Постанова № 29513516, 27.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-460/09/2770

27.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

представника позивача, ДП "Фокстрот" ТОВ "Фокстрот", Потапенко Б.П., довіреність б/н від 10.11.10р.,

представника відповідача, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, Летюча Д.Г., довіреність №3409/9/10-039 від 17.10.11р.,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот" на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 28.04.2011 року у справі № 2а-460/09/2770

за позовом Дочірнього підприємства "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот" (вул. Маяковського, 12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.04.2011р. у справі №2а-460/09/2770 в задоволенні адміністративного позову ДП «Фокстрот»ТОВ «Фокстрот»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2011р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Фокстрот»ТОВ «Фокстрот».

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що зупинення діяльності філії у м. Севастополі не означає зупинення діяльності усього підприємства ТОВ «Фокстрот», тому виключення податковим органом зі складу податкового кредиту дочірнього підприємства сум за послуги, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача є неправомірними.

Представник відповідача заперечувала проти апеляційної скарги, мотивуючи тим, що в акті перевірки було зафіксовано: на ДП «Фокстрот»ТОВ «Фокстрот»були звільнені усі працівники підприємства, у штаті числився тільки директор, повернуто до податкового органу податковий патент - 29.02.2008, розірвано договір оренди, передано усі залишки побутової техніки ДП «Сев-Севас», з урахуванням чого протягом перебування на обліку в якості самостійного платника податку на додану вартість так і не використавши рекламні послуги у межах своєї господарської діяльності, сформований податковий кредит є неправомірним.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції по справі з'ясовано, що за наслідками проведеною ДПІ перевірки ДП «Фокстрот»ТОВ «Фокстрот»по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., оформленої актом від 05.09.2008р. №106/23-1/33187677/7348/10, податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 100 000,01грн. (у тому числі 66 666,67грн. за основним платежем та 33 333,34грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття зазначеного рішення став висновок ДПІ про безпідставність формування податкового кредиту за договором, який був укладений 04.01.2008р. між позивачем та ТОВ «Техно-Консалтінг груп»про рекламу товарів № ТКГ 0401-04. За умов зазначеного договору рекламодавець дає завдання, а рекламіст зобов'язує надати рекламодавцеві послуги з реклами товарів побутової техніки. На виконання цього договору філією були сплачені грошові кошти, складені акт-здачі приймання робіт та звіт (а.с. 115-124). На підставі податкової накладної від 29.02.2008року №2902-05, сума податку на додану вартість у розмірі 66 666,67грн. включена позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2008року (а.с. 143-147).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який був чинний на момент виникнення спірного правочину) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість та передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписами п.7.2.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

В силу вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними(п.п.7.4.5 Закону).

Відповідно до п.7, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, який діяв на момент оформлення податкової накладної, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

За змістом наведених правових норм для визначення податкового кредиту має бути фактично здійснено і підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

В матеріалах справи наявна податкова накладна від 29.02.2008року №2902-05 видана ТОВ «Техно-Консалтінг груп», яка оформлена належним чином та з додержанням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 та вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Оскільки інших умов для формування податкового кредиту, ніж належним чином оформлена податкова накладна, діюче законодавство не містить, висновок суду першої інстанції щодо не надання доказів використання зазначених послуг в господарській діяльності позивача є хибним.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пункт 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, щодо обґрунтованості та правомірність винесення оскаржуваного рішення.

Між тим, положення статті 19 Конституції України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведених вище обставин встановлено, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України невірно застосував норми матеріального та процесуального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтею 11, частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фокстрот»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.04.2011р. по справі №2а-460/09/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Фокстрот»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя №000319231/3 від 03.04.2009 про визначення Дочірньому підприємству «Фокстрот»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 100 000,01грн., з яких штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33333,34грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук