Ухвала суду № 29510111, 19.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року справа №2а/0570/13771/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року по справі № 2а/0570/13771/2012 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Магнат» м. Харцизьк до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000632320 від 07.05.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 102146,25 грн. та №0000642320 від 07.05.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 80078,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон-Магнат», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000632320 від 07.05.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 102046,25 грн. та № 0000642320 від 07.05.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 80078,50 грн. В подальшому представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000632320 від 07.05.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 102146,25 грн. та № 0000642320 від 07.05.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 80078,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС №0000632320 від 07.05.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 102146,25 грн., визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС №0000642320 від 07.05.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 80078,50 грн. та стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Магнат» м. Харцизьк судовий збір у сумі 1822,25 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просила ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справив межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон-Магнат» зареєстрований як юридична особа 05.03.2009 року Виконавчим комітетом Харцизької міської ради Донецької області, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 36310752, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №100218036 серії НБ№116346.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області ДПС є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 та відповідно до обставин, визначених п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.81 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Магнат» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ПП «Луганськенерголюкс» за період: вересень, жовтень, листопад 2009 року, лютий, листопад 2010 року, січень 2011 року за результатами чого було складено акт від 18.04.2012 року №708/22-1/36310752. Відповідно до акту перевірки встановлено порушення: - п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 85241 грн. за наступні періоди: 3 квартал 2009 року у сумі 3816 грн.; за 2009 рік у сумі 42228 грн.; за 1 квартал 2010 року у сумі 17626 грн.; за півріччя 2010 року у сумі 17626 грн.; за 3 квартал 2010 року у сумі 17626 грн.; за 2010 рік у сумі 25389 грн.; за 1 квартал 2011 року у сумі 17625 грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 66882, у тому числі: за вересень 2009 року на суму 3053 грн.; за жовтень 2009 року на суму 17688 грн.; за листопад 2009 року на суму 13041 грн.; за лютий 2010 року на суму 12790 грн.; за грудень 2010 року на суму 6210 грн.; за січень 2011 року на суму 14100 грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки надав до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС заперечення від 23.04.2012 року за №4.

Відповідачем 27.04.2012 року за №3598/22-1 надано відповідь про результати розгляду заперечень, відповідно до якої акт документальної позапланової перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000632320 від 07.05.2012 року, яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 18.04.2012 року №708/22-1/36310752, яким встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 80783,50 грн. (у тому числі 66228 грн. за основним платежем та 13196,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000642320 від 07.05.2012 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 18.04.2012 року №708/22-1/36310752, яким встановлено порушення п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями, визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 102146,25 грн. (у тому числі 85241 грн. за основним платежем та 16905,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 18.05.2012 року звернувся зі скаргою до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку. За наслідками розгляду скарги податковою було прийнято рішення від 24.07.2012 року №10804/10-210-5, яким скарга підприємства була залишена без задоволення, а повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся зі скаргою до ДПС України. Рішенням ДПС України від 27.08.2012 року №900/0161-12/102115 скарга позивача була залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Зі змісту акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС від 18.04.2012 року №708/22-1/36310752 вбачається, що ТОВ «Дон-Магнат» отримував послуги від ПП «Луганськенерголюкс» за договором купівлі - продажу. В акті перевірки зазначено, що оформлення позивачем первинних документів, щодо придбання товарів у ПП «Луганськенерголюкс», яке згідно вироку іменем України Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року при розгляд справи №1-2915/2011 було придбано не з метою здійснення господарських операцій, як передбачено статутом, а з метою прикриття незаконної діяльності є таким, що суперечить нормам ЦКУ та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнанні такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вважає висновки відповідача такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства на підставі наступного.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судами першої та апеляційної інстанції застосовуються норми законів, що діяли на момент правопорушення.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (далі за текстом Закон України №334/94-ВР) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

У відповідності до п.п.11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, між Приватним підприємством «Луганськенерголюкс» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Магнат» (покупцем) укладено договір купівлі - продажу №19-09-09 від 19 вересня 2009 року, згідно умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві вугілля у кількості, асортименті та за ціною, що визначається у накладних.

Згідно укладеного договору та специфікацій до нього, позивач, як покупець придбав у Приватного підприємства «Луганськенерголюкс» вугілля, що підтверджуються наступними документами: листами-заявками на поставку вугілля від 05.10.2009 року, 05.11.2009 року, 04.02.2010 року, 05.01.2011 року; документами, підтверджуючими транспортування вугілля залізницею; розрахунками на оплату товару; квитанціями про отримання вантажу; актами-приймання-передачі товару від 19.09.2009 року, 08.10.2009 року, 10.10.2009 року, 16.10.2009 року, 20.10.2009 року, 30.10.2009 року, 07.11.2009 року, 25.11.2009 року, 08.02.2010 року, 25.02.2010 року, 08.11.2010 року, 13.01.2011 року; платіжними дорученнями та банківськими виписками. Крім того, наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за вказаним договором, на всю суму отриманого товару.

Отримане вугілля було продано позивачем суб'єктам господарської діяльності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996).

Відповідно до статті 1 Закону №996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Крім того, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виконання сторонами умов договору купівлі - продажу №19-09-09 від 19 вересня 2009 року підтверджується наявними в матеріалах справи та виданими Приватним підприємством «Луганськенерголюкс» податковими накладними: від 19.09.2009 року №190101, від 08.10.2009 № 081001, від 10.10.2009 року №101001, від 16.10.2009 року №161003, від 20.10.2009 року №201001, від 30.10.2009 року №301001, від 05.11.2009 року №051101, від 23.11.2009 року №231101, від 08.02.2010 року № 080201, від 25.02.2010 року №250201, від 08.11.2010 року №08.11.01, від 13.01.2011 року №13016 (а.с. 117-128).

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З урахуванням приписів статті 180 Господарського кодексу України, та того факту, що умови договору №19-09-09 від 19 вересня 2009 року виконані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання в акті перевірки відповідача на те, що первинні документи, які складені ПП «Луганськенерголюкс» не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, оскільки вироком Брянківського міського суду від 21 жовтня 2011 року при розгляді справи №1-2915/2011 встановлено, що дані документи містять недостовірні дані. Вказаним вироком встановлено, що особою, у відношенні до якої кримінальну справу виділено у окреме провадження у зв'язку з розшуком, маючи намір на ведення фіктивного підприємництва, діючи узгоджено з членами переступної групи приблизно у січні 2010 року придбали ПП «Луганськенерголюкс». Крім того зазначено, що приватне підприємство «Луганськенерголюкс» було використано для прикриття незаконної діяльності, укладання фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, при цьому фіктивно не здійснюючи господарську діяльність, та не могло здійснювати поставку товару. З цього приводу суд апеляційної інстанції вказує на таке.

Згідно змісту вищевказаного вироку суду, вбачається, що ПП «Луганськенерголюкс» було придбано невстановленою особою з метою незаконної діяльності у січні 2010 року, однак договір купівлі - продажу №19-09-09, що став підставою для нарахування позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість був укладений між ТОВ «Дон-Магнат» та ПП «Луганськенерголюкс» 19 вересня 2009 року, таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутні підстави вважати його недійсним, оскільки його недійсність прямо не встановлена судом, тоді як постановою Харцизького міського суду Донецької області від 05 липня 2012 року (а.с.139) в адміністративній справі № 3/0550/1042/2012 підтверджується реальність настання правових наслідків, що були обумовлені ним.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину ґрунтується виключно на припущеннях про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті Закону №68/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства.

У ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що податкові накладні які стали підставою для формування ТОВ Дон-Магнат» податкового кредиту з податку на додану вартість, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від ПП Луганськенерголюкс» та Закон України «Про податок на додану вартість», та нині діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім цього, сам факт здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Магнат» та його контрагентом ПП «Луганськенерголюкс» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме договорами, платіжними дорученнями, накладними, актами прийому-передачі, документами про транспортування вугілля залізницею, тощо.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів в апеляційній скарзі, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позов.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції по суті прийнято правильно і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями ст.ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року по справі № 2а/0570/13771/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак