Постанова № 29518969, 12.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 18/1805/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

за участю представників:

позивача - Демчук О.В. (дов. №14-17 від 18.01.2013 року)

відповідача - Блоха Н.М. (дов. №01-05/4 від 09.01.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго» (вх. №3920П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2012 року у справі №18/1805/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго», м. Гадяч

про стягнення 4327142,39 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача заборгованість за поставку природного газу з жовтня 2011р. по квітень 2012р. на виконання договору №14/2338/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. у розмірі 4327142,39грн., у т.ч. 3672023,02грн. - сума основного боргу, 26432,85грн. - інфляційні нарахування, 55107,27грн. - 3% річних, 265306,04грн. - пеня та 308273,21грн. - 7% штраф.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.11.2012 року у справі №18/1805/12 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - 3672023,02 грн. - суму основного боргу, 26432,85 грн. інфляційних нарахувань, 55107,27 грн.-3% річних, 265306,04 грн. - пені, 308273,21 грн. - 7% штрафу та 64380,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Полтавської області у справі №18/1805/12 від 27.11.2012 року в частині стягнення пені та штрафних санкцій. Зменшити розмір пені та штрафу на 50%. Прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість 3672023,02 грн. - суму основного боргу, 26432,85 грн. - інфляційних нарахувань, 55107,27 грн.-3% річних, 132653,02 грн. - пені, 154136,61 грн. - 7% штрафу та 64380,00 грн. судового збору. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, на те що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу прийнято з порушенням норм матеріального (ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України) та процесуального права (ст. ст. 22, 32, 33, 83 ГПК України), без дослідження усіх істотних обставин справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 17.01.2013 року.

14.01.2013 року до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги з додатковим обґрунтуванням власної позиції по справі та доказами сплати суми основного боргу у повному обсязі (вх. №257).

В судовому засіданні 17.01.2013 року оголошено перерву до 12.02.2013 року.

05.02.2013 року до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли уточнення до апеляційної скарги (вх. №1059).

У судовому засіданні 12.02.2013 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив змінити рішення господарського суду Полтавської області у справі №18/1805/12 від 27.11.2012 року в частині стягнення пені та штрафних санкцій, зменшивши розмір пені та штрафу на 50%.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Полтавської області у справі №18/1805/12 від 27.11.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством теплового господарства «Гадячтеплоенерго» (покупець) був укладений договір №14/2338/11 купівлі-продажу природного газу (договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно п.2.1 договору продавець передає покупцю з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 6670,00 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватися Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1.1 договору).

Згідно з п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

У відповідності з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписами та печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Згідно додаткової угоди № 1 від 11.10.2011 р. до договору були внесені зміни у п. 5.2. договору щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість на газ, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями.

Згідно актів приймання-передачі природного газу відповідно до договору протягом жовтня 2011 року - квітень 2012 року постачальник передав, а покупець прийняв імпортований природний газ у кількості 3786,539 тис. куб. м. на загальну суму 4957336,87 грн. Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в сумі 3672023,02грн .

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу 3672023,02 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 265306,04 грн. пені та штраф у розмірі 308273,21грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх обґрунтованість та стягнув з відповідача 265306,04 грн. пені та штраф у розмірі 308273,21грн. При цьому, місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не у повній мірі погоджується з такими висновками господарського суду Полтавської області.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд першої інстанції врахував лише ті обставини, що відповідно до статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є юридичною особою, яка заснована на державній власності, засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, компанія використовує державне майно, метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузі, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Позивач відповідно до п. 1.1. договору поставляв відповідачу імпортований природний газ, тобто газ, отриманий за міжнародними контрактами, якими також передбачені штрафні санкції за порушення термінів оплати вартості природного газу. Судом враховано ступень виконання зобов'язання та вжиття заходів щодо своєчасного виконання зобов'язання, а також те, що основним споживачем послуг відповідача є населення, яке заборгувало останньому 1267,8 тис. грн. Проте, відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо стягнення зазначеної суми заборгованості з метою виконання зобов'язань перед позивачем.

Однак, судом першої інстанції не було взято до уваги, зокрема, ті обставини, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і заснований на майні територіальної громади м. Гадяч, і надає послуги з теплопостачання населенню, державним та місцевим бюджетним установам.

Відповідно до ст.ст. 6, 10 Закону України «Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» тарифи на теплову енергію у 2011 році формувала НКРЕ України, починаючи з жовтня 2011 року повноваження з формування тарифів на теплову енергію передано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, тобто тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, для відповідача, затверджуються на державному рівні, і не можуть бути змінені самостійно підприємством.

Затверджені тарифи НКРЕ України, як у 2011 році та і інших періодах не покривають всіх витрат, що у свою чергу призводить до виникнення різниці у тарифах на теплову енергію, яка не відшкодовується державою своєчасно і, відповідно унеможливлює розрахунок за спожитий природний газ та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан. Так, станом на 01.07.12 року, різниця в тарифах на теплову енергію по КПТГ «Гадячтеплоенерго» для населення складала 8267,382 тис. грн. (в тому числі, за 2011 рік - 2 825,160 тис.грн; за 1 півріччя 2012 року - 1 778,838 тис. грн) в дану суму входить заборгованість за природний газ перед позивачем, яка також виникла у 2011-2012 роках. (т.1 а.с. 70).

Пунктом 48 ст. 9 Закону України від 12.04.2012р. №4647-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачено 4575090,9 тис. грн. субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012 року, якою затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, згідно якої позивачу повинна бути повернута заборгованість за спожитий природний газ. Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 12.11.2012 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року, згідно із якою збільшено обсяги фінансування на погашення різниці у тарифах на теплову енергію.

З наведено вбачається, що державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема ПАТ НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування із боку держави є однією із виняткових обставин, які мають значення при прийнятті рішення щодо зменшення неустойки.

Окрім того, ступінь виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором на час звернення з позовом дорівнював майже 26%. Залишок основної заборгованості складав саме різницю у тарифах на теплову енергію, яка повинна була компенсуватися за рахунок субвенцій з державного бюджету. (До речі, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач надав докази погашення суми основного боргу перед позивачем саме за рахунок коштів, що надійшли з загального фонду державного бюджету для погашення різниці у тарифах на теплову енергію).

Суд апеляційної інстанції також враховує, що нараховані штрафні санкції у розмірі є великими (так як згідно балансу складають майже 10% загального надходження коштів від споживачів за 1 півріччя 2012 року), і матимуть тяжкі наслідки для підприємства. Адже, тарифи на теплову енергію затверджуються на державному рівні та формуються відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якою не передбачено включення до тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок за спожиті енергоносії. Не передбачено також відшкодування штрафних санкцій за рахунок субвенцій із державного бюджету на погашення заборгованості із різниці у тарифах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року. Таким чином, відповідач не має джерел покриття надмірно великих штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Суд першої інстанції також визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 26432,85грн. та 3% річних у сумі 55107,27грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює правомірність нарахування вказаної заборгованості.

В той же час, відповідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, кредитор має право вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, як свідчать надані до позову розрахунки, позивач проводить розрахунок інфляційних за період з жовтня 2011 року - квітень 2012 року (тобто, за період, коли індекс інфляції становив більше 100%). В той же час, з позовом НАК «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду у вересні 2012 року.

Як свідчать офіційні повідомленням Державної служби статистики України, індекси споживчих цін (індекси інфляції) у травні, червні та серпні 2012 року становили 99,7%, а у липні 2012 року - 99,8%.

Проведений судом розрахунок суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (жовтень 2011 року - серпень 2012 року, тобто на час звернення з позовом до суду), свідчить про відсутність збільшення суми боргу, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про стягнення 26432,85 грн. інфляційних необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2012 року у справі №18/1805/12 - зміні.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго» задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2012 року у справі №18/1805/12 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго» (вул. 50 років Жовтня 19/а, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, п/р 2603113110568 у ПФАБ «Укргазбанк», МФО 331520, код ЄДРПОУ 34401528) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, п/р № 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанку України», МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 3672023,02 грн. - суму основного боргу, 55107,27грн. - 3% річних, 132653,02 грн. - пені, 154136,61 грн. - 7% штрафу та 63987,28 грн. судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення 26432,85 грн. - інфляційних нарахувань, 132653,02 грн. - пені, 154136,6 грн. - 7% штрафу - відмовити.»

Доручити господарському суд Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови підписаний 12.02.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.