Рішення № 29519002, 19.02.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/74/13 Справа № 734/70/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2013 року Козелецький районний суд Чернігівської області в складі: головуючого- судді Бараненка С.М.

при секретарі - Москалюк О.Є.

за участю позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстрації,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про виселення, усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстрації,мотивуючи позов тим, що згідно договору купівлі-продажу від 21 жовтян 2003 року він є власником будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

27.07.2008 року він уклав шлюб з відповідачем і зареєстрував її у своєму будинку, а 31 березня 2010 року шлюб між ними розірвано, але на його неодноразові прохання виселитись із належного йому будинку відповідач відмовляється.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і до викладеного в позовній заяві додав, що відповідач на даний час в будинку не проживає, і чому він повинен сплачувати за неї комунальні платежі і взагалі вона йому заважає розпоряджатись своєю власністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі і пояснила суду, що зі сторони позивача не надано доказів, що відповідач підлягає виселенню, та зняттю з реєстрації і якимось чином перешкоджає позивачу розпорядженні своєю власністю.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та розглянувши позов в межах позовних вимог вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.. 319 ч.1 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.. 321 ч ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.. 150 Житлового Кодексу УРСР - Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 156 ч.1,4 Житлового Кодексу УРСР:

-члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням;

- чені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ст.. 162 ч.1 Житлового Кодексу УРСР - плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності,встановлюється угодою сторін.

Згідно ст.. 157 Житлового Кодексу УРСР - членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст.. 116 ч. 1 Житлового Кодексу УРСР - якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно договору купівлі-продажу № 5163 від 21.10.2003 року , позивач є власником будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Аналізуючи в сукупності вище викладене суд остаточно приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, так-як зі сторони позивача суду не було надано жодного доказу, що відповідач перешкоджає йому у користуванні, розпорядженні та володінні його власністю або хоче протиправно позбавити позивача права власності чи обмежити у його здійсненні, а також вчиняє дії, які визначено у ст. 116 ч.1 ЖК УРСР.

Судові витрати необхідно вирішити у відповідності до ст.. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст.. ст. 116, 150, 15, 162 ЖК УРСР, ст.ст. 11, 60, 88, 215 ЦПК України, Суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстрації - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: С.М. Бараненко