Постанова № 29525055, 21.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2013 року № 826/570/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПСпроскасування податкового повідомлення-рішення № 0001371705 від 01.11.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001371705 від 01.11.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/570/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В позовній заяві позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 01.11.2012 р. № 0001371705;

- витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що

що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 164.2.19, п. 164.2 ст. 164, п. 168.4 ст. 168, п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо неперерахування до бюджету належних сум податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 150,81 грн. станом на 30.06.2012 р., та на суму цього основного зобов'язання відповідачем було також неправомірно нараховано штрафні санкції в розмірі 37 168,76 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, а відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі висновків такого Акта перевірки - є протиправним та підлягає скасуванню.

07.02.2013 р., зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання, що був повідомлений належним чином, суд оголосив про перехід до розгляду справи № 826/570/13-а в порядку письмового провадження.

Відповідача було повідомлено про перехід до розгляду справи № 826/570/13-а в порядку письмового провадження листом від 07.02.2013 р., в якому також зазначено про надання відповідачу часу протягом 7-ми днів для подачі заперечень на позовну заяву та всіх доказів, що наявні у відповідача.

Так, 19.02.20132 р. відповідачем до канцелярії справу було подано заперечення на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю, з тих підстав, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, державного мита, збору за першу реєстрацію транспортних засобів, правильності заповнення податкового розрахунку за ф. № 1-ДФ за період з 01.01.2011 р. - 30.06.2012 р., контролюючим органом було встановлено порушення ПАТ «Укргазбуд» вимог п. 164.2.19, п. 164.2 ст. 164, п. 168.4 ст. 168, п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо неперерахування до бюджету належних сум податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 150,81 грн. станом на 30.06.2012 р., та на суму цього основного зобов'язання, на думку відповідача, ним було правомірно нараховано позивачу штрафні санкції в розмірі 37 168,76 грн.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 07.02.2013 р., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 16.08.2012 р. № 1409/17-05, виданого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, Погребною Вікторією Борисівною - головним держаним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, радником податкової служби І рангу, згідно до вимог статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, була проведена документальна планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, державного мита, збору за першу реєстрацію транспортних засобів, правильності заповнення податкового розрахунку за ф. № 1-ДФ за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 11.10.2012 року № 6600/22-217/14277604, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 164.2.19, п. 164.2 ст. 164, п. 168.4 ст. 168, п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо неперерахування до бюджету належних сум податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 150,81 грн. станом на 30.06.2012 р.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0001371705 від 01.11.2012 р., яким ПАТ «Укргазбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 38 319,57 грн., з яких 1 150,81 грн. - основного платежу та 37 168,76 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0001371705 від 01.11.2012 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами спростовано відповідачем, оскаржуване в даній адміністративній справі податкове повідомлення-рішення № 0001371705 від 01.11.2012 р. складено контролюючим органом із порушенням вимог встановлених Податковим кодексом України.

Так, пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

В даному випадку, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було додано розрахунок штрафних санкцій, в якому зазначено, що розмір податкового зобов'язання за основним платежем становить 1 150,81 грн., а також зазначено про нарахування штрафної санкції 75% в розмірі 37 168,76 грн. та штрафної санкції в розмірі 3,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, вищевказані штрафні (фінансові) санкції були нараховані відповідачем за порушення позивачем податкового законодавства, опис якого міститься у п.3.5.1.2 Акта перевірки від 11.10.2012 р. № 6600/22-217/14277604.

Так, в п.3.5.1.2 Акта перевірки зазначається, що у результаті перевірки підсумків утримання податку на доходи фізичних осіб та своєчасності перерахування податку до бюджету встановлено, що за фактом виплачених доходів фізичним особам у січні, травні, червні, з жовтня по грудень 2011 р., з січня по березень, у червні 2012 р. несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 230 435,62 грн.

Також перевіркою встановлено, що станом на кінець перевіряємого періоду (на 30.06.2012 р.) не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 150,81 грн.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 6 вказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, як вбачається з п. 3.5.1.2 Акту перевірки, де описується порушення податкового законодавства щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, відповідачем взагалі не зазначається жодного первинного документа пов'язаного із обліком та сплатою податку з доходів фізичних осіб, або іншого належного доказу наявності факту порушення.

Таким чином, висновки про порушення, викладені у п. 3.5.1.2 Акта перевірки зроблені відповідачем необґрунтовано, без посилання на первинні документи що підтверджують факт наявності порушення, тобто з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок.

За таких обставин, Акт перевірки, в якому було викладено вказане порушення, не може вважатися носієм доказової інформації про виявлені порушення сплати податку з доходів фізичних осіб, а тому прийняте на підставі такого Акта перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, також є прийнятим необґрунтовано.

Крім того, згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили). А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Так, із наданих позивачем заперечень на позовну заяву та доданих до заперечення документів, судом не вбачається належного підтвердження контролюючим органом допустимими по справі доказами його висновків, зроблених в Акті перевірки позивача.

У розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем зазначається штрафна санкція 75 % в розмірі 37 168,76 грн.

Тобто, враховуючи те, що в Акті перевірки зазначається, що позивачем було несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 230 435,62 грн., проте як сума основного податкового зобов'язання визначена відповідачем в розмірі 1 150,81 грн., є незрозумілим з якої саме суми основного платежу відповідачем було вирахувано суму штрафних санкцій 75 %.

Крім того, як вбачається із розрахунку до податкового повідомлення-рішення, відповідачем також була застосована штрафна санкція в розмірі 3 грн., що також є незрозумілим, з якої саме суми основного платежу було вирахувано дану штрафну санкцію.

Жодних обґрунтованих пояснень з даного приводу відповідачем суду надано не було, а заперечення, надане відповідачем, не містить будь яких розрахунків та посилань на відповідні норми законодавства.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, сума штрафних санкцій та основного платежу, зазначених в розрахунку (1 150,81 + 37 168,76 + 3 = 38 322,57) не збігається із сумою нарахувань зазначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (1 150,81 + 37 168,76 = 38 319,57).

Крім того, у пункті 3.5.1.2 Акта перевірки від 11.10.2012 р. № 6600/22-217/14277604 податковий інспектор зазначає, що станом на кінець перевіряємого періоду (на 30.06.2012 р.) позивачем не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 150,81 грн.

Проте, як видно з наявних доказів у справі, дане твердження перевіряючого не відповідає фактичним обставинам, що підтверджується платіжним дорученням № 3282 від 27.06.2012 р., згідно якого позивачем до бюджету було перераховано 43 165,70 грн. податку з доходів фізичних осіб із з/п за травень 2012 р. Крім того, як вбачається із оборотно-сальдової відомості по рахунку 6411 за січень-червень 2012 р. по податку з доходів фізичних осіб, у позивача рахується переплата в розмірі 59 012,12 грн.

Отже, яким саме чином могло відбутися не перерахування станом на 30.06.2012 р. податку в сумі 1 150,81 грн., при наявності у позивача на кінець червня переплати в розмірі 59 012,12 грн., суду також є незрозумілим.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.10.2004 р. було порушено провадження по справі № 23/668-6 про банкрутство АТФ «Укргазбуд».

Пунктом 4 резолютивної частини вказаної ухвали суду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Судове провадження по даній справи про банкрутство триває станом на час розгляду цієї адміністративної справи по суті, що підтверджується останньою ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2012 р. по справі № 23/668-6-15/518-6-50/199-6, та відповідно також діє мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч. 7 ст. 12 вказаного Закону, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію, не відповідає вимогам законодавства, тобто є незаконним.

Такої ж правової позиції застосування положень законодавства дотримується і Верховний Суд України та Вищий адміністративний суд України.

Так, у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» вказано: «Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Також, Вищий адміністративний суд України у своїй Ухвалі від 20.05.2010 р. по справі № К-4965/07 вказав: «У постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що за змістом статті 12 вказаного Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не враховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Отже, з наведеного випливає неправомірність нарахування відповідачем штрафних санкцій за затримку сплати податкових зобов'язань, граничний строк яких припадав на період з 11.02.2003 р. по 16.12.2005 р. тобто на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку із порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, враховуючи наведене вище у сукупності, наявні докази в матеріалах справи та норми наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0001371705 від 01.11.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки Акта перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі..

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001371705 від 01.11.2012 р.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001371705 від 01.11.2012 р.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 01.11.2012 р. № 0001371705.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 21.02.2013 р.