Ухвала суду № 29512316, 18.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року м. Київ К-18879/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009

у справі № 2а-7423/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромекспорт»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009, адміністративний позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 20.07.2007 № 00000181620/0 задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за період травень 2005 року, складено Акт перевірки від 20.07.2007 № 2560/16-008/32236948, в якому встановлено порушення вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 абз. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: зайве віднесення до податкового кредиту у травні 2005 року ПДВ на загальну суму 14717,00 грн., у зв'язку із чим податковий кредит за травень 2005 року по ПДВ по отриманим послугам ТОВ «Технопромекспорт»зменшено на суму 14717,00 грн.

На підставі акта перевірки від 20.07.2007 № 2560/16-008/32236948, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2007 № 00000181620/0 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування ТОВ «Технопромекспорт»у розмірі 229095,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплат товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних (дебетових) карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.3 п.7.7. ст.7 3акону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що право на податковий кредит у позивача у сумі 229095,00 грн. виникло у травні 2005 року. Зазначена сума податкового кредиту відображена позивачем у податковій декларації.

Крім того, відповідно до пп. 7.3.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону пунктом 9.6 якої визначено, що свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно із абз. 4 п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість", у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Матеріали справи свідчать, що комісією, створеною відповідно до наказу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 04.04.2007 № 168, складено акт № 27 від 20.07.2007 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Технопромекспорт»відповідно до абз. «г»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість тверджень відповідача щодо порушення позивачем п. 9.8 ст. 9 абз. 4 Закону України „Про податок на додану вартість".

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для визначення завищення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Технопромекспорт»у розмірі 229095,00 грн., а отже, і неправомірність прийняття спірного повідомлення-рішення 20.07.2007 № 00000181620/0.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль