Ухвала суду № 29517394, 13.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7412/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Маслія В.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Макрохім» до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макрохім» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 19.04.2012 року: № 102 за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - код платежу 020, 1 151 604,47 грн.; № 103 за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - код платежу 028, 230 324,11 грн. та їх скасування.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 03.07.2012 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, Київською регіональною митницею проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПАТ «Макрохім» (код ЄДРПОУ 24720905) вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів «Холін хлорид 60%» за період з 01.03.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт невиїзної документальної перевірки дотримання ПАТ «Макрохім» законодавства України з питань митної справи від 06.03.2012 року № н/18/12/100000000/24720905.

За результатами зазначеної перевірки виявлено помилки в частині правильності визначення коду товару «Холін хлорид 60%», а саме: ПАТ «Макрохім» порушило норми Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 року № 2371-ІІІ та, відповідно, вимог статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України.

На думку відповідача, вказані порушення призвели до несплати податкових зобов'язань ПАТ «Макрохім» в сумі 972 213,74 грн., в тому числі по сплаті мита - 810 178,11 грн., по сплаті ПДВ - 162 035,63 грн.

Підставою для висновків перевірки про порушення ПАТ «Макрохім» законодавства України з питань митної справи стали дані висновку експерта ЦМУЛДЕР від 04.12.2009 року № 13.1-496 та технічної документації на товар. Доводи ДМС ґрунтуються на класифікації товарів, що містять у своєму складі холіну хлорид (60%), що викладені у листі ДМСУ від 21.10.2011 року № 11.1/2-16.2/14566-ЕП. В даному листі визначено, що даний товар має класифікуватися в товарній підкатегорії 2309 90 95 00, оскільки до товарної підкатегорії 2309 90 95 00 відносяться продукти із вмістом 49 мас. % або більше хлориду холіну на органічній або неорганічній основі. Відповідно до змісту Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 року № 2371- ІІІ, на товари, які класифікуються у даній підкатегорії УКТЗЕД, встановлена ставка ввізного мита 10 %.

На підставі акта перевірки Київською регіональною митницею 19.04.2012 року відносно АТ «Макрохім» прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 102 за платежем: Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - код платежу 020 на суму 1 151 604,47 грн.

- № 103 за платежем: Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - код платежу 028 на суму 230 324,11 грн.

В результаті оскарження даних податкових повідомлень - рішень до Державної митної служби України, скарга ПАТ «Макрохім» - була залишена без задоволення.

З приводу даних правовідносин, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пп. «г» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому Законом.

Згідно з п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Таким чином, випуск митним органом товару у вільний обіг після завершення процедури митного контролю та митного оформлення, являється безумовним підтвердженням сплати податків та зборів, а також підтвердженням правильності заявлення декларантом коду товару та вартості товару, оскільки останні являються базою оподаткування.

Згідно з ст. 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Згідно наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» (в редакції, чинній на момент митного оформлення) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур» вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо потребують проведення такого огляду.

Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Відповідно до підпункту 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Враховуючи вищезазначене, пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі, й сплату податків і зборів, що пов'язуються з імпортом товарів на митну територію України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонам, ПАТ «Макрохім» задекларувало «Холін хлорид 60%» у вигляді порошку, що містить у своєму складі холіну хлорид, карбонати, сполуки кальцію, магнію, заліза, кремнію, сполуки, що містять у своєму складі піранозне кільце, сполуки амонію та використовується в хімічній промисловості для отримання тонкого органічного синтезу, згідно УКТЗЕД 3824909900 та ставкою ввізного мита 0%.

Посадовими особами Київської регіональної митниці здійснено митний контроль, який включає в себе перевірку правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами та згідно п. 21 перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства'.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб митниці зауваження до ВМД, поданих ПАТ «Макрохім» були відсутні, а тому митниця підтвердила правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершальною стадією митного оформлення - проставлення відбитка особистої номерної печатки в графі D усіх аркушів ВМД.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про товар, то відповідно до чинного законодавства митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги твердження відповідача про те, що ПАТ «Макрохім» під час проходження митного контролю ввів митний орган в оману через надання недостовірної інформації щодо складу товару та його призначення, в результаті чого Київською регіональною митницею неправильно визначено код класифікації товару та застосовано неправильну ставку ввізного мита (0 % замість 10 %), оскільки, як вбачається з копій ВМД, які наявні в матеріалах справи, ПАТ «Макрохім» задекларувало саме «Холін хлорид 60%», за ставкою ввізного мита 0% за 23-ма митними деклараціями.

ПАТ «Макрохім» здійснювало декларування вказаного Товару на підставі УКТЗЕД в редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, послідовних обґрунтованих висновків Відділу номенклатури та класифікації, а також Відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці ДМСУ та відповідних рекомендацій із заповнення митних декларацій.

На момент здійснення митного оформлення товару за ВМД, що були предметом перевірки, працівниками Київської регіональної митниці дотримано необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками на ВМД.

Вказана правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України (постанова від 16 січня 2012 року за позовом TOB «НеоКард» до Полтавської митниці).

Відповідно до підпункту 4.2.1. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Дія пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ на митні органи не поширюється. Перелік випадків нарахування (донарахування) податкових зобов'язань контролюючим органом, наведений в ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, є вичерпаним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про товар, то відповідно до чинного законодавства України він не має правових підстав для прийняття рішення щодо перегляду визначеного коду товару та донарахування обов'язкових платежів в сумі 972 213,74 грн., в тому числі по сплаті мита - 810 178,11 грн., по сплаті ПДВ - 162 035,63 грн.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 19.02.2013 р.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.