Рішення № 29518569, 13.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/38 13.02.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Касімова Я,А. (дов. № 19-2-4/37 від 28.12.2012)

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 13.02.2013, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (надалі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут" (надалі -відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВС/3284819.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 910/38 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2013.

16.01.2013, представник позивача, через канцелярію Господарського суду міста Києва, подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

28.01.2013, через канцелярію Господарського суду міста Києва, від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі з повідомленням про страхове покриття.

В судове засідання, призначене на 28.01.2013 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

В судове засідання призначене на 28.01.2013 представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 13.02.2013.

В судове засідання призначене на 13.02.2013 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання призначене на 13.02.2013 представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2008 між позивачем (надалі - Страховик) та Мерзлюком Юрієм Анатолійовичем (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19G 0278183 (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Шевроле", державний реєстраційний номер АА 7478 ЕР.

21.10.2009 в м. Києві по Набережному шосе в м. відбулося зіткнення автомобіля " "Шевроле", державний реєстраційний номер АА 7478 ЕР, що знаходився під керуванням Мерзлюка Юрія Анаталійовича та автомобіля "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 1681 ТС, що знаходився під керуванням Голосова Артема Андрійовича .

В результаті ДТП "Шевроле", державний реєстраційний номер АА 7478 ЕР, було пошкоджено, що підтверджується довідкою Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві від 21.10.2009 (копія довідки міститься в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на рахунок Страхувальника у ВАТ КБ «Надра» страхове відшкодування в розмірі 25 569,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 639 від 30.12.2009 (копія розрахункового документу міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 93478 від 19.11.2009 (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.11.2009 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Голосовим Артемом Андрійовичем п.п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 1681 ТС, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3284819 (належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи) застрахована відповідачем.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності ВС/3284819 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 1681 ТС.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 1681 ТС.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до звіту №4947 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 11.11.2009 (копія звіту в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля внаслідок ДТП, що відбулося 21.10.2009 становить: 16 683,59 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2010 в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву про №93478 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу по договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №ВС/3284819 від 1302.2009 укладеного з Голосовим А.А. на суму 25 849,17 грн. (копія міститься в матеріалах справи).

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовано відповідачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів в порядку регресу не перерахував.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до листа Верховний Суд від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 1681 ТС, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 16 683,59 грн., а тому до позивача перейшло право на відшкодування у розмірі 13 902,99 грн. (відповідно до Висновку сума без урахування ПДВ).

Відповідно до листа Верховний Суд від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість. Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником податку на додану вартість.

Позивачем до матеріалів справи було надано, докази перерахування коштів на рахунок Страхувальника у ВАТ КБ «Надра» , отже суд не може встановити чи є особа яка здійснювала ремонт автомобіля Страхувальника платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом № ВС/3284819 підлягає зменшенню на суму ПДВ, яка включена до суми вартості відновленого ремонту "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 1681 ТС.

Полісом № ВС/3284819 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25 500,00 грн., а також франшизу в розмірі - 510,00 грн., обґрунтованими є вимоги позивача про те, що сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 1681 ТС, складає: 13 392,99 грн. з розрахунку: 13 902,99 грн. (відшкодована шкода) - 510,00 грн. (франшиза за полісом).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 13 392 ,99 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 862,21 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут" (04070, м. київ, вул.. Сагайдачного, буд. 10/5а; ідентифікаційний код: 31571133) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд 19/3; ідентифікаційний код; 25965081) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: суму страхового відшкодування - 13 392 грн. (тринадцять тисяч триста дев'яносто два) 99 коп. та судовий збір в сумі 862 грн. (вісімсот шістдесят дві.) 21 коп.

3. В частині стягнення 11 597,01 грн. - відмовити.

4. Видати наказ.

5. Копію рішення надіслати сторонам

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано 15.02.2013

Суддя Ю.В.Цюкало