Ухвала суду № 29520354, 21.02.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1606/1334/2012 Номер провадження 22-ц/786/581/2013 Головуючий у 1-й інстанції Щабельська І.В. Доповідач Хіль Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Хіль Л.М.,

суддів: Мартєва С.Ю., Чічіля В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Полтавська птахофабрика» про стягнення заборгованої індексації по заробітній платі,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Полтавська птахофабрика» на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Полтавська птахофабрика» на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 01 січня 2003 року по 18 вересня 2008 та з 31 травня 2010 року по 14 листопада 2012 року в сумі 918, 98 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів, судовий збір в сумі 214, 60 грн.

Не погодившись з апеляційною скаргою ПАТ «Полтавська птахофабрика» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач прохав вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 25 вересня 2002 року по 18 вересня 2008 та з 31 травня 2010 року по 14 листопада 2012 року працювала на ПАТ «Полтавська птахофабрика».

Відповідно до наказу № 923 Пт/к від 25.09.2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПАТ «Полтавська птахофабрика».

Відповідно до наказу № 652к від 18.09.2008 року позивачку звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

При цьому, відповідно до наказу № 331 від 28.05.2010 року позивачку прийнято на роботу до ПАТ «полтавська птахофабрика» пташницею по щепленню птиці, а відповідно до наказу № 195 від 14.11.2012 року звільнена з роботи на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України (за скороченням штату).

З документів, наданих Територіальною Державною інспекцією праці Полтавської області, вбачається, що цією інспекцією було проведено перевірки діяльності ПАТ «Полтавська птахофабрика», про що складено відповідні акти №16-10-60/425 від 22.11.2011 року та № 16-10-60/473 від 23.12.2011 року, в ході яких встановлено численні порушення трудового законодавства щодо оплати праці, в тому числі і в частині невиплати працівникам цього підприємства протягом значного проміжку часу індексації заробітної плати, за що на керівника цього підприємства складено відповідний протокол і за постановою судді Диканського районного суду Полтавської області від 09.11.2011 року притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, у розмірі 510 грн.

Згідно розрахунку, складеного відповідачем, розміру не нарахованих та не виплачених сум індексації грошових доходів позивача ОСОБА_1 за вказаний період часу з 01 січня 2003 року по 18 вересня 2008 та з 31 травня 2010 року по 14 листопада 2012 року становить 918,98 грн. (а. с. 39-40).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноваженим ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Згідно ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структуру зарплати становить основна та додаткова зарплата, яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, тощо. З приписів п. 1.3 Розділу 1, п. 2.2.7 Розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 5 від 13 січня 2004 року, вбачається, що суми виплат, пов'язаних з індексацію заробітної плати, входять до структури заробітної плати.

Таким чином, індексаційні нарахування на грошові доходи позивача є складовою частиною його заробітної плати.

Згідно ст. 33 Закону України "Про оплату праці" в періоди між переглядами розміру заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2003 року та постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи населення (заробітна плата) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, і проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Сума невиплаченої індексації зарплати виникла з вини відповідача через порушення ним законодавства про оплату праці, вимога про звернення до суду за стягненням якої у позивача відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України будь-яким строком не обмежена. Згідно ст. 238 КЗпП при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов їх після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи відповідача в тій частині, що у даному випадку підлягає застосуванню строк позовної давності - тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, не заслуговують на увагу, оскільки ч.2 ст. 233 КЗпП України є спеціальною нормою, яка передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці, що має місце у даних правовідносинах, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідачем не заперечується, що суми виплат, пов'язаних з індексацію заробітної плати, є частиною заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-2 цього Кодексу стосується правовідносин, які виникли при зверненні працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди і у таких випадках встановлено тримісячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримки виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. У даному випадку предметом спору є стягнення заборгованості з індексації заробітної плати, звернення до суду з позовом про її стягнення не обмежено будь-яким строком.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому задоволенню апеляційна скарга не підлягає. Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтавська птахофабрика» - відхилити.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Л.М. Хіль

Судді: С.Ю. Мартєв

В.А. Чічіль