Постанова № 29521697, 06.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2012 року Справа № 2а-964/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача - Хамлова В.В.,

представника відповідача - Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД»до про Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 10.04.2009 № 0000402300/0, 06.10.2009 № 0000402300/2, № 0008332300/2, 04.12.2009 № 0000402300/3, № 0008332300/3 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.11.2012).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» донараховано податкове зобов`язання за платежами податок на прибуток підприємств і податок на додану вартість та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції, на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 6 листопада 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

У березні 2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі статті 11 та 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп», за період з 01.07.2007 по 31.03.2008.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2009 № 163/23-1/33870514, в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» не дотримано вимог частин першої, другої статті 215, частини другої статті 228 та частини першої статті 236 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп», які не були спрямовані на реальне настання наслідків, ними обумовлених.

На думку податкового органу вказані вище порушення призвели до безпідставного формування позивачем валових витрат за ІІІ - ІV квартали 2007 року і І квартал 2008 року у загальному розмірі 1327935 грн. 74 коп. та податкового кредиту за липень - вересень, листопад - грудень 2007 року і лютий - березень 2008 року у загальному розмірі 265587 грн. 25 коп., оскільки правочини з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» товарів та робіт фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаних операцій до об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість суперечить приписам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за липень - вересень, листопад - грудень 2007 року і лютий - березень 2008 року на суму 265587 грн. 25 коп. та податку на прибуток підприємств за ІІІ - ІV квартали 2007 року і І квартал 2008 року на суму 331983 грн. 94 коп.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до податкового органу заперечення, в яких зазначено, що висновки відповідача стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.04.2009 № 0000402300/0 та № 0000412300/0, якими відповідно до приписів підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 398380 грн. 88 коп., з яких: 265587 грн. 25 коп. - за основним платежем; 132793 грн. 63 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 663967 грн. 88 коп., з яких: 331983 грн. 94 коп. - за основним платежем; 331983 грн. 94 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 23.07.2009 № 6972/10/25-015 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 10.04.2009

№ 0000402300/0 та № 0000412300/0 - без змін, у зв`зку з чим податковим органом з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного у раніше надісланих рішеннях, прийнято податкові повідомлення - рішення за № 0000402300/1 та № 0000412300/1 від 23.07.2009.

Під час розгляду повторної скарги позивача Державною податковою адміністрацією в Київській області встановлено, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 165991 грн. 97 коп. за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» вимог податкового законодавства під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств накладено відповідачем без урахування приписів підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та статті 212 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 28.09.2009 № 2043/10/25-017/262-1000 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 10.04.2009 № 0000412300/0 скасовано в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 165991 грн. 97 коп.

За результатами розгляду Державною податковою адміністрацією в Київській області зазначеної скарги Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області винесено податкові повідомлення - рішення з новими термінами сплати податкового зобов`язання від 06.10.2009 № 0000402300/2 та № 0008332300/2, якими відповідно до приписів підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 398380 грн. 88 коп., з яких: 265587 грн. 25 коп. - за основним платежем; 132793 грн. 63 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 497975 грн. 91 коп., з яких: 331983 грн. 94 коп. - за основним платежем; 165991 грн. 97 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У подальшому, у зв`язку з залишенням Державною податковою адміністрацією України скарги позивача без задоволення (рішення від 04.12.2009 № 12537/6/25-0115), відповідачем з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного у раніше надісланих рішеннях, прийнято податкові повідомлення - рішення за № 0000402300/3 та № 0008332300/3 від 23.07.2009.

Не погоджуючись із винесеними Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області податковими повідомленнями - рішеннями від 10.04.2009 № 0000402300/0, 06.10.2009 № 0000402300/2, № 0008332300/2, 04.12.2009 № 0000402300/3, № 0008332300/3, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість визначалось, відповідно, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) та Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 Закону України № 168/97-ВР, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (який був чинний на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податку на прибуток підприємств за III - ІV квартали 2007 року і І квартал 2008 року на загальну суму 331983 грн. 94 коп. та податку на додану вартість за липень - вересень, листопад - грудень 2007 року і лютий - березень 2008 року на суму 265587 грн. 25 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп», що здійснювались ним як постачальником товарів (робіт, послуг).

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у період з липня 2007 року по березень 2008 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» договори від 03.07.2007 № 66/07-1, 07.08.2007 № 73/08, 05.09.2007 № 81/09, 12.11.2007 № 83/11, 17.12.2007 № 96/12, 05.02.2008 № 0027/02/08, 05.03.2008 № 07/03/08, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати доручені позивачем роботи, пов`язані з монтажем систем автоматики і вентиляції на об`єктах нерухомості замовника та обробкою металевих конструкцій, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Протягом липня - вересня, листопада - грудня 2007 року та лютого - березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» підписано акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в згідно з вказаними вище договорами, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» пусконалагоджувальні роботи та роботи з монтажу систем вентиляції, автоматики насосної станції, лінії заповнення резервуару, системи водяного пожежогасіння та обробки несучих металевих конструкцій на об`єктах нерухомості (склад готової продукції за адресою: вул. Індустріальна, 7, с. Калинівка, Київська область, житлові комплекси за адресами: вул. Жовтнева, буд. 21-А, м. Вишневе, Київська область та вул. Постишева, 1, 1-В, м. Бровари, Київська область, готельний комплекс в с. Мощун Київської області, житлові будинки за адресами: вул. Грушевського, буд. 7, м. Бровари та вул. Милославська, 5, м. Київ, торговий центр за адресою: вул. Жовтнева, 55, смт. Баришівка, Київська область, центр соціального захисту інвалідів в м. Переяслав - Хмельницький Київської області) та оцінив їх вартість за узгодженими з контрагентом довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 на загальну суму 1204536 грн. 79 коп., у тому числі ПДВ - 200756 грн. 13 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» виписані податкові накладні від 31.07.2007 № 07311 на суму 82972 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 13828 грн. 80 коп., 31.07.2007 № 07312 на суму 53973 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 8995 грн. 60 коп., 31.07.2007 № 07313 на суму 75249 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 12541 грн. 60 коп., 31.07.2007 № 07314 на суму 40581 грн. 19 коп., у тому числі ПДВ - 6763 грн. 53 коп., 31.08.2007 № 08317 на суму 48858 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 8143 грн. 00 коп., 30.09.2007 № 09301 на суму 108151 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 18025 грн. 20 коп., 30.09.2007 № 09302 на суму 56738 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 9456 грн. 40 коп., 30.11.2007 № 11303 на суму 136803 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 22800 грн. 60 коп., 25.12.2007 № 12252 на суму 45564 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7594 грн. 00 коп., 28.12.2007 № 12281 на суму 58820 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 9803 грн. 40 коп., 29.02.2008 № 02292 на суму 397140 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 66190 грн. 00 коп., 28.03.2008 № 03282 на суму 99684 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 16614 грн. 00 коп.

Витрати у загальному розмірі 1003780 грн. 66 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріон-ЛТД» на придбання виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» будівельних робіт, та податок на додану вартість у сумі 200756 грн. 13 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за ІІІ - ІV квартали 2007 року і І квартал 2008 року та податкового кредиту за липень - вересень, листопад - грудень 2007 року та лютий - березень 2008 року.

У ході перевірки податковим органом також встановлено, що у серпні та листопаді 2007 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» технічне обладнання (шафи автоматичного керування насосами зовнішнього пожежегасіння, комплекти кріплення, програмні модулі, кабелі, дюбелі, модулі живлення, модулі дискретних виходів тощо). Придбання товару здійснювалось позивачем без укладення договорів на підставі рахунків-фактур від 27.08.2007 № 41, 20.11.2007 № 67, 27.11.2007 № 73, що виписувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп».

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 31.08.2007 по 28.11.2007 шляхом підписання видаткових накладних від 31.08.2007

№ 41, 27.11.2007 № 73 та 28.11.2007 № 67 на загальну суму

388986 грн. 71 коп., у тому числі ПДВ - 64831 грн. 12 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» виписано податкові накладні від 31.08.2007 № 08313 на загальну суму 30482 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5080 грн. 33 коп., 27.11.2007 № 11272 на загальну суму 256104 грн. 70 коп., у тому числі ПДВ - 42684 грн. 12 коп., 28.11.2007 № 11281 на загальну суму 102400 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ - 17066 грн. 67 коп.

Витрати у загальному розмірі 324155 грн. 59 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріон - ЛТД» на придбання товарів у його контрагента, та податок на додану вартість у сумі 64831 грн. 12 коп., сплачений у складі їх ціни, включено позивачем, відповідно, до валових витрат за III - IV квартали 2007 року та податкового кредиту підприємства за серпень та листопад 2007 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств ґрунтується на твердженнях про відсутність у його контрагента права на складання первинних документів податкового обліку, а відтак витрати, понесенні позивачем у зв`язку з придбанням товарів і робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп», та податок на додану вартість, сплачений у складі їх ціни, не можуть вважатися документально підтвердженими.

Так, відповідач звертає увагу на те, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2008 у справі № 4133/08 визнано недійсними з 08.08.2007 нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» та реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» платником податку на додану вартість.

Представник відповідача зазначає, що на виконання вказаного вище рішення суду Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва складено акт від 24.02.2009 № 6882 про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» як платника податку на додану вартість.

Таким чином, податковий орган вважає, що в силу статей 215, 228, 236 Цивільного кодексу України первинні документи податкового обліку, складені позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» у період з липня 2007 року по березень 2008 року, зокрема, податкові накладні, є недійсними (нікчемними), а відтак понесені підприємством витрати та податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни товарів та робіт, необгрунтовано включено Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріон - ЛТД» до валових витрат та податкового кредиту.

Відтак, відповідач вважає, що податкове зобов`язання позивача з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди підлягає коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

У свою чергу, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Пунктом 9.8 Закону України № 168/97-ВР та пунктом 25 Положення про порядок реєстрації платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, визначено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Зокрема, пунктом 9.8 статті 9 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до підпункту 25.2.2 пункту 25 Положення про порядок реєстрації платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформлюється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення.

Як вже зазначалося судом вище, акт про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» як платника податку на додану вартість складено Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 24.02.2009.

Враховуючи, що анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» платником податку на додану вартість відбулось лише у лютому 2009 року, контрагент позивача протягом липня 2007 року - березня 2008 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

В силу статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV правовим наслідком визнання недійсними установчих документів юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є постановлення судового рішення про припинення юридичної особи та подальше здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі і держави.

Однак, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26.09.2006 по справі № 21-358во06 та від 13.01.2009 по справі № 21-1578во08.

За таких обставин, нарахування позивачем податкового зобов`язання, визначення ним об`єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства та сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури та реєстраційної дисципліни його контрагентом.

Слід зазначити, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних, актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, платіжних доручень, банківських виписок, є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт надання позивачу товарів та робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

У свою чергу, про отримання позивачем товару та виконаних його контрагентом монтажних робіт свідчать також складені сторонами правочину, відповідно, видаткові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, які містять повну інформацію про поставлені товарно - матеріальні цінності та надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

Про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» будівельних робіт на користь позивача свідчать також докази прийняття до експлуатації автоматичних установок газового пожежегасіння, пожежної сигналізації та звукового сповіщення, а саме: акти № 52-ПС (об`єкт - житловий комплекс за адресою: вул. Жовтнева, буд. 21-А, м. Вишневе, Київська область), № 50/09/09 - ГПГ (об`єкт - житловий комплекс за адресою: вул. Милославська, 5, м. Київ), № 14/06/10-ПСП (об`єкт - приміщення за адресою: вул. Постишева, 1-В, м. Бровари, Київська область).

Наведені вище обставини свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» ремонтних робіт, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з його контрагентом.

Слід також зазначити, що згідно з даними акта перевірки, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, монтаж пожежних систем, електропроводки та електронних сигналізацій, діяльність у сфері архітектури.

Водночас, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 356442 та додатків до неї (т. 2 а.с. 24-25), Товариству з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» надано дозвіл на провадження будівельної діяльності (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, будівництво і монтаж інженерних транспортних мереж, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем і приладів.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» будівельних робіт та технічного обладнання з урахуванням видів їх економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» та провадження ним фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару та виконання на користь позивача робіт у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми валових витрат та податкового кредиту, заявлених позивачем у липні - вересні, листопаді - грудні 2007 року і лютому - березні 2008 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди.

За таких обставин, суд вважає, що визначення податковим органом суми податкового зобов`язання позивача за платежами: податок на додану вартість у розмірі 398380 грн. 88 коп., з яких: 265587 грн. 25 коп. - за основним платежем; 132793 грн. 63 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 497975 грн. 91 коп., з яких: 331983 грн. 94 коп. - за основним платежем; 165991 грн. 97 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, здійснено відповідачем необгрунтовано та за відсутності визначених законом підстав.

Вирішуючи питання щодо обрання належного способу захисту прав позивача, порушених відповідачем внаслідок визначення підприємству податкового зобов`язання у вказаному вище розмірі, суд виходить з наступного.

В силу приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ волевиявлення суб`єкта владних повноважень стосовно необхідності виконання платником податків обов`язку сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом, оформлюється у вигляді податкового повідомлення - рішення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом.

Пунктом 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, передбачено, що у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання податковий орган складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.

У свою чергу, якщо за результатами адміністративного оскарження платником податків податкового повідомлення - рішення сума податкового зобов`язання залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення - рішення не відкликається, податковим органом, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов`язання, зазначеного у раніше надісланому рішенні, складається та надсилається (вручається) податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому, через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того таке повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов`язання.

Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Як вже зазначалося судом вище, у зв`язку з частковим скасуванням Державною податковою адміністрацією Київської області нарахованого за податковим повідомленням - рішенням від 10.04.2009 № 0000412300/0 податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств відповідачем прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 06.10.2009 № 0008332300/2. Таким чином податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 10.04.2009 № 0000412300/0 за результатами його адміністративного оскарження вважається відкликаним.

У свою чергу, податкове зобов`язання з податку на додану вартість, що визначене прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням - рішенням від 10.04.2009 № 0000402300/0, та податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, зазначене у податковому повідомленні - рішенні від 06.10.2009 № 0008332300/2, не було змінено за результатами їх подальшого адміністративного оскарження, а податкові повідомлення - рішення від 06.10.2009 № 0000402300/2, 04.12.2009 № 0000402300/3, 04.12.2009 № 0008332300/3 направлені позивачеві саме в результаті апеляційного узгодження нарахованого грошового зобов`язання з метою доведення до платника податків граничного строку його сплати.

Відтак, на момент прийняття рішення у даній справі чинними, тобто такими, що породжують підстави для зміни майнового стану платника податків, вважаються податкові повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0000402300/3 та 04.12.2009 № 0008332300/3.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.

Враховуючи те, що у ході судового розгляду справи судом встановлено, що нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 398380 грн. 88 коп. та податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 497975 грн. 91 коп. вчинено відповідачем безпідставно, зважаючи на те, що саме винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення від 04.12.2009 № 0000402300/3 та 04.12.2009 № 0008332300/3 спричинили порушення прав підприємства у сфері податкових відносин, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наведених рішень є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача в сфері публічно-правових відносин з відповідачем.

Відтак, у задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 04.12.2009 № 0008332300/3 та 04.12.2009 № 0000402300/3, - визнати протиправними та скасувати.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 12 листопада 2012 року.