Рішення № 29523318, 14.02.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2013 р.Справа № 6/78/5022-1041/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тернопільське обласне управління "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Збаразька, 16-А, м. Тернопіль, 46000)

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 АДРЕСА_1

про зобов'язання повернути орендоване державне майно та стягнення неустойки

за участю представників сторін:

позивача: Сивак Т.М.;

відповідача: ОСОБА_3;

третьої особи: не з'явився

Суть справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про зобов'язання повернути орендоване державне майно та про стягнення 2391,31 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 10 грудня 2012 року порушено провадження по справі та її розгляд призначено на 03.01.2013 року.

В розгляді справи оголошувалася перерва, судове засідання неодноразово відкладалось, востаннє на 14 лютого 2013 року.

В порядку ст. 69 ГПК України, термін розгляду справи було продовжено.

В ході розгляду справи, позивачем подано суду письмове клопотання №10-12-00202 від 16.01.2013р. про збільшення розміру позовних вимог на суму 2264,29 грн. неустойки за фактичне користування об'єктом оренди, нарахованої за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р. Таким чином, загальний розмір нарахованої відповідачу неустойки за період з 26.06.2012р. по 31.12.2012р. складає 4655,63 грн.

Судом дане клопотання прийняте до розгляду як подане у відповідності до прав сторони, визначених ст. 22 ГПК України і розгляд справи здійснюється з врахуванням збільшених позовних вимог.

Позивач згідно пояснень повноважного представника в судових засіданнях, письмових пояснень №10-1200560 від 14.02.2013р., №10-12-00390 від 30.01.2013р. позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судових засіданнях та згідно письмового відзиву на позов просить позов залишити без розгляду, відмовити в задоволенні позову про стягнення неустойки та не стягувати з відповідача судові витрати, оскільки він готовий звільнити приміщення та передати його в такому ж стані, що й під час отримання в оренду.

З урахуванням доповнень до відзиву від 14.02.2013р., просить в частині стягнення неустойки, нарахованої понад шестимісячний строк відмовити, в іншій частині зменшити розмір нарахованої неустойки на 50% з огляду на скрутне фінансове становище.

При цьому, вказує, що ним, як орендарем, було здійснено за свій рахунок ряд покращень орендованого приміщення.

Також, стверджує, що він невзмозі використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, як і не має можливості звільнити його, оскільки під'їзд до приміщення заблокований ТОВ "Герда", що є суміжним землекористувачем з балансоутримувачем майна -ТОУ "Тернопільекоресурси" та з приводу чого йдуть численні судові спори.

Крім того, відповідач зазначає, що в нього відсутня заборгованість перед балансоутримувачем об'єкта оренди, що підтверджує актом звірки розрахунків.

Вказане підтверджено представником третьої особи, даними в судовому засіданні 17.01.2013р.

Представник третьої особи, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судові засідання 31.01.2013р. та 14.02.2013р. не з'явився, хоча про час та місце засідання третю особу було повідомлено належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530, а також відмічено у формулярі (протоколі) судового засідання від 17 січня 2013 року.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

В засіданні учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,27,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, у т.ч. дані у попередніх засіданнях, суд встановив наступне:

- 27 грудня 2006 року, між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Тернопільській області та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №383, терміном дії до 26 листопада 2007 року (п. 10.1. договору).

Відповідно до змісту договору, орендодавець (РВ ФДМ по Тернопільській області) передає, а орендар (підприємець ОСОБА_3) приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно: будівлю складу (металеву) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Виробничого комплексу "Галант" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 30 листопада 2006 року і становить 28140,00 грн.

Пунктом 1.2 договору визначено, що приміщення передається в оренду з метою розміщення під складське приміщення.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.1206 № 1846 і становить за базовий місяць розрахунку (листопад 2006 року - 234 грн. 50 коп. без ПДВ.).

Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2006 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2006 року; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць;

За змістом п.п. 3.3., 3.4. договору оренди від 27.12.2006р. орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету на відповідний рахунок управління державного казначейства та балансоутримувачу на відповідний рахунок у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.7. договору сторони передбачили, що сплата орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не менше, ніж орендна плата за три місяці оренди, а саме: 703,50 грн., що перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у тому ж співвідношенні, що й орендна плата (70% - 30%).

У разі невиконання орендарем ряду умов договору, у т.ч. невиконання п. 3.7. договору, тобто невнесення завдатку у встановленому розмірі, згідно з п. 10.7 договору, чинність останнього припиняється.

На підставі договору, по Акту приймання-передавання нерухомого майна від 27 грудня 2006 року, відповідач отримав у строкове платне користування частину складу під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Виробничого комплексу "Галант".

- угодою №1 від 28.03.2007р. про внесення змін до договору оренди сторонами змінено розмір орендної плати за базовий місяць оренди (грудень 2006 року) до 283,93 грн. (п. 3.1. договору) та встановлено обов'язок орендаря здійснити доплату перерахованої орендної плати;

- договорами №2 від 27.12.2007р. та №3 від 06.11.2008р. про внесення змін до договору оренди №383 сторонами, серед іншого, продовжено термін дії договору до 27.11.2008р. та 28.09.2011р. відповідно;

- додатковою угодою №4 від 01.09.2011р. про внесення змін до договору оренди №383 сторонами змінено по 1.1. договору оренди в частині вартості орендованого майна, збільшивши її до 43260,00 грн., внаслідок чого згідно п. 3.1. договору розмір орендної плати за перший (базовий) місяць (липень 2011 року).

Також, даною додатковою угодою встановлено передбачений п. 3.7. договору обов'язок орендаря сплатити 1297,80 грн. в якості завдатку виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, а строк дії договору продовжено на 2 року 11 місяців, тобто з 29.09.2011р. по 28.08.2014р. включно.

- додатковою угодою №5 від 14.12.2011р. про внесення змін до договору оренди №383 сторонами погоджено розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди (вересень 2011р.) в сумі 539,13 грн.

Крім того, даною угодою змінено п. 3.3. договору оренди в частині строків сплати орендних платежів, які перераховуються до Державного бюджету України та Балансоутримувачу до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Авансовий платіж згідно п. 3.7. додаткової угоди №4 про внесення змін до договору оренди, сплачений орендарем частково 21.06.2010р. (в сумі 492,45 грн.). Однак, за заявою останнього від 14.12.2011р. зараховано орендодавцем в рахунок орендної плати.

Інших платежів в якості авансу за договором оренди державного майна на виконання п. 3.7. договору оренди підприємець ОСОБА_3 не вносив, у зв'язку з чим орендодавцем 13.06.2012р. надіслано підприємцю ОСОБА_3 лист-повідомлення про припинення чинності договору оренди №383 від 27.12.2006р. згідно п. 10.7. договору та про необхідність передати орендоване приміщення з оренди, сплатити оренду плату.

Даний лист отримано відповідачем 15.06.2012р.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням відповідачем як орендарем обов'язку повернути орендоване приміщення з оренду у випадку припинення дії договору оренди, РВ ФДМ України по Тернопільській області листами №18-14-02786 від 14.08.2012р., №12-14-03362 від 27.09.2012р., №18-14-03553 від 11.10.2012р. та №18-14-0388 від 01.11.2012р. повідомляло орендаря про необхідність повернути об'єкт оренди балансоутримувачу та сплатити неустойку за незаконне використання державного майна.

Невиконання відповідачем наведеного стало підставою звернення Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області, як орендодавця, з позовом про відновлення порушеного права.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду державного майна регулюються спеціальним нормативним актом, яким є Закон України "Про оренду державного та комунального майна"№2269-ХІІ від 10.04.92р (далі -Закон №2269-ХІІ).

Як визначено ч.1 ст. 2 Закону №2269-ХІІ, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди державного майна повинен містити істотні умови, передбачені ст. 11 Закону №2269-ХІІ.

Але, за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови (ч. 3 ст. 10 цього Закону).

Приписами ст. 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до ст. цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1. ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України).

Пунктом 10.7. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3783 від 27.12.2006р. передбачено припинення чинності договору, зокрема, у випадку невиконання орендарем п. 3.7. договору.

Так, судом з'ясовано, що в порушення п. 3.7. договору (в редакції додаткової угоди №4 до нього), приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629, 759, 762 ЦК України, ст.173, 174, 193, 283, 286 ГК України, ст.ст. 2, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідачем у визначені строки не вніс завдатку в розмірі трьохмісячної орендної плати -1297,80 грн. у співвідношенні згідно п. 3.3. договору, внаслідок чого в порядку п. 10.7. договору оренди орендодавцем рекомендованою кореспонденцією надіслано підприємцю ОСОБА_3 лист-повідомлення про припинення чинності договору оренди №383 від 27.12.2006р. (вказаний лист отримано 15.06.2012р.).

Таким чином, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3783 від 27.12.2006р. припинив свою чинність 15 червня 2012 року.

Пунктом 2.4. договору передбачено обов'язок орендаря повернути орендоване приміщення з оренди балансоутримувачу у десятиденний термін після отримання повідомлення орендодавця про припинення договору.

Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом приписів ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Аналіз вказаної норми свідчить, що особа вправі вимагати передати їй майно, яке було предметом договору оренди, з оформлення відповідного документу (акту) про таке прийняття, в тому числі й в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Така ж правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного суду України від 20.03.2012р. у справі № 1/5005/5719/2011.

Згідно наказу №141 від 17.07.2012р. Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та згідно акту прийому-передачі основних засобів від 24.07.2012р. майно, що знаходилося на балансі Виробничого комплексу "Галант", в тому числі об'єкт оренди, передане на баланс Обласному управлінню "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Таким чином, в порядку ч. 1 ст. 785 ЦК України, державне нерухоме майно: будівля складу (металеву) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2, підлягає поверненню орендарем з оренди балансоутримувачу -Обласному управлінню "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначалося вище, направлені на адресу відповідача листи №18-14-02786 від 14.08.2012р., №12-14-03362 від 27.09.2012р., №18-14-03553 від 11.10.2012р. та №18-14-0388 від 01.11.2012р., з вимогою сплатити неустойку за незаконне використання державного майна, відповідачем залишені без задоволення.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. сплати коштів за фактичне користування орендованим майном, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про стягнення неустойки за фактичне користування орендованим майном з 26.06.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 4655,63 грн., підлягають задоволенню.

При цьому, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо строку нарахування неустойки (ч. 6 ст. 232 ГК України), оскільки неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійної підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна оплата за користування річчю за час прострочення. Право на неї виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем, у зв'язку з чим неустойка підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі, що виключає можливість застосування шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України (постанови від 18.04.2011р. №30/190 та №30/191).

З аналогічних підстав відхиляється судом клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки до 50%, що викладена ним в доповненнях до відзиву від 14.02.2013р.

Так, нарахована в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка не може ототожнюватися з неустойкою як видом забезпечення виконання зобов'язання, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Оцінюючи заперечення відповідача з приводу здійснених ним покращень орендованого майна, суд звертає уваги, що згідно абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 6.2. договору оренди згідно яких передбачено право орендаря за погодженням з орендодавцем, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Доказів звернення до орендодавця з цього приводу відповідачем не надано, як і не отримано будь-яких інших доказів надання згоди орендарю на здійснення покращень орендованого майна.

При цьому, згідно п. 10.5. договору оренди та ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Доводи відповідача щодо неможливості користуватися орендованим майном та звільнити його також критично оцінюються господарським судом з огляду на ту обставину, що підприємцем ОСОБА_3 не надано жодних доказів звернення до орендодавця з цього питання та з вимогою забезпечити можливість користуватися отриманим в оренду майном.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідент. код НОМЕР_1) звільнити будівлю складу (металеву) під літерою "Г", загальною площею 74,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_2, передавши його по акту прийому-передачі балансоутримувачу Тернопільському обласному управлінню "Тернопільекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Збаразька, 16-А, м. Тернопіль, 46000, ідент. код 21702870).

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідент. код НОМЕР_1):

- 4655,63 грн. неустойки в дохід Державного бюджету України (р/р 31112094700002 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, одержувач -Держбюджет м. Тернопіль, ідент. код 22080300, призначення платежу: *;101;*22080300*2791705832*№383*27.12.2006*14037372*2* (неустойка).

- 1609,50 грн. в повернення сплаченого судового збору на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46001, ідент. код 14037372 (р/р №35218013000166 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, одержувач РВ ФДМУ по Тернопільській області, код 14037372).

Видати накази.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Дата підписання рішення -"22" лютого 2013 року.

Суддя І.П. Шумський