Постанова № 29521803, 13.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. 09 год.35 хв.Справа № 821/311/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Омельченко Т.Й.,

представника відповідача - Коренка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії"

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) за яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.08.2012р. №№ 0000052300, 00000062300, якими позивачеві збільшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 16992,0 грн., зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 16992,0 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 4218,0 грн. за декларування та отримання завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує, що виконав всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168), які необхідні для декларування податкового кредиту по відносинам з ПП « А-Ліра» у липні 2010 року та декларування бюджетного відшкодування з ПДВ у серпні 2010 року. Позивач зазначає, що нарахування ПДВ постачальником підтверджено податковими накладними, поставка товарів підтверджена товарно-транспортними накладними, бюджетне відшкодування - фактичною сплатою від'ємного значення з ПДВ постачальникам. Позивач наполягає, що отримане від ПП «А-Ліра» зерно зберігав на зерновому складі, що підтверджується даними складського обліку руху товарів та реалізував у подальшому ПП «Поліекспо». З цих підстав позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що позивач сформував податковий кредит липня 2010 року, бюджетне відшкодування з ПДВ серпня 2010 року та податкові зобов'язання вересня 2010 року на підставі правочинів, укладених з ПП «А-Ліра» та ПП «Поліекспо». ДПІ за місцем знаходження постачальника ПП «А-Ліра» його правочини визнала нікчемними, що не дає права на відображення їх у податковому обліку та звітності позивача. Наслідком неправомірного відображення у податковому обліку операції з ПП «А-Ліра», на думку відповідача, є завищення бюджетного відшкодування у серпні 2010 року на 16992,0 грн., завищення податкових зобов'язань вересня 2010 року та заниження бюджетного відшкодування у жовтні 2010 року. З цих підстав відповідач просить відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту позапланової документальної виїзної перевірки позивача № 91/2201/3413653 від 14.08.2012 року (далі - акт № 91).

За актом перевірки № 91 відповідач зменшив податковий кредит позивача за липень 2011 року на 16992,0 грн., сформований за результатами правовідносин з ПП «А-Ліра» з поставки товарів. Наслідком зменшення податкового кредиту липня 2010 року стало зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на виявлену відповідачем завищену суму податкового кредиту.

За актом перевірки № 91 висновок про завищення податкового кредиту позивача за липень 2010 року зроблено на підставі акту перевірки від 15.06.2012р. №82/22/34323178, проведеної ДПІ у Скадовському районі з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «А-Ліра» за період 01.07.2010р. по 31.12.2011 року.

В ході проведення цієї перевірки встановлено 19 СПД - контрагентів ПП «А-Ліра», фінансово-господарські операції з якими є такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків і мають ознаки нікчемності та підлягають визнанню нікчемними до «вигодонабувача», яким, на думку відповідача, є позивач.

Постачальник позивача ПП «А - Ліра» за даними відповідача не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових та матеріальних ресурсів, у тому числі і транспортної техніки, необхідних для фактичного здійснення поставки товарів позивачеві.

Предметом поставки позивачеві від ПП «А-Ліра» була зернова продукція (пшениця, ріпак). Відповідач стверджує, що товарно-транспортні і накладні на поставку цієї продукції складені з порушеннями. Ці товарно-транспортні накладні містять один і той же пункт навантаження та розвантаження товару (смт. Горностаївка).

У зв'язку з визнанням нікчемними операцій з придбання товарів у ПП «А-Ліра» відповідач вважає нікчемними операції з подальшого продажу цих товарів іншим СПД. Покупцем цих товарів у позивача є ПП «Поліекспо». Наслідком надмірного декларування зобов'язань з продажу товарів цьому покупцю у вересні 2010 року на суму 16992,5 грн., на думку відповідача, було завищення від'ємного значення з ПДВ за вересень 2010 року та заниження бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 16992,5 грн.

За наданими суду документами придбання товарів (зерна пшениці та ріпаку) здійснено позивачем у ПП «А-Ліра» за договорам поставки від 10.07.2010 року №15, від 17.07.2010р. №16/1, від 21.07.2010р. №20 та від 14.07.2010 року №13/3.

Передачі зерна у власність позивача передувало попереднє зберігання зерна пшениці та ріпаку на зерновому складі позивача. Зберігання зернової продукції здійснювалось на підставі договору складського зберігання від 02.07.2010 року №07 та складських квитанцій на приймання зерна від ПП «А - Ліра». Зерновий склад знаходився у с. Каїри Горностаївського району. Фактичною наявністю зерна, що належало ПП «А-Ліра» на зберіганні у позивача пояснюються товарно-транспортні накладні з однаковими пунктом навантаження та розвантаження товарів постачальника.

Від позивача товар (зерно пшениці та ріпаку) у вересні 2010 року було реалізовано ПП «Поліекспо». Дана господарська операція підтверджується наступними документами: договір № 2111 від 22.07.2010р. на поставку рапсу у кількості 1148,684т на суму 3733223,00 грн., у т.ч. ПДВ 622203,83 грн., договір № 30 від 15.09.2010р. на поставку пшениці у кількості 1800,000 т на суму 520000,00 грн., у т.ч. ПДВ 420000,00 грн.; акти приймання-передачі рапсу від 22.07.10 та пшениці від 15.09.10; погашені складські квитанції №772 від 11.08.10 на рапс та №807 від 15.09.10 на пшеницю; видаткові накладні №203 від 15.09.2010, №197 від 22.07.2010; довіреності на ОСОБА_3 № 331 від 22.07.10, № 438 від 15.09.10; податкові накладні № 231 від 15.09.10, № 201 від 22.07.10; виписки банку; договір складського зберігання №5/10 від 25.06.2010 декларація позивача за вересень 2010 року з реєстром виданих податкових накладних.

Отже, позивачем у податковому обліку у повному обсязі відображені господарські операції по придбанню зерна пшениці та ріпаку у ПП «А - Ліра» у липні 2010р. та подальшої його реалізації у вересні 2010р. ПП «Поліекспо».

Надання всіх необхідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку для перевірки, до яких зауваження податкового органу відсутні, підтверджується також в Акті № 91 (стор.6, 8).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «А-Ліра».

Судом встановлено, що ПП «А-Ліра» у декларації ПДВ липень 2010 р. у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операції із позивачем у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Той факт, що ПП «А-Ліра» на момент здійснення поставок позивачу було зареєстроване юридичною особою, платником ПДВ та мало право виписувати податкові накладні не заперечується ДПІ.

Податковий орган не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП «А-Ліра» щодо його господарських відносин із контрагнетами-постачальниками, на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Порушення податкового законодавства постачальниками контрагента позивача або неможливість проведення їх перевірки податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином судом встановлено, що контрагент позивача мав повну податкову правосуб'єктність, не займався фіктивним підприємництвом, здійснював реальні господарські операції.

Усі наведені доводи податкового органу щодо зменшення позивачу податкового кредиту були спростовані у судовому засіданні, інших доказів в обґрунтування правомірності свого рішення ДПІ не надала.

Обгрунтування порушення позивачем пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168, які містяться в Акті № 91 грунтуються лише на висновках, викладених в Акті перевірки контрагента позивача ПП «А - Ліра» від 15.06.2012р. №82/22/34323178, проведеної ДПІ у Скадовському районі.

Як вбачається із змісту Акту № 91, порушень зі сторони ТОВ «ЗПП «Зерно Таврії» по укладенню договорів постачання, веденню бухгалтерського та податкового обліку перевіркою не встановлено. Всі висновки про порушення позивачем законодавства грунтуються тільки на підставі акту перевірки постачальника ПП «А-Ліра».

Податковий орган визнав операції купівлі-продажу за участю ПП «А-Ліра» нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», посилаючись при цьому на норми цивільного законодавства.

Статтею 3 Податкового кодексу України зазначено перелік податкового законодавства, контроль за виконанням якого покладено на податкові органи: «3.1. Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України...».

Як вбачається, норми Цивільного кодексу України не передбачені в цій статті ПКУ. Відповідно до ст.1 ЦК цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини)..., до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) всі укладені підприємством правочини є чинними. Недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи, а не податковим органом на власний розсуд при складанні акту перевірки. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення, а не акт позапланової невиїзної перевірки.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди позивача із ПП «А-Ліра» порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг). На думку суду, таке твердження податкового органу без належних доказів є лише припущенням.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчиненого позивачем правочину із ПП «А-Ліра» законом прямо не встановлена, то такий правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки № 91 висновки відповідача про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2012р. № 0000052300, № 0000062300.

Стягнути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 382,33 грн. згідно платіжного доручення № 31 від 24.01.2013р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 лютого 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1