Рішення № 29510687, 18.02.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

18.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797\500\13р. Головуючий у першій

інстанції Шкірай М. І.

Категорія 46 Доповідач апеляційної

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г.,Саліхова В.В.,

за участю секретаря - Мазнєва Ю.М.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розділ сумісно нажитого майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним майном та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в якому просила розділити спільно нажите майно, а саме земельну ділянку АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Вимоги позову мотивовані тим, що земельна ділянка придбана у період шлюбу з відповідачем ОСОБА_6, тому відповідно до вимог закону підлягає поділу.

ОСОБА_6 звернуся до суду із зустрічним позовом, вимоги якого уточнив та просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2, шляхом вселення у спірну квартиру та зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні нею.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час шлюбу сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2005 року була придбана спірна квартира, після припинення шлюбних відносин ОСОБА_3 чинить позивачу перешкоди у користуванні нею, що порушує його права, як співвласника.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2012 року у задоволенні первинного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні первинного позову, як таке що ухвалено з порушення норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що судом під час ухвалення рішення не повно встановлені обставини справи та порушені її права щодо витребування доказів.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційним суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог первинного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_6 в період шлюбу внаслідок приватизації, а тому відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю та розділу не підлягає.

З таким висновком в повністю не може погодитися колегія суддів, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, в редакції Закону від 17.05.2012 року, якою керувався суд при ухваленні рішення, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 11.07.1998 року між сторонами укладений шлюб, зареєстрований відділом РАЦС Ленінського району м. Севастополя за актовим записом № 437 (а.с. 10).

Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії АЯ №071378, виданого 03.08.2010 року ОСОБА_6 належить земельна ділянка АДРЕСА_1. Підставою для видачі державного акту є рішення Балаклавської районної у м. Севастополі Ради від 24 квітня 2009 року № 30с-5-566, з якого вбачається, що право власності відповідача виникло в порядку безоплатної приватизації.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визнаючи спірну земельну ділянку особистою власність відповідача, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, які є чинними з 17.05.2012 року та не поширюються на них, тобто допустив порушення матеріального закону, що є підставою для скасування ухваленого рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалення апеляційним судом нового рішення по суті вимог позивача ОСОБА_3

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму ВС України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

За змістом положень ст. ст. 81, 116 ЗК України земельна ділянка, одержана громадянином під час шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки така земельна ділянка не є майном, набутим подружжям під час шлюбу, а отримана у власність шляхом здійснення свого права на приватизацію.

Враховуючи, що право власності на спірну земельну ділянку виникло у відповідача ОСОБА_6 03.08.2010 року в порядку реалізації права на безоплатну приватизацію землі, тобто не являється результатом ведення спільного господарства сторін, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вона не відноситься до спільного майна подружжя, у зв'язку з чим у позові ОСОБА_3 належить відмовити.

Аналогічна правова позиція міститься в висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за перше півріччя 2012 року, які обов'язкові для застосування судами при здійсненні судочинства (постанови Верховного Суду України від 15.02.2012 року у справі № 6-98 цс 11 та від 22.02.2012 року у справі № 9-99 цс 11).

Доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка була придбана в період шлюбу, що підтверджується актом голови СТ «Рассвет-2» від 15.04.2004 року, а тому являється спільним майном подружжя колегія суддів необґрунтованими. З значеного акту вбачається, що земельна ділянка була передана відповідачу ОСОБА_6 в порядку переоформлення членства в СТ. Доказів її про оплатне придбання позивачем не надано, а по справі встановлено, що право власності на земельну ділянку виникло у відповідача в порядку безоплатної приватизації.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 - скасувати.

Ухвалити цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розділ сумісно нажитого майна подружжя.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: Н.Г.Алєєва

В.В.Саліхов

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797\500\13р. Головуючий у першій

інстанції Шкірай М. І.

Категорія 46 Доповідач апеляційної

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г.,Саліхова В.В.,

за участю секретаря - Мазнєва Ю.М.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розділ сумісно нажитого майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним майном та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20 грудня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 - скасувати.

Ухвалити цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розділ сумісно нажитого майна подружжя.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: Н.Г.Алєєва

В.В.Саліхов