Рішення № 29526139, 21.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.13 Справа № 913/126/13-г

Провадження №14/913/126/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Волнухине Лутугинського району Луганської області

про стягнення 307 805 грн. 32 коп.

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача - Діанов Е.В., довіреність від 08.06.2012, Остащенко О.М., довіреність № 122 від 24.12.2012;

від відповідача - ОСОБА_2, свідоцтво про державну реєстрацію від 17.01.2007,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 21/04 від 11.04.2007 у загальній сумі 307 805 грн. 32 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 80000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 80773 грн. 36 коп., пені за прострочення погашення сум кредиту у розмірі 70313 грн. 46 коп., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 25 205 грн. 06 коп., індексу інфляції за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 27 680 грн., індексу інфляції за прострочення погашення відсотків по кредиту у розмірі 8010 грн. 75 коп., 3 % річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 11204 грн. 92 коп. та 3 % річних за прострочення повернення відсотків у розмірі 4617 грн. 77 коп. (згідно пояснення № 04-19/253 від 30.01.2013).

Позов мотивований фактом невиконання відповідачем умов в частині оплати у встановлені кредитним договором строки суми кредиту та процентів.

Згідно ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду здійснено повторний автоматичний розподіл справи та її розгляд доручено судді Голенко І.П.

Відповідач у судовому засіданні 05.02.2013 надав заяву, якою визнав суму даного позову у розмірі 307 805 грн. 32 коп., що виникла на підставі кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 21/04 від 11.04.2007.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

11.04.2007 між Акціонерним комерційним банком «Національний кредит» (банком, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальником, відповідач) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 21/04 (далі за текстом - договір).

Відповідно п. 1.1 статті 1 Статуту Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» (а. с. 83).

Підпунктом 2.1 п. 2 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 100 000 грн. 00 коп. на умовах, передбачених цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 10 квітня 2008 року (п. п. 2.2 п. 2 договору).

Згідно п. п. 3.1 п. 3 договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та, відповідно до термінів, визначених п. 2.1 та п. 2.3 цього договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № НОМЕР_2, відкритого банком в філії АКБ «Національний кредит» в м. Попасна, код банку 25060842, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту. Після оплати банком документів на суму, що вказана у п. 2.1 цього договору, подальше кредитування в межах строку, встановленого п. 2.2 цього договору та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.

Відповідно до п. п. 3.2 п. 3 договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 21 % відсотків річних.

Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відсотки за користуванням кредитом нараховуються банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця та сплачуються позичальником в національній валюті України щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні суми кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості.

Відсотки за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з першого по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

Підпунктом 3.3 п. 3 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 30 відсотків річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.4 цього договору.

Відповідно до п. п. 5.2 п. 5 договору позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню банком сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Підпунктом 5.3 п. 5 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Згідно п. п. 3.5 п. 3 договору у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно та сплачується позичальником.

Відповідно до п. п. 6.8 п. 6 договору строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

Позивач надав відповідачу кредит на суму 100 000 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 11.04.2007 (а. с. 30).

В порушення умов кредитного договору відповідачем не виконувалися взяти на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені строки.

Між сторонами договору належним чином підписано акт звірки заборгованості на суму 307 805 грн. 32 коп. за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 21/04 від 11.04.2007.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 307 805 грн. 32 коп. :

- заборгованість за кредитом у розмірі 80000 грн.;

- заборгованість за відсотками у розмірі 80773 грн. 36 коп.;

- пеня за прострочення погашення сум кредиту у розмірі 70313 грн. 46 коп.;

- пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 25 205 грн. 06 коп.;

- індекс інфляції за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 27 680 грн.;

- індекс інфляції за прострочення погашення відсотків по кредиту у розмірі 8010 грн. 75 коп.;

- 3 % річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 11204 грн. 92 коп.;

- 3 % річних за прострочення повернення відсотків у розмірі 4617 грн. 77 коп.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у загальному розмірі 307 805 грн. 32 коп. за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 21/04 від 11.04.2007.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав договірні зобов'язання в частині надання відповідачу кредиту у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 1 від 11.04.2007 (а. с. 30).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 21/04 від 11.04.2007, а саме: відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків в термін, передбачений вищезазначеним договором.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що за останнім утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 80000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 80773 грн. 36 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 3.5 п. 3 договору передбачено, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно та сплачується позичальником.

Відповідно до п. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки відповідач допустив прострочення зобов'язань за кредитним договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства, пунктів договору та з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка визначає, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, нараховано та заявлено до стягнення пеню за прострочення погашення сум кредиту у розмірі 70313 грн. 46 коп. за період з 11.04.2008 по 17.11.2012 та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 25 205 грн. 06 коп. з 03.12.2007 по 17.11.2012.

Перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум пені.

Пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача індекс інфляції за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 27 680 грн. за квітень 2008 року по жовтень 2012 року, індекс інфляції за прострочення погашення відсотків по кредиту у розмірі 8010 грн. 75 коп. за травень 2008 року по жовтень 2012 року, 3 % річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 11204 грн. 92 коп. з 11.04.2008 по 17.11.2012 та 3 % річних за прострочення повернення відсотків у розмірі 4617 грн. 77 коп. за період з 03.12.2007 по 17.11.2012.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджено актом звірки, який належним чином підписано без будь-яких зауважень сторонами договору.

Згідно довідки позивача № 04-19/225 від 25.01.2013 станом на день розгляду справи заявлена до стягнення загальна заборгованість у розмірі 307 805 грн. 32 коп. за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 21/04 від 11.04.2007 відповідачем не погашена (а. с. 109).

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 102).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 80000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 80773 грн. 36 коп., пеню за прострочення погашення сум кредиту у розмірі 70313 грн. 46 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 25 205 грн. 06 коп., інфляційні втрати за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 27 680 грн., інфляційні втрати за прострочення погашення відсотків по кредиту у розмірі 8010 грн. 75 коп., 3 % річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 11204 грн. 92 коп. та 3 % річних за прострочення повернення відсотків у розмірі 4617 грн. 77 коп. за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 21/04 від 11.04.2007.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, будинок 52/58, код 20057663, заборгованість за кредитом у розмірі 80000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 80773 грн. 36 коп., пеню за прострочення погашення сум кредиту у розмірі 70313 грн. 46 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 25 205 грн. 06 коп., інфляційні втрати за прострочення повернення суми кредиту у розмірі 27 680 грн., інфляційні втрати за прострочення погашення відсотків по кредиту у розмірі 8010 грн. 75 коп., 3 % річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 11204 грн. 92 коп. та 3 % річних за прострочення повернення відсотків у розмірі 4617 грн. 77 коп., судовий збір у розмірі 6156 грн. 11 коп., видати позивачу наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 25.02.2013

Суддя І.П. Голенко

Надр. 3 прим.:

1-до справи

2-позивачу - ПАТ "Банк Національний кредит" (м. Київ, вул. Турнгенівська, 52/58)

3-відповідачу - ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

4-відповідачу - ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

Вих №

3

25.02.2013