Ухвала суду № 29528007, 19.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4057/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Рокитнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Рокитнянська продовольча компанія» до Рокитнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Рокитнянська продовольча компанія» до Рокитнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС від 20 липня 2012 року №0000732301 та №0000722301.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21 червня 2012 року по 27 червня 2012 року Рокитнянською МДПІ Київської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаємостосунків з ФОП ОСОБА_2 за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 06 липня 2012 року №16/220/00382256, в якому встановлено порушення позивачем п.п.44.1, 44.6 ст.44, п.п.198.2, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.11, 201.14, 201.15 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтеський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на додану вартість на суму 59463,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 21067,00 грн., за серпень 2011 року - 24089,00 грн., за вересень 2011 року- 14307,00 грн.

Також встановлено порушення п.п.138.1, 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток в розмірі 68382,00 грн. за 3 квартал 2011 року, та порушення ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

На підставі акту перевірки №16/220/00382256 від 06 липня 2012 року Рокитнянською МДПІ Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20 липня 2012 року №0000732301, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 68382,00 грн.; №0000722301, згідно якого позивачу за порушення п.п.198.2, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.2, 201.6, 201.11, 201.14, 201.15 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74329,00 грн., у тому числі 59463,00 грн. за основним платежем та 14866,00 грн. за штрафними (фінансовими) сакціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми до складу податкового кредиту та до валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 30 травня 2011 року №328, предметом якого була поставка продукції, а саме - м'ясо свинини, листя хрону, окріп зелений, сіль кухонна, часник, склобанка, плівка п/е термозбігова.

Позивачем для підтвердження виконання умов договору було подано копії видаткових накладних від 20 липня 2011 року №РП000000241, від 29 серпня 2011 року №РП000000258, від 30 вересня 2011 року №РП000000275 і податкових накладних від 20 липня 2011 року №17, від 29 серпня 2011 року №13, від 30 вересня 2011 року №20, рахунки на оплату від 20 липня 2011 року №РП000000303, від 29 серпня 2011 року №РП000000332 і від 30 вересня 2011 року №РП000000365.

Крім того, позивачем надано копії договору поставки консервів м'ясних «М'ясо тушковане з свинини» від 05 березня 2012 року №05-1/03/12, укладеного між ТОВ «Преміум Груп» і ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія», предметом якого була поставка позивачем м'ясних консерв «М'ясо тушковане з свинини», накладної від 15 березня 2012 року №15/03 про відпуск консервів м'ясних «М'ясо тушковане з свинини», податкової накладної від 15 березня 2012 року №6, що свідчить про переробку та подальшу реалізацію позивачем придбаного у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 товару. З метою перевезення придбаного товару, підприємством було використано вантажний автомобіль ПП «Надіса», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - сідлового тягачу SCANIA 114/380 і копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців щодо ПП «Надіса», засновником якої є ОСОБА_3, який є головою правління ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія».

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки відповідачем було використано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Київській області Циба Н.Д. від 26 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, що і було підставою визнання договору між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 нікчемним.

Приймаючи до уваги, що висновки відповідача про нікчемність договору між позивачем та ФОП ОСОБА_2 ґрунтуються на постанові старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Київській області Циба Н.Д. від 26 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи, доказів щодо набрання законної сили вироком (постановою) суду за зазначеною кримінальною справою не надано, крім того, вищезазначена постанова про порушення кримінальної справи скасована постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 05 квітня 2012 року у справі №2610/7853/2012, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності висновків відповідача щодо нереальності господарської операції між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2012 року №0000732301 та №0000722301, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Рокитнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 лютого 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.