Ухвала суду № 29509991, 12.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-12876/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Кригіної Н.О., представника відповідача Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-12876/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус України"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування наказу та податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна», звернувся до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати наказ Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" №1278 від 11.10.2012 р.; визнати неправомірними дії Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" на підставі наказу № 1278 від 11.10.2012 р.; скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 0001570221 від 07.11.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27527,02 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13763,50 грн.

20 грудня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС №0001570221 від 07 листопада 2012р.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги остання зазначає, що суд першої інстанції не врахував інформацію актів інших органів державної податкової служби та інформацію за результатами опрацювання бухгалтерських документів позивача, відповідно до якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Інтехліс» на суму сформовано податкового кредиту.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межа апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2005 р. підприємство позивача зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради, позивач знаходиться на податковому обліку в Основ'янській міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29889859 від 01.08.2005 року, ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" зареєстровано платником ПДВ.

На підставі наказу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 11.10.2012 року № 1278 була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна", код за ЄДРПОУ 33607742, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557), їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року".

22.10.2012 року за результатами перевірки відповідачем прийнято акт №3560/222/33607742, яким встановлено порушення позивачем порушення п. 198.3ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 27527,02 грн., в т.ч. в липні 2012 р. на суму 27527,02 грн., а саме, ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" (ЄДРПОУ 33607742) за липень 2012 р. неправомірно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ "Інтехліс" (податковий номер 35245557).

07.11.2012 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0001570221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додатну вартість за липень 2012 року у сумі 27527,02 грн. та застосовані штрафні ( фінансові) санкції у сумі 13763,50 грн., на загальну суму 41290,52 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС №0001570221 від 07 листопада 2012р., суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв не у межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав:

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Інтехліс" (підрядник) було укладено договір підряду № 2963, згідно якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконувати роботи з полірування деталей з нержавіючої сталі.(а.с.63-64).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору доставка партії деталей з нержавіючої сталі підряднику для виконання робіт та доставка партії деталей після виконання робіт на склад замовника здійснюються транспортом замовника. Передача деталей оформлюється видатковими накладними. Приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт.

На виконання умов договору доставка партій деталей з нержавіючої сталі підряднику для виконання робіт та доставка партій деталей після виконання робіт на склад замовника здійснювалась власним вантажним автомобілем ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" з оформленням подорожніх листів вантажного автомобіля № 146528 від 01.07.2011р., № 146542 від 12.07.2011р., № 146540 від 08.07.2011р., № 146563 від 25.07.2011р., № 146568 від 01.08.2011р., № 146577 від 12.08.2011р., № 146579 від 16.08.2011р., № 085096 від 31.08.2011р., № 085094 від 02.09.2011р., № 146597 від 19.09.2011р., № 085080 від 14.09.2011р., № 085088 від 28.09.2011р.(а.с.65-76).

Передача партій деталей з нержавіючої сталі оформлювалась накладними на переміщення від 01.07.2011р., від 12.07.2011р., від 08.07.2011р., від 25.07.2011р., від 01.08.2011р., від 12.08.2011р., від 16.08.2011р., від 31.08.2011р., від 02.09.2011р., від 19.09.2011р., від 14.09.2011р., від 28.09.2011р.(а.с.77-88).

Факт виконання робіт ТОВ "Інтехліс" на загальну суму 165162,11 грн. (в т.ч. ПДВ 27527,02 грн.) підтверджують зазначені в акті перевірки акти здачі-приймання робіт надання послуг № 7 від 12.07.2011р., № 8 від 25.07.2011р., № 9 від 12.08.2011р., № 10 від 31.08.2011р., № 11 від 19.09.2011р., № 12 від 28.09.2011р.(а.с.89-94).

Розрахунок за отримані роботи з полірування деталей з нержавіючої сталі проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі згідно банківських виписок за 18.07.2011р., 03.08.2011р., 08.08.2011р., 29.08.2011р., 15.09.2011р., 23.09.2011р., 05.10.2011р., що відображено у бухгалтерському обліку позивача відповідно до даних, наведених у оборотній відомості по взаєморозрахунках з контрагентами за квітень-жовтень 2011р. по контрагенту ТОВ "Інтехліс".(а.с.95-101)

Податкові накладні від ТОВ "Інтехліс" № 470 від 12.07.2011р., № 926 від 25.07.2011р., № 618 від 12.08.2011р., № 1325 від 31.08.2011р., № 849 від 19.09.2011р., № 1252 від 28.09.2011р., на підставі яких було включено до складу податкового кредиту липня 2012р. ПДВ у сумі - 27527,025 отримані позивачем у липні 2012 року, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року.(а.с.102-107).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені вище первинні та інші документи оформлені належними чином, у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88 і підтверджують реальне здійснення господарських операцій за договором підряду №2963 від 01.04.2011р., та є підставами для включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Інтехліс".

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що отримання після виконання робіт деталей із нержавіючої сталі було відображено у бухгалтерському обліку позивача на підставі накладних на переміщення на рахунку 25 відповідно до даних, наведених у звіті по продукції за рахунком 25 за період квітень - вересень 2011р. по контрагенту ТОВ "Інтехліс".(а.с.126-127).

Отримані деталі із нержавіючої сталі використані у виробництві продукції, що підтверджують затверджені генеральним директором ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" Васько В.А. специфікації номенклатури: колона металева "Маяк-К", колона "Модерн", колона металева ЕVА 103 "ЕFЕS".(а.с.129-134).

Таким чином, позивачем надано належні докази того, що придбання позивачем робіт з полірування деталей із нержавіючої сталі у ТОВ "Інтехліс" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, а саме з виробництвом машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів, виробництвом інших машин та устаткування загального призначення, оптовою торгівлею іншими машинами та устаткуванням, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна", що направлена на отримання доходу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань податкового органу на відсутність ТОВ "Інтехліс" за податковою адресою та порушення податкового законодавства в діях його контрагентів.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку або права одного платника податку контролювати законність здійснення діяльності іншим платником податку.

Колегія суддів зазначає, що з часу укладення договору підряду № 2963 від 01.04.2011р. і до теперішнього часу свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Інтехліс" є дійсним, про що свідчить інформація, розміщена на офіційному сайті Державної податкової служби України, при включенні до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Інтехліс", перевіряло статус цього підприємства в якості платника ПДВ.

Крім того, в матеріалах справи міститься завірена копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.02.2012р. щодо ТОВ "Інтехліс", що підтверджує знаходження ТОВ "Інтехліс" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема, на дату укладення та виконання договору підряду № 2963 від 01.04.2011р., яка була додана позивачем до позовної заяви (а.с.135).

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ Корнеліус Україна" права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні придбаних товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував інформацію актів інших органів державної податкової служби та інформацію за результатами опрацювання бухгалтерських документів позивача, відповідно до якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Інтехліс» на суму сформовано податкового кредиту, оскільки в акті перевірки відповідачем не викладено жодних доводів чи даних, які спростували б фактичне виконання позивачем господарських операцій за договором підряду № 2963 від 01.04.2011р., чи підтвердили взаємопов'язаність позивача та його контрагента, несумісність предмета спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, відсутність використання позивачем отриманих робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновків податкового органу про заниження податку на додану вартість у розмірі 27527,02 грн., в т.ч. в липні 2012 р. на суму 27527,02 грн., а саме, ТОВ "ІМІ Корнеліус Україна" (ЄДРПОУ 33607742) за липень 2012 р. не правомірно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ "Інтехліс".

При цьому, колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-12876/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 18.02.2013 р.