Постанова № 29522460, 30.01.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7548/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представників позивача - Макрушенко Н.А., Недбайло Л.А., Редколес В.В.,

представника відповідача - Чирва Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестшляхбуд - 4" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестшляхбуд - 4" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2012 року № 00090002301/733 та № 0009012301/732.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект", ТОВ "Імпульс Плюс 2010" та ПП "Нафтобудком" є реальними, товарними та підтверджуються належним чином оформленою бухгалтерською документацією.

Представників позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестшляхбуд-4" (код ЄДРПОУ 30613706) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 06 жовтня 1999 року /том 1, а. с. 31/. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та з є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 237000231 від 19 лютого 2003 року /том 1, а. с. 76/.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд (код за КВЕД 45.23.0), будівництво будівель (код за КВЕД 45.21.1), інші монтажні роботи (код за КВЕД 45.34.0), інші види оптової торгівлі (код за КВЕД 51.90.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (код за КВЕД 52.11.0), неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (код за КВЕД 51.39.0).

На підставі наказу від 27 квітня 2012 року № 742, виданого Кременчуцькою ОДПІ, направлення від 27 квітня 2012 року № 2136/002136, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у період з 27 квітня 2012 року по 07 травня 2012 року податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Інвестшляхбуд-4" з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ "Імпульс Плюс 2010" за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ПП "Нафтобудком" за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено Акт від 15 травня 2012 року № 1214/22-209/30613706, згідно із висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 1 883 грн. 13 коп.; пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135. 5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92 482 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 15 травня 2012 року № 1214/22-209/30613706, відповідачем 31 травня 2012 року прийняті податкове повідомлення-рішення № 0009012301/732, яким ТОВ "Інвестшляхбуд-4" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 994 грн. 83 коп., в тому числі 1 883 грн. 13 коп. за основним платежем та 111 грн. 70 коп. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення - рішення № 0009002301/733, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 114 691 грн. 50 коп., у тому числі 92 482 грн. за основним платежем та 22 209 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені відповідачем в адміністративному порядку:

- за результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПС у Полтавській області № 2086/10/10-215 від 08 серпня 2012 року залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ, а скаргу позивача без задоволення;

- за результатами розгляду скарги рішенням ДПС України № 1562/0161-12/10-2115 від 07 вересня 2012 року залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ, а скаргу позивача без задоволення.

З вимогою про визнання недійсними та скасування вказаних податкових повідомлень - рішень ТОВ "Інвестшляхбуд-4" звернулося до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню № 0009012301/732 від 31 травня 2012 року суд приходить до наступних висновків.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з нормою пункту 198.4. статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки в акті перевірки йдеться про не підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Імпульс Плюс 2010", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з кожним із контрагентів окремо.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, між останнім та ТОВ "Монолітбудкомплект" був укладений усний договір щодо купівлі - продажу товарів (підшипники).

На виконання умов договору ТОВ "Монолітбудкомплект" виписало рахунки-фактури, видало податкові накладні та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи /том 1, а. с. 81-114/.

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності в безготівковій формі /том 1, а. с. 80, 98-99, 108/.

Зазначені товари були взяті на облік позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та оприбутковані на склад позивача відповідно до акту приймання матеріалів /том 1, а. с. 87,88, 104-105, 109110/.

Відповідно до пояснень позивача від 18 грудня 2012року зазначений товар (підшипники) були використані у господарській діяльності позивача, а саме: для ремонтних робіт основних засобів, які належать підприємству (бульдозеру та екскаватора) /том 1, а. с. 112-114/. На підтвердження зазначених ремонтних робіт позивачем надано акти приймання-передачі відремонтованих. реконструйованих та модернізованих об'єктів /том 1, а. с. 89-97, 106-107/.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність вказаної господарської операції заперечується, зокрема, з тих підстав, що позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, а також доказів оприбуткування товару на складі позивача.

З цього приводу позивачем надані пояснення, що доставка товару здійснювалась особисто одержувачем, оскільки кількість товару була незначна. В судових засідання представник позивача Редколес В. В. повідомив, що закупка та отримання товару здійснювалась ним особисто безпосередньо у кіоску контрагента ТОВ "Монолітбудкомплект", який розташований неподалік від позивача, а отже потреби у оформленні товарно-транспортних накладних та подорожніх листів не було.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження валових витрат та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ " Монолітбудкомплект " заперечується, зокрема, з тих підстав, що відповідачем було отримано лист СБУ № 66/6/3/436 від 15 грудня 2011 року, в якому зроблено висновок щодо безтоварності фінансово-господарських операції ТОВ "Монолітбудкомплект" /том 1, а. с. 52/ та акт № 506/22-2/34979064 від 28 березня 2012 року "неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" /том 1, а. с. 41-43/, складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, яким було встановлено неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю ТОВ "Монолітбудкомплект" за юридичною адресою.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Монолітбудкомплект" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 442 грн. 80 коп. на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Монолітбудкомплект" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідно до письмових пояснень позивача між останнім та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" було укладено усний договір купівлі-продажу запасних частин: насос управління, електроклапан та надання послуг - ремонту насосу дозатора, відповідно до умов якого позивач відправив в м. Мелітополь згідно декларації № 3463499 (фірма "Автолюкс") гідравлічний насос. Позивач також зазначив, що на даний період ТОВ "Інвестшляхбуд-4" співпрацює з мелітопольськими ремонтними майстернями, на підтвердження чого надав квитанції на відправку та одержання багажу (запчастин). Також пояснив, що насос та інші запчастини згідно акту здачі - прийомки виконаних робіт № 60608 від 06 червня 2011 року та акта приймання - передачі відремонтованих запчастин були установлені на екскаватор ЭО 4321 і з 14 липня 2012 року він почав працювати на об'єктах позивача.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться рахунок № 3066 від 03 червня 2011 року, накладна № 60615 від 06 червня 2011 року, акт № 60608 від 06 червня 2011 року здачі - прийомки виконаних робіт, податкова накладна № 60608 від 06 червня 2011 року, з яких вбачається, що продавець Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс Плюс 2010" знаходиться за адресою провулок Отакара Яроша, будинок 4, місто Харків.

Зазначена обставина представниками позивача в судовому засіданні не заперечувалачсь, під сумнів не ставилась.

З наданих позивачем копії квитанцій на відправлення багажу /том 1, а. с. 229/ вбачається, що в графі "Пункт відправлення" зазначено "ТОВ "Інвестшляхбуд-4", а графі "Пункт прибуття" - "м. Мелітопіль".

Тобто, з наданих позивачем документів не можливо встановити ким саме були надані послуги з ремонту насосу дозатора, зокрема, інформація що міститься в копіях зазначених документів не дозволяє встановити обставини та підтвердити факт транспортування запасних частин від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Плюс 2010", яке знаходиться за адресою провулок Отакара Яроша, будинок 4, місто Харків та, здійснення ремонту саме цим товаристовм.

Отже в матеріалах справи відсутні докази, а представниками позивача під час розгляду справи не надані обгрунтовані пояснення з посиланням на належні та допустимі докази щодо транспортування товарів та отримання послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Плюс 2010".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс Плюс 2010" є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 114 691 грн. 50 коп., у тому числі 92 482 грн. за основним платежем та 22 209 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкового повідомлення - рішення № 0009002301/733 суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку податкового зобов'язання ТОВ "Інвестшляхбуд-4", яке міститься в матеріалах справи, нарахування зазначеного зобов'язання було здійснено податковим органом по господарським операціям позивача з ТОВ "Імпульс Плюс 2010", ПП "Нафтобудком" та ТОВ "Монолітбудкомплект".

Оскільки судом було підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "Інвестшляхбуд-4" з ТОВ "Монолітбудкомплект", то суд приходиться до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат суми 2 214 грн., та до валових доходів - 2 656 грн. 80 коп. по господарським операціям з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Одночасно, як зазначено вище, судом було встановлено обґрунтованість висновків податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс Плюс 2010", тому, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачу грошових зобов'язання за платежем податок на прибуток по господарським операціям з вищенаведеним контрагентом у сумі 3 644 грн.

Щодо нарахування позивачу зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 109 647 грн. 50 коп. по господарським операціям з ПП "Нафтобудком" у зв'язку з порушенням пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135. 5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, між останнім та ПП "Нафтобудком" був укладений усний договір щодо купівлі - продажу товарів (гусеничне полотно бульдозера ДЗ-110, труба склопластикова, муфта з'єднальна, муфта склопластикова).

На виконання умов договору ПП "Нафтобудком" видало рахунки, накладні, податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи /том 1, а. с. 117-135/.

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності в безготівковій формі /том 1, а. с. 136-138/.

Зазначені товари були взяті на облік позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та оприбутковані на склад позивача відповідно до акту приймання матеріалів /том 1, а. с. 125, 140-141/.

Відповідно до пояснень позивача товар - гусеничне полотно було використано у господарській діяльності позивача, а саме: для ремонтних робіт основних засобів, які належать підприємству (бульдозеру) /том 1, а. с. 122-126/. На підтвердження зазначених ремонтних робіт позивачем надано акти відремонтованих об'єктів /том 1, а. с. 123/. Товар - труба склопластикова, муфта з'єднальна, муфта склопластикова, відповідно до пояснень позивача були в подальшому реалізовані ТОВ "Феррошлях".

При цьому, надані позивачем до суду копії товарно - транспортних накладних та подорожніх листів, за якими, за твердженням позивача, здійснювалося транспортування товару, містять одну і ту ж назву як Вантажовідправника так і Вантажоотримувача, а саме: ТОВ "Інвестшляхбуд-4" разом з зазначенням через дефіс ПП "Нафтобудком", в деяких товарно-супровідних документах, зокрема, в наданій позивачем копії товарно-транспортної накладної відсутні підписи уповноважених осіб та печатки Вантажовідправника та Вантажоотримувача. Також за твердженням позивача транспортування товару здійснювалось з с. Власівка, в той же час за відомостями рахунків на оплату та податкових накладних місцем знаходження контрагента ПП "Нафтобудком" визначено м. Світловодськ Кіровоградської області. При цьому представниками позивача не надано доказів узгодження з його контрагентом місця отримання та навантаження товару відмінного від місця знаходження ПП "Нафтобудком".

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані копії накладних не відповідають вимогам, які встановлені для первинних бухгалтерських документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не підтверджують факт отримання позивачем товарів від ПП "Нафтобудком"

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази здійснення відвантаження та перевезення товарно-матеріальних цінностей від ПП "Нафтобудком".

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, а отже і суми, сплачені за придбані товари чи послуги, не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи придбані товари, а саме: труба склопластикова, муфта з'єднальна, муфта склопластикова, відповідно до пояснень позивача були в подальшому реалізовані ТОВ "Феррошлях" за ціною придбання.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю слід розуміти - будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємство -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, оскільки позивач не подав до суду доказів перевищення загальної суми доходу від придбаного товару на загальною сумою витрат, понесених у зв'язку з придбанням та транспортуванням цього товару, не надав до суду жодних доказів наявності об'єктивно існуючих економічних чинників, в силу яких позивач був змушено організовувати діяльність саме на таких умовах, економічної доцільності реалізації продукції за ціною придбання, суд приходить до висновку про безтоварність господарської операції з придбання у ПП "Нафтобудком" товарно-матеріальних цінностей згідно вищевказаного договору, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

Також, суд зазначає, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено декларування позивачем валових витрат по господарським операціям з ПП "Нафтобудком" у розмірі 159 308 грн. (декларація за 2010 рік № 9006805020 від 08 лютого 2011 року).

Разом з тим, представник позивача в ході судового розгляду справи пояснив, що ним не було включено до валових витрат за 2010 рік валові витрати по придбанню товарів від ПП "Нафтобудком", на підтвердження чого надав показними валових витрат на придбання товарів, послуг, робіт, які отримано від контрагентів та враховано декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік /том 2, а. с. 194-195/. На підтвердження формування сум зазначених показників по іншим контрагентам позивачем надано в копіях видаткові накладні, актів здачі-прийняття робіт.

Представник відповідача обгрунтованих пояснень з приводу того яким чином було зроблено висновок по включенню до податкової звітності валових витрат за 2010 рік по придбанню товарів від ПП "Нафтобудком" не надав.

Таким чином, суд вважає неправомірним нарахування позивачу зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 39 827 грн. та пропорційно нарахованих штрафних санкцій в сумі 9 956,75 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2012 року № 0009012301/732, № 0009002301/733, натомість визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 31 травня 2012 року № 0009012301/732 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 442,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 111,7 грн.; від 31 травня 2012 року № 0009002301/733 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 41045 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10 261,25 грн., а в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестшляхбуд - 4" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 31 травня 2012 року № 0009012301/732 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 442,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 111,7 грн.; від 31 травня 2012 року № 0009002301/733 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 41045 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 10 261,25 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестшляхбуд - 4" (код ЄДРПОУ30613706) витрати зі сплати судового збору в розмірі 518 (п'ятьсот вісімнадцять) гривень 55 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький