 1,312 т., пшениці 5 кл. в кількості 114,722 т. та жита гр. Б в кількості 0,380 т. При цьому в Акті ревізії не зазначено, за яким договором, на підставі яких Актів Р-16 здійснювалося закладення зерна державного резерву на зберігання на підприємстві відповідача.

Надані позивачем додатково під час розгляду справи докази (договори про закупівлю товарів за державні кошти для закладання до державного резерву № юр-2/1350з-2010 від 06.12.2010 р., укладений між Держкомітетом з державного матеріального резерву та ТОВ «КВП «Агроком», № юр-2/1314з-2010 від 13.10.2010 р., укладений між Держкомітетом та ТОВ «Інфо Терра», 11 приймальних актів форми Р-16 та Біржовий контракт Київської агропромислової біржі № 880 (№ юр-2/1247з-2007) від 27.11.2007 р.) не підтверджують виникнення господарських зобов'язань зі зберігання цінностей державного матеріального резерву між позивачем та відповідачем у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що надані позивачем документи та пояснення у сукупності свідчать про те, що протягом тривалого періоду часу, зокрема, з 2001 р., відповідач є зберігачем значної кількості матеріальних цінностей державного резерву (зернових культур), Проте, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо наявності відносин зберігання матеріальних цінностей державного резерву згідно з договорами № юр-2зб/266-2044 від 12.03.2004 р. та № юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009 р., позивач не надав суду належних в розумінні приписів ст. 34 ГПК України доказів закладення матеріальних цінностей у держрезерв на зберігання та їх відсутності (нестачі) на даний час.

Отже, зазначене свідчить про істотні недоліки в юридичному супроводженні участі Державного агентства резерву України у господарському процесі та неналежне ставлення відповідальних за правову роботу посадових осіб при підготовці матеріалів в обґрунтування заявленого позову, що є підставою для винесення в установленому порядку згідно зі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України окремої ухвали.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Окрему ухвалу надіслати керівнику Державного агентства резерву України, м. Київ.

Повідомити керівника Державного агентства резерву України про вказані недоліки в роботі відповідальних за правову роботу посадових осіб для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Про прийняття заходів повідомити господарський суд Сумської області у місячний строк.

Головуючий суддя О.Ю. Соп'яненко

Судді П.І. Левченко

Н.П. Лугова