Ухвала суду № 29510862, 21.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5019/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ітератор» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року № 0010412310 та визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкового кредиту в сумі 31 542,20 грн., визначеного позивачем за операціями з ТОВ «Промоптторг-1» за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року № 0010412310. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ітератор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промоптторг-1» (код ЄДРПОУ 36589133) за період з 01.05.2010 року по 31.03.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 1413/23-10/36843970 від 27.10.2011 року, в якому контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Ітератор» пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 31542,20 грн., в т.ч. за травень-липень 2010 року.

До такого висновку відповідач прийшов на підставі вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 по кримінальній справі №1-481/10 по обвинуваченню ОСОБА_2 (засновника ТОВ «Промоптторг-1») у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.1, 358 ч.2 КК України, вважаючи, що правочини, укладені ТОВ «Ітератор» з ТОВ «Промоптторг-1» здійснені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства (ТОВ «Промоптторг-1») та про те, що кошти позивачем перераховувалися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0010412310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 428 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 31 542 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7 886 грн.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між ТОВ «Ітератор» та ТОВ «Промоптторг-1» в період, що перевірявся, мали реальний характер, оскільки підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є безпідставним.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори, укладені позивачем з ТОВ «Промоптторг-1», є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки встановлено відсутність придбання товарно-матеріальних цінностей, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Обґрунтовуючи нікчемний характер договорів, відповідач посилався на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 по кримінальній справі №1-481/10 по обвинуваченню ОСОБА_2 (засновник ТОВ «Промоптторг-1») у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.1, 358 ч.2 КК України.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 у кримінальній справі №1-481/10 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.1, 358 ч.2 КК України та встановлено наступне.

«ОСОБА_2 в липні 2009 року, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, умисно, не маючи на меті ведення підприємницької діяльності, створив за грошову винагороду суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) - ТОВ«Промоптторг-1» (код за ЄДРПОУ 36589133), тобто вчинив дії, пов'язані з реєстрацією суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності цього товариства, а також підробив та збув за грошову винагороду невстановленій слідством особі документи ТОВ «Промоптторг-1» з метою наступного їх використання шляхом подання у відповідні державні органи <…>».

В період з 17 липня 2009 року по 19 січня 2010 року невстановлені слідством особи використовували реквізити та банківські рахунки ТОВ «Промоптторг-1» від імені ОСОБА_2 для прикриття незаконної діяльності - здійснення „безтоварних" операцій.»

«…На початку 2010 року вони з ОСОБА_5 пішли до нотаріуса, де ОСОБА_2 підписав документи на вихід зі складу учасників ТОВ «Промоптторг-1». Після чого ні з ОСОБА_4, ні з ОСОБА_5 він не зустрічався.»

Таким чином, з наведеного вбачається, що на початку 2010 року гр. ОСОБА_2 вибув зі складу учасників ТОВ «Промоптторг-1».

При цьому, фінансові санкції до позивача застосовано за порушення податкового законодавства порушення позивачем податкового законодавства, згідно з висновками Акту перевірки, в травні, червні та липні 2010 року.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що первинні документи від імені ТОВ «Промоптторг-1» підписані ОСОБА_3, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є керівником ТОВ «Промоптторг-1».

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу про «безтоварність» операцій між позивачем та ТОВ «Промоптторг-1» за травень-липень 2010 року та нікчемний характер укладених вказаними суб'єктами господарювання правочинів, до яких відповідач прийшов на підставі вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 у кримінальній справі №1-481/10 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.1, 358 ч.2 КК України, є безпідставними.

Частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведена правова норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Слід враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Таким чином, встановлення у вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 у кримінальній справі №1-481/10 вини ОСОБА_2 (засновника ТОВ «Промоптторг-1») у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 ч.1, 358 ч.2 КК України не є доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промоптторг-1» в період з 01.05.2010 року по 31.03.2011 року щодо правильності обчислення і сплати податку на додану вартість за операціями зі спірними активами, оскільки з початку 2010 року ОСОБА_2 вибув зі складу засновників ТОВ «Промоптторг-1», після чого керівником ТОВ «Промоптторг-1» став ОСОБА_3.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення» від 30 травня 1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником товару (платникоми ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи: рахунками-фактурами №СФ-1278 від 05.05.2010, №1502 від 01.06.2010, №1764 від 29.06.2010, №1782 від 01.07.2010, видатковими накладними №рн-1278 від 05.05.2010, №рн-1502 від 01.06.2010, №рн-1764 від 29.06.2010, №рн-1782 від 01.07.2010, №рн-1782 від 19.08.2010 та податковими накладними №1278 від 05.05.2010, №1502 від 01.06.2010, №1764 від1764 від 29.06.2010, №1782 від 01.07.2010, №2405 від 30.07.2010. Крім того, позивачем надано оборотно-сальдові відомості та банківські виписки (на підтвердження здійснення розрахунків між контрагентами).

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платника ПДВ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували не відповідність вимогам Закону первинних документів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит у спірний період.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням Закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.