Рішення № 29520833, 14.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/15658-2012 14.02.13

За позовом Прокуратури Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

До Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового

фонду» Дарницького району міста Києва

Про стягнення 1 639 515,49 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Домнічева І.О.

Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Пахар Ю.С. старший прокурор, посвідчення № 006657 від 27.09.12.

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Вербовицька Я.І. представник за довіреністю 3 1031 від 04.12.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Прокуратури Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва (далі - відповідач) про стягнення 1 639 515,49 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура посилається на те, що відповідачем за 2010, 2011 роки не в повному обсязі перераховано частину орендної плати в розмірі 1 639 515,49 грн., що і зумовило звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/15658-2012, розгляд справи призначено на 29.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача, невиконання ними вимог ухвали суду та з огляду на подане відповідачем клопотання, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 18.12.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 17.01.13.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.13. за клопотанням прокуратури на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 17.01.13. прокуратурою на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої прокуратура просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 639 515,49 грн. матеріальної шкоди. Вказану заяву прийнято господарським судом, проте розцінено як заяву про зміну предмету позову.

17.01.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження в даній справі, в задоволенні якого судом відмовлено.

17.01.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник позивача в судове засідання 17.01.13. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 17.01.13. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.01.13. визначений склад колегії суддів у справі № 5011-30/15658-2012: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Домнічева І.О., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.02.13.

В судовому засіданні 12.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.02.13.

Розглянувши в судовому засіданні 17.01.13. клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, проти якого прокуратура заперечувала, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради не є органом держави, внаслідок чого, на думку, Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва, прокуратурою невірно визначено позивача та підлягають застосуванню приписи ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. N 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Вказане також викладено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.09.12. № 01-06/1259/2012 «Про деякі питання представництва прокуратурою інтересів держави в господарському суді».

Таким чином, у відповідності до вищенаведеного та з врахуванням постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», суд дійшов висновку, що при поданні вказаного позову прокуратурою вірно визначено позивача - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому, суд відзначає, що наслідки залишення позову без розгляду передбачені приписами ст. 81 ГПК України, а приписами ст. 82 ГПК України врегульовано припинення провадження у справі.

Крім того, перелік підстав припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Проте, пред'явлення позову неналежним позивачем не є підставою для залишення позову без розгляду чи припинення провадження у справі на підставі приписів ст. ст. 80, 81 ГПК України.

В судовому засіданні 14.02.13. представником прокуратури підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.13. проти позову в усній формі заперечив, про правом на подачу письмового відзиву не скористався, контррозрахунку ціни позову не надав.

Представник позивача в судове засідання 14.02.13. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, власної письмової позиції з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження позивача є правомірними, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/15658-2012.

В судовому засіданні 14.02.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень прокуратура Дарницького району міста Києва звернулась в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості.

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва створено відповідно до рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 19.09.07. № 6 з метою утримання, обслуговування та експлуатації нежитлового фонду, що є комунальною власністю та отримання прибутку від господарської діяльності.

На підставі п. 2.3 Статуту відповідача, останнім протягом 2010-2011 років укладались договори оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва та територіальної громади м. Києва відповідно.

14.05.10. Київською міською радою було прийнято рішення № 793/4231 «Про бюджет міста Києва на 2010 рік» (далі - Рішення № 793/4231) та 30.12.10. рішення № 573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» (далі - Рішення № 573/5385).

Пунктом 15.1.4 Рішення № 793/4231 встановлено закріпити за районними у місті Києві бюджетами у 2010 році таке джерело доходів загального фонду бюджету, як, зокрема, плата за оренду майнових комплексів та іншого майна, що є у комунальній власності територіальних громад районів міста Києва, в частині розмірів, визначених районними радами.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами господарської діяльності щодо надання об'єктів комунальної власності в оренду відповідачем протягом 2010 року отримано від орендної плати кошти в сумі 11 545 317,74 грн. без ПДВ (13 854 381,29 грн. з ПДВ), протягом 2011 року отримано коштів від орендної плати в сумі 10 401 158,89 грн. без ПДВ. (12 481 390,67 грн. з ПДВ), всього на загальну суму 21 946 476,63 грн. без ПДВ.

Вказане підтверджується довідкою в.о. директора «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва Стадника О.М. та зведеним звітами по надходженню орендної плати за використання нежитлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Києва станом на 01.01.11. та станом на 01.01.12.

Відповідно до п. 24.2 рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 31.05.10. № 2 «Про бюджет Дарницького району м. Києва на 2010 рік» (далі - Рішення № 2) передбачено, що сума нарахованої орендної плати за користування майном територіальної громади, яка надходить до Дирекції розподіляється таким чином: 25% направляється на здійснення витрат по виконанню функції з утримання цього підприємства; 75 % перераховується до загального фонду бюджету району з направленням 15 % на витрати по модернізації, капітального ремонту та заміни ліфтів.

Згідно з п. 24.5 Рішення № 2, при визначені загальної суми надходжень від оренди такого майна враховується орендна плата, що надходить на рахунки або до каси підприємств, установ та організацій - орендодавців (за касовим методом), згідно з договорами оренди, в тому числі суми платежів, не сплачених у попередніх періодах, крім коштів, отриманих від надання майна в тимчасове безоплатне користування, або по яких орендна плата за користування приміщень встановлена в межах витрат на утримання об'єкта, переданого в користування.

Пунктом 24.6 Рішення № 2 визначено, що звітність про загальну суму надходжень від оренди майна, нараховані та сплачені суми зобов'язань, що зараховуються до загального фонду бюджету району надаються всіма підприємствами, установами та організаціями - орендодавцями, які належать до комунальної власності територіальної громади району щоквартально не пізніше 20-го числа наступного за звітнім кварталом до відділу з питань майна Дарницького району у м. Києві державної адміністрації за формою, визначеною райрадою та оприлюднюється на офіційному сайті Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.

Приписами п. 22 Рішення № 573/5385 визначено, що 50 відсотків суми надходжень від оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (крім бюджетних установ і організацій, крім комунальних підприємств «Київпастранс», «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)», «Київжитлоспецексплуатація») «Комунального підприємства «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» по договорах оренди з нерезидентами України») зараховуються до загального фонду бюджету міста Києва.

Зазначені в пункті 22.3 Рішення № 573/5385 кошти перераховуються всіма підприємствами та організаціями-орендодавцями до бюджету міста Києва щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом. При визначенні загальної суми надходжень від оренди такого майна враховується орендна плата, що надходить на рахунки або до каси підприємств, організацій - орендодавців (за касовим методом) згідно з договорами оренди, в т.ч. суми платежів, не сплачені у попередніх періодах, крім коштів, отриманих від надання майна в тимчасове безоплатне користування або по яких плата за користування приміщеннями встановлена в межах витрат на утримання об'єкта, переданого в користування.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою м. Києва як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в м. Києві ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно вимог ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За результатами Держфінінспекцією перевірки відповідача щодо повноти сплати до бюджету Дарницького району міста Києва та територіальної громади міста Києва, законність цільового використання коштів, які надійшли від оренди та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади у період з березня 2008 р. по серпень 2012 р., було встановлено, що відповідачем за 2010 рік фактично перераховано частину орендної плати в загальній сумі 8 562 234, 92 гривень, замість належних 8 658 988, 31 грн., внаслідок чого встановлено, що Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва за 2010 рік не перераховано належних до сплати 96 753, 39 грн.

За результатами Держфінінспекцією перевірки відповідача щодо повноти сплати до бюджету Дарницького району міста Києва та територіальної громади міста Києва, законність цільового використання коштів, які надійшли від оренди та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади у період з березня 2008 р. по серпень 2012 р., було встановлено, що відповідачем за 2011 рік фактично перераховано частину орендної плати в загальній сумі 3 657 817, 35 грн., замість належних сумі 5 200 579, 45 грн., внаслідок чого встановлено, що Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва за 2011 рік не перераховано належних до сплати 1 542 762, 10 грн.

Всього на 2010 р. і 2011 р. відповідачем не перераховано належних до сплати 1 639 515,49 грн., чим спричинено позивачу матеріальну шкоду.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Вказаною статтею встановлені загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою для такого застосування є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу відповідачем, становить 1 639 515,49 грн., яка останнім станом на час прийняття судового рішення не відшкодована.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокуратурою, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 639 515,49 грн. матеріальної шкоди

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49 ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, б. 32; ідентифікаційний код 35660296) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) 1 639 515 (один мільйон шістсот тридцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 49 коп. матеріальної шкоди.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, б. 32; ідентифікаційний код 35660296) в доход Державного бюджету України 32 790 (тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто) грн. 31 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.13.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді І.О. Домнічева

М.Є. Літвінова