Рішення № 29520885, 18.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5870/12 18.02.2013 18.02.2013 18.02.2013

Провадження 22ц-784/250/13 Головуючий по 1 інстанції: Висоцька Г.А. Категорія 55 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Суслик Є.В.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2012 року

за позовом

ОСОБА_2

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»

(надалі - ТОВ «Авто Просто»)

про

визнання недійсним договору та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору, укладеного 17 листопада 2010 року, стягнення сплачених за договором коштів у розмірі 31 651,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за умовами вказаного договору він мав намір придбати автомобіль ЗАЗ СЕНС, вартістю 58 400 грн., вносячи авансовий та щомісячний платежі (внески) у порядку та на умовах передбачених угодою, а відповідач виступав виконавцем адміністративних послуг системи «Автотак», спрямованих на придбання вказаного автомобіля у групах покупців.

Посилаючись на те, що умови укладеної угоди порушують його права споживача, оскільки є несправедливими, суперечать вимогам статей 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив позов задовольнити, застосувавши двосторонню реституцію при визнанні правочину недійсним.

В подальшому представник позивача, у порядку передбаченому ч.2 ст. 31 ЦПК України, подав письмову заяву про зміну підстави позову, вказавши на те, що відповідач надаючи по суті укладеного договору фінансові послуги, які підпадають під визначення, що містяться у п.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не мав ліцензії на здійснення такої діяльності згідно зі ст. 34 цього Закону, а отже, укладений договір в силу ст. 227 ЦК України є недійсним в зв'язку з цим просив про задоволення позову.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2012 року позов задоволено. Угоду №0326476, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «Авто Просто» по надання послуг системи «Автотак» спрямованих на придбання автомобіля визнано недійсною Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 31 651,60 грн. сплачених за договором. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача мала місце нечесна підприємницька діяльність, яка полягала у введені в оману споживача шляхом залучення його коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми та здійснення фінансових послуг без отримання відповідної ліцензії відповідно до вимог законодавства, вважаючи що позовні вимоги про визнання недійсним договору та стягнення коштів заявлені саме з цих двох підстав.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 31 ЦПК України до початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Як вбачається з матеріалі справи ОСОБА_2 в грудні 2011 року звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору та стягнення коштів, зазначивши, як підставу позовних вимог нечесну підприємницьку діяльність, що суперечить вимогам статей 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 1-6).

Реалізуючи своє право на зміну підстави позову, ОСОБА_2 13 вересня 2012 року звернувся з письмовою заявою про зміну підстави позову та зазначив як підставу позовних вимог відсутність відповідної ліцензії у відповідача на здійснення фінансових послуг ( 76-81).

Так судом встановлено, що 25 квітня 2011 року між сторонами була укладена угода № 342453 про придбання товару в групах з додатками №№1-2, які є невід'ємною частиною угоди. Відповідно до умов відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з адміністрування фінансових активів, направлених на придбання товарів у групах - автомобіля ЗАЗ Сенс вартістю 58 880 грн. через систему «Автотак», яка організована відповідачем (а.с. 9-13).

На виконання умов цієї угоди позивач сплатив відповідачу 31 651,60 грн. (а.с.14-19).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

Пунктом третім частини 1 ст. 4 Закону України від 2 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 08 січня 2012 року, внесено зміни до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно якого діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг.

Вказані зміни до закону свідчать, що законодавець визначив діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах - фінансовою послугою з 8 січня 2011 року, тобто, з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2012 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, на час укладення угоди діяльність відповідача не підлягала обов'язковому ліцензуванню.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання спірного правочину недійсним відсутні.

На зазначенні обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та фактично вийшов за межі заявлених вимог, оскільки вирішив спір з підстав, які позивачем змінено в установленому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, що не позбавляє останнього звернутися до суду про визнання договору недійсним та стягнення коштів з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання недійсним договору та стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: