Ухвала суду № 29509540, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5467/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. по справі № 2а-1670/5467/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402204 від 03 серпня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в сумі 122 160 грн. за основним платежем та в сумі 8 966 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки перевірки ДПІ у м. Полтаві, викладені в акті № 1984/22-4/22523595 від 17 липня 2012 року, стосовно завищення ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" розміру валових витрат на суму 524 953 грн. 11 коп. та порушення статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 138 Податкового кодексу України є безпідставними з огляду на наступне. ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" вважає, що вказаний акт перевірки було складено, не враховуючи дійсних обставин справи. У тексті акту неодноразово зазначається, що приватні підприємці, з якими товариство знаходилось у договірних відносинах укладали договори страхування на користь інших страхових компаній. Однак насправді, за твердженням позивача, вони надавали допомогу ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" в виконанні його обов'язків за договорами доручення. Та на залучення таких спеціалістів товариство отримало дозвіл від Довірителів (відповідних страхових компаній) і, в подальшому, укладені договори страхування були схвалені Довірителями й сторони не мали жодних претензій одна до одної. До того ж, на думку позивача, посилання в акті на порушення ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" Ліцензійних умов, які затверджені розпорядженням № 40 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року є необґрунтованим з огляду і на те, що 12 грудня 2011 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було проведено перевірку позивача і жодних порушень з боку виконання ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" вимог страхового законодавства виявлено не було. З огляду на викладене, позивач вважає, що податкове повідомлення -рішення від 03 серпня 2012 року № 0000402204 в частині стягнення 122 160 грн. за основним платежем та 8 966 грн. 75 коп. за штрафними санкціями винесено без урахування дійсних обставин справи та чинного законодавства, а отже в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з тих підстав, що перевіркою, проведеною податковим органом, було, серед іншого, встановлено порушення ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, а саме: за період, що перевірявся, позивачем було віднесено до валових витрат суму в розмірі 524 953 грн. 11 коп., яка сформована шляхом нарахування та виплати коштів за надання посередницьких послуг у сфері страхування, зокрема послуг страхового агента. Також, перевіркою було встановлено відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували фактичне надання посередницьких послуг у сфері страхування, зокрема послуг страхового агента, відсутні копії полісів та договорів страхування, укладених на користь інших страхових компаній. Зазначив, що операції, проведені за участю ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" в рамках договорів про надання страхових агентських послуг по отриманню та подальшому перерахуванню коштів іншим страховикам є, на думку відповідача, порушенням ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28 серпня 2003 року № 40.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" (ідентифікаційний код 22523595) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 15 листопада 1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 296576 /том 4 -а. с. 141/, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 24 листопада 1994 року /том 1 -а. с. 32/.

На підставі рішень начальника ДПІ, оформлених наказами "Про проведення виїзної планової документальної перевірки ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", код за ЄДРПОУ 22523595" від 14 травня 2012 року № 690 та "Про продовження терміну проведення виїзної планової документальної перевірки ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", код за ЄДРПОУ 22523595" від 25 червня 2012 року № 1005, направлень на перевірку від 28 травня 2012 року № 661, від 30 травня 2012 року № 693, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України у період з 28 травня 2012 року по 10 липня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Полтаві складено Акт від 17 липня 2012 року № 1984/22-4/22523595 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" (код 22523595) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року", згідно із висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 31 березня 2003 року № 146 "Про затвердження форм декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання" та наказу ДПА України від 21 лютого 2011 року № 97 "Про затвердження форми Податкової декларації податку на прибуток від діяльності не пов'язаною із страховою, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток від діяльності не пов'язаною із страховою на загальну суму 127 569 грн., у тому числі по періодам: IV квартал 2010 року - 19 616 грн.; І квартал 2011 року - 19 290 грн.; ІІ квартал 2011 року - 37 539 грн.; ІІ -ІІІ квартали 2011 року - 39 971 грн.; ІІ -ІV квартали 2011 року - 71 608 грн.; І квартал 2012 року - 17 055 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 17 липня 2012 року № 1984/22-4/22523595, відповідачем 03 серпня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000402204, яким ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток страхових організацій в сумі 136 737 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж - + 127 569 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9 168 грн. 75 коп., нарахування яких також підтверджено розрахунком, копія якого наявна в матеріалах справи /том 5 -а. с. 1-2/.

Оскільки, ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" погодилось з тим, що у перевіреному відповідачем періоді до складу валових витрат від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням були віднесені витрати по використаному пальному в повному обсязі без їх розподілення пропорційно до питомої ваги відповідним доходам у загальному обсязі доходів страховика, в результаті чого валові витрати завищені на 23 222 грн., то позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення в частині стягнення 122 160 грн. за основним платежем та 8 966 грн. 75 коп. за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що доводи податкового органу про наявність порушень ґрунтуються на припущеннях, належним чином не доведені та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин до 01 квітня 2011 року був Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97).

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки та апеляційної скарги, збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 122 160 грн. податковий орган обґрунтовував сумнівністю договірних відносин між позивачем та фізичними особами, що виникли у 2010 - 2011 роках, з тих підстав, що частина осіб перебувала у трудових відносинах з позивачем, невідповідності документів вимогам чинного законодавства та відсутності у позивача документів на підтвердження надання страхувальникам страхових послуг.

Матеріали справи свідчать, що ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" були укладені наступні договори про надання страхових агентських послуг (агентські угоди) із фізичними особами - підприємцями:

ОСОБА_2 -договори № 3 від 12 квітня 2011 року та № 1 від 04 січня 2010 року; ОСОБА_3 -договір № 6 від 04 січня 2010 року;

ОСОБА_1 -договори № 4 від 04 січня 2010 року та № 7 від 12 квітня 2011 року;

ОСОБА_4 -договори № 9 від 19 квітня 2010 року та № 8 від 12 квітня 2011 року;

ОСОБА_5 -договір № 22 від 10 серпня 2011 року;

ОСОБА_6 -договір № 23 від 10 серпня 2011 року;

ОСОБА_7 -договори № 8 від 04 січня 2010 року та № 2 від 12 квітня 2011 року;

ОСОБА_8 -договори № 7 від 04 січня 2010 року та № 6 від 12 квітня 2011 року;

ОСОБА_9 -договори № 2 від 04 січня 2010 року та №5 від 12 квітня 2011 року;

ОСОБА_10 -договори № 5 від 04 січня 2010 року та № 1 від 12 квітня 2011 року.

Усі вищеперераховані договори мають ідентичний зміст та містять, зокрема, наступні положення:

ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" (страховик) доручає, а агент (фізична особа) зобов'язується від імені та за дорученням страховика за обумовлену комісійну винагороду здійснювати посередницьку діяльність, пов'язану з укладенням договорів страхування із фізичними та юридичними особами (страхувальники), на укладення яких страховик має законне право, отримувати страхові платежі для подальшого перерахування їх страховику, а при необхідності залучати для виконання своїх обов'язків інших страхових посередників, а також надавати страховику інформаційні, консультаційні послуги, спрямовані на виконання страховиком своїх зобов'язань по наданню послуг для інших страховиків у сфері страхування та перестрахування на підставі укладених між ними цивільно-правових угод, в яких страховик виступає як виконавець послуг (агент), а інші страховики -як замовними таких послуг (пункт 1 Договору). Агент зобов'язаний самостійно здійснювати пошук потенційних страхувальників і проводити серед них рекламування страхових продуктів страховика, надавати консультації щодо умов страхування страховика (пункт 2.1.1 Договору); вести окремий облік укладених договорів страхування (пункт 2.1.5 Договору); щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, передавати страховику оригінали укладених агентом договорів страхування, зіпсовані договори (поліси, сертифікати, свідоцтва та ін.), а також акт про виконані роботи та звіт про зіпсовані і втрачені договори за формою, яка встановлена страховиком (пункт 2.1.6 Договору). Агент має право отримувати від страховика, а страховик зобов'язаний щомісяця виплачувати агенту комісійну винагороду за здійснену протягом звітного місяця роботу (пункти 2.2.3 та 2.3.1 Договору). Страховик сплачує агенту комісійну винагороду в розмірі, який визначено за домовленістю сторін. Комісійна винагорода виплачується лише після надходження грошових коштів до каси або на рахунок страховика у встановленій частині від суми платежів, що надійшли страховику за укладеними за участю агента договорами страхування (пункт 4.3 Договору). Виплата комісійної винагороди агенту здійснюється страховиком щомісячно на підставі акту про виконані роботи протягом 2 банківських днів після двостороннього підписання такого акту. В акті виконаних робіт визначаються номери договорів страхування, що були укладені за участю агента, підсумковий розмір страхових платежів, підсумковий розмір комісійної винагороди агента, інша інформація за згодою сторін (пункт 4.4 Договору). Розмір комісійної винагороди може бути змінено за згодою сторін (пункт 4.5 Договору).

Додатковими угодами до вище перелічених договорів про надання страхових агентських послуг (агентська угода) було визначено розмір комісійної винагороди страхового агенту від зібраних страхових платежів (премій) по укладених за участю такого агента договорів страхування /том 5 -а. с. 44-60, том 7 - 1-19/.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості та доцільності укладення вищезгаданих договорів з фізичними особами -підприємцями було зазначено, що вказані договори укладались з метою виконання ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" покладених на нього обов'язків відповідно до договорів -доручень з наступними страховими компаніями:

- агентський договір № 33005218/00/11 від 20 жовтня 2011 року, страховик ПАТ "Просто - страхування" /том 1 -а. с. 179-186/;

- договір доручення № 100-ю від 02 березня 2009 року, страховик ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія /том 1 -а. с. 171-178/;

- договір доручення № 069/10-Ю-59 від 09 серпня 2010 року, страховик ПАТ "ХДІ страхування" /том 1 -а. с. 188-191/;

- договір доручення про надання агентських послуг по страхуванню від 01 квітня 2009 року, страховик Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" /том 1 - а. с. 166-170/.

На підтвердження факту виконання цих договорів позивачем надані акти виконаних робіт, копії яких мітяться в матеріалах справи.

Предметом укладених між ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" та переліченими компаніями договорів доручення (агентських угод) є пропонування Повіреним (ПрАТ "СК "Залізничні шляхи") страхових послуг, які надає довіритель (відповідна страхова компанія), із обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на які довіритель має ліцензію. А саме укладати договори страхування, приймати від страхувальників страхові платежі, сприяти укладенню договорів страхування, а саме: консультування, надання інформаційних послуг, пов'язаних з підготовкою чи укладенням договорів, виконання роботи по підготовці необхідної документації для здійснення страхових виплат.

Як зазначив позивач у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" було залучено приватних підприємців у якості страхових агентів, оскільки такий порядок співпраці прямо передбачений умовами договорів доручення та не заперечувався згаданими страховими компаніями.

Як вбачається з положень договорів про надання страхових агентських послуг, укладених між позивачем та вищепереліченими фізичними особами, копії яких містяться в матеріалах справи, виплата комісійної винагороди агенту здійснюється страховиком щомісячно на підставі акту про виконані роботи протягом 2 банківських днів після двостороннього підписання такого акту.

В акті виконаних робіт визначаються номери договорів страхування, що були укладені за участю агента, підсумковий розмір страхових платежів, підсумковий розмір комісійної винагороди агента, інша інформація за згодою сторін (пункт 4.4 Договору).

Як вбачається з копій актів про виконані роботи, наданих позивачем, і які містяться в матеріалах справи, зазначені наступні дані: номер договору страхування; дата підписання; найменування страхувальника; дата надходження платежу; сума отриманих платежів від страхувальника; винагорода повіреного в процентах; винагорода повіреного в гривнях /том 2 -а. с. 39-200/.

Отже, зазначені акти за своїм змістом відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", оскільки містять всі необхідні реквізити та які надають змогу становити, у тому числі, зміст та обсяг господарської операції та одиниці її виміру.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" у періоді, що перевірявся, було здійснено нарахування та виплата доходів наступним фізичних особам -підприємцям, які є платниками єдиного внеску та відносяться до третьої групи спрощеної системи оподаткування:

ОСОБА_2 - 298 729 грн. 05 коп.;

ОСОБА_3 - 66 925 грн. 68 коп.;

ОСОБА_1 - 248 211 грн. 94 коп.;

ОСОБА_4 - 645 832 грн. 19 коп.;

ОСОБА_5 - 499 937 грн.;

ОСОБА_6 - 641 636 грн. 76 коп.;

ОСОБА_7 - 576 622 грн. 85 коп.;

ОСОБА_8 - 242 045 грн. 33 коп.;

ОСОБА_9 - 401 150 грн.;

ОСОБА_10 - 4 123 493 грн.

Вищевказаний дохід виплачувався вказаним особам з призначенням платежу "за посередницькі послуги", що підтверджується, зокрема, виписками з банківських рахунків позивача, наявних в матеріалах справи та копіями видаткових касових ордерів /том 5 -а. с. 69-98/.

Отже, саме умовами зазначених договорів була визначено, що єдиною умовою для виплати винагороди агенту є підписання позивачем та агентом акту про виконані роботи та надано перелік обов'язкових даних, які мають бути зазначені в такому акті: номери договорів страхування; підсумковий розмір страхових платежів; підсумковий розмір комісійної винагороди агента; інша інформація за згодою сторін.

Щодо доводів апелянта про відсутність у ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" первинних документів які б підтверджували фактичне надання вище переліченими особами посередницьких послуг у сфері страхування, зокрема послуг страхового агента, а отже про безпідставність здійснення ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" плати за послуги у сфері страхового посередництва вказаним агентам та перерахування коштів на користь вказаних агентів /том 1 -а. с. 81/, колегія суддів не приймає їх до уваги з наступних підстав.

Умовами вказаних договорів про надання страхових агентських послуг не передбачено надання звіту страховими агентами про виконання договору, а отже в діях позивача відсутні порушення вимог статті 1006 ЦК України, і приходить до висновку, про відповідність вказаних актів вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", а отже, про наявність у позивача правових підстав для віднесення до валових витрат витрати на оплату послуг у сфері страхового посередництва вказаним агентам.

При наданні оцінки твердженням податкового органу, наведеним в апеляційній скарзі стосовно неможливості одночасного здійснення однією тією ж особою, особливо ліцензованим страховиком двох видів діяльності -страхування та посередництва у сфері страхування і, відповідно, порушення ПрАТ СК «Залізничні шляхи»Ліцензійних умов проведенням операцій в рамках агентських договорів по отриманню та подальшому перерахуванню коштів іншим страховикам /а.с. 83, т.1./, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 2 Закону України «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Разом з тим, за змістом норми частини 9 статті 2 Закону України «Про страхування» дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Тобто нормами спеціального закону -Закону України «Про страхування», що регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, передбачена можливість здійснення страхової діяльності й у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод.

Згідно зі статутом від 23 березня 2011 року, витягом з ЄДРПОУ № 13604404 від 18 квітня 2012 року до видів діяльності ПАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» належить інші послуги у сфері страхування (код за КВЕД 66.03.0) /том 4, а. с. 143-168 /.

На здійснення зазначених видів діяльності позивачем отримані Ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України /том 5 -а. с. 68, том 6 -а. с. 237-250/.

Також, відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Положеннями частини 7 статті 15 Закону України «Про страхування» визначено, що страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Згідно із пунктом 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523 агентська діяльність - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

При цьому згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України до повноважень податкового органу під час здійснення перевірок суб'єктів господарювання належить перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Контроль за додержанням ліцензійних умов провадження страхової діяльності є складовою частиною державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю і належить до компетенції іншого органу - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).

Згідно з Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1069/2011 Держфінпослуг було ліквідовано, натомість повноваження щодо державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю надано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, утвореної Указом Президента "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 23 листопада 2011 року № 1070/2011.

Контроль за додержанням Ліцензійних умов здійснюється Держфінпослуг та її територіальними управліннями шляхом проведення виїзних та безвиїзних перевірок, у тому числі тематичних та зустрічних перевірок, що проводяться відповідно до нормативно-правових актів, затверджених Держфінпослуг (пункт 9.2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" № 40 від 28 серпня 2003 року).

Судом встановлено, що в період з 12 вересня 2012 року по 05 жовтня 2012 року Нацкомфінпослуг проведено позапланову інспекцію позивача щодо дотримання вимог чинного законодавства України у сфері фінансових послуг з питань перевірки фактів, викладених у заяві Державної податкової служби України від 02 серпня 2012 року № 10964/5/16-3016 та інших питань із дотримання вимог законодавства про фінансові послуги.

За результатами перевірки було складено акт позапланової інспекції ПАТ "СК "Залізничні шляхи" № 32/13-8 від 08 жовтня 2012 року, відповідно до якої порушень Ліцензійних умов провадження страхової діяльності не встановлено.

Податковий орган, також, звертав увагу на те, що серед перерахованих осіб наявні працівники ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", які згідно штатного розкладу працюють на наступних посадах: ОСОБА_5 -провідний фахівець департаменту врегулювання збитків; ОСОБА_7 -технік системного адміністрування; ОСОБА_2 -директор департаменту розвитку; ОСОБА_6 -перший заступник директора; ОСОБА_1 -начальник департаменту по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності; ОСОБА_4 -економіст з планування; ОСОБА_8 - економіст з планування.

А отже оскільки вказані особи вже працювали у позивача недоцільним, на думку відповідача, є залучення вказаних осіб у якості страхових агентів. Жодних пояснень щодо того чи вплинуло залучення інших фізичних осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10), які не перебували у трудових відносинах з позивачем, у якості страхових агентів на формування податкового зобов'язання позивачу відповідачем надано не було.

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне відзначити, що вказані працівники оформлені для роботи у ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" на неповний робочий день на 1/2 посадового окладу, що, зокрема підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказів про прийняття на роботу, затвердження та внесення змін до штатного розкладу /том 5 -а. с. 67/, виконують трудові обов'язки відповідно до посадових інструкцій /том 5 -а. с. 14-41/, якими не передбачено укладання договорів з страхувальниками та виконання інших обов'язків з надання страхових послуг на користь ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", а отже вищевказані доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Також доводи відповідача про відсутність у ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" копії полісів та договорів страхування укладених на користь інших страхових компаній не заслуговують на увагу та колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Вказана норма кореспондується також зі статтею 16 Закону України "Про страхування".

Відповідно до статті 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

З викладеного вбачається, що договори страхування, відповідно до вимог статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування" це правочини, що укладаються між страховиком та страхувальником та після їх укладення один екземпляр договору (страхового свідоцтва, поліса, сертифіката) зберігається у Страховика, а інший у Страхувальника. Оскільки, ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" виступало як посередник (страховий агент) відповідно до вказаних договорів, після укладення на користь інших страховиків договорів страхування мало повернути другий екземпляр договору в ту страхову компанію, на користь якої укладено договір страхування.

Рух договорів та полісів від страховика до ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", а надалі -до страхових агентів -фізичних осіб-підприємців та у зворотньому порядку підтверджується копіями наступних документів: накладних по наданню бланків суворої звітності (полісів) /том 3 -а. с. 1-4/, актів прийому -передачі полісів страхування цивільної відповідальності від страховика до ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" /том 2 -а. с. 205-250/, а також актів прийому -передачі полісів страхування цивільної відповідальності від ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" до страховика / том 3 -а. с. 5-94, 210-250, том 4 -а. с. 1-140/, акти прийому -передачі бланків договорів страхування від ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" до фізичних осіб -підприємців (страхових агентів) /том 6 -а. с. 1-203, том 5 -а. с. 211-250/.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача правових підстав та господарської необхідності для укладення вказаних договорів зі страховими агентами та виплати їх комісійної винагороди, оскільки позивач виступав як посередник між страховиками та страховими агентами, і залучав останніх з метою виконання своїх обов'язків страхового агента перед страховиками.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Натомість, в даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2012 року № 0000402204 в частині стягнення 122 160 грн. за основним платежем та 8 966 грн. 75 коп. за штрафними санкціями обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 року по справі № 2а-1670/5467/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. по справі № 2а-1670/5467/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.