Постанова № 29509534, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р. Справа № 2а-1870/7623/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преобразователь" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-1870/7623/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преобразователь"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки, визнання протиправними дії ДПІ у м. Сумах по проведенню перевірки та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преобразователь", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ДПІ в м.Сумах щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВП «Преобразователь» код ЄДРПОУ 21124982;

- визнати протиправним наказ ДПІ в м.Сумах №560 від 23.05.2012р. «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «НВП «Преобразователь»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 18.06.2012рн. № 0000322230/0/22838, яким було визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 38 281грн., в т.ч. за основним платежем - 30625 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 656 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 18.06.2012р. № 0000322230/0/22837, яким було визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на суму 30625грн., в т.ч. за основним платежем - 24 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 125 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень № 0000322230/0/22837 від 18 червня 2012 р. та 0000322230/0/22838 від 18 червня 2012 р., позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 70, 71, 163 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача було проведено документальну позапланову перевірку діяльності ТОВ «НВП «Преобразователь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» по податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. та по податку на прибуток за IV квартал 2010р. та за І-ІІІ квартали 2011р. За наслідками перевірки був складений акт від 01.06.2012р. № 1215/2230/21124982/23.

В ході перевірки податковим органом було встановлено порушення податкового законодавства, допущені ТОВ «НВП «Преобразователь», а саме:

1. п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV; п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано податку на прибуток всього у сумі 35 416 грн., у тому числі за 4 квартал 2010р. - 30625 грн.;

2. п. 1.7, пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями"), п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-ІV; п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. №996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28 333грн., в т.ч. за грудень 2010р. на суму 24500 грн.;

3. ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «НВП «Преобразователь», код ЄДРПОУ 21124982 при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий, чим порушено ст.662,655 та 656 ЦК України.

Згідно позиції відповідача, відповідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567) мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «НВП «Преобразователь», код ЄДРПОУ 21124982 з контрагентами суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб.

За результатами перевірки ДПІ у місті Сумах до ТОВ «НВП «Преобразователь» прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 18 червня 2012 року №0000322230/0/22838, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 30625,00 грн. (а.с.23) та, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-ІУ, із змінами і доповненнями (далі - Податковий кодекс України), застосовано штрафні санкції у розмірі 7656,00 грн.;

- від 18 червня 2012 року №20000332230/0/22837, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 24500,00 грн. і застосовано штрафні санкції у розмірі 5125,00 гривень (а.с.24).

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Сумській області. Дане підтверджується скаргою від 02.07.2012р. № 138 (а.с.25-27).

Скарга ТОВ «НВП «Преобразователь» була розглянута ДПС у Сумській області про що 29.08.2012р. прийняте рішення про результаті розгляду первинної скарги (а.с.28-30). Даним рішенням податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Сумах від 18 червня 2012 року №0000322230/0/22838 та №20000332230/0/22837 залишені без змін, а скарга ТОВ «НВП «Преобразователь» - без задоволення.

ДПС у Сумській області відмовила позивачу у задоволенні скарги з огляду на те, що надані ТОВ «НВП «Преобразователь» на перевірку документи за операціями з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» по нібито придбаних послугах по розробці програмного забезпечення та проектної документації є такими, що не підтверджують факт здійснення поставки та продажу послуг. Матеріали перевірки свідчать, що документування господарських операції із зазначеним контрагентом здійснено з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000322230/0/22837 від 18 червня 2012 р. та 0000322230/0/22838 від 18 червня 2012 р. виходив з того, що надані ТОВ «НВП «Преобразователь» на перевірку документи за операціями з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» по нібито придбаних послугах по розробці програмного забезпечення та проектної документації є такими, що не підтверджують факт здійснення поставки та продажу послуг. Матеріали перевірки свідчать, що документування господарських операції із зазначеним контрагентом здійснено з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Ця норма установлена підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать матеріали справи, встановлено, що між ТОВ «НВП «Преобразователь» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено ряд Договорів, а саме:

- на підставі договорів №240 від 06.09.2010р. (а.с.40-42) та №262 від 14.09.2010р. (а.с.49-51) TOB «Лугпромстройсантехмонтаж» («Виконавець») зобов'язувався виконати для TOB НВП «Преобразователь» («Замовник») роботи з розробки проектної документації (якої саме і для яких цілей в Договорах не визначено).

При цьому, як було зазначено позивачем у судовому засіданні, вищезазначена проектна документація була необхідна для створення автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії Закритого акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія». На підтвердження даних пояснень позивачем було надано Договір №296 від 29.12.2010р. (а.с.89-90) укладений між ЗАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» («Замовник») та ТОВ «НВП «Преобразователь» («Виконавець»).

Згідно умов зазначеного Договору Виконавець (Позивач) зобов'язувався здійснити для замовника ЗАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» певні роботи, у тому числі і розробити експлуатаційну документацію.

Сторони господарської операції - ТОВ «НВП «Преобразователь» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на момент здійснення операції мали належну спеціальну податкову правосуб'єктність зокрема були зареєстровані, як юридичні особи, перебували на обліку як платники податків, зареєстровані як платники ПДВ.

На підтвердження виконання договору позивачем надані податкові накладні від 24 грудня 2010 року №3003, №3004, №3005, №3002 на загальну суму 290000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 48333,00 гривень.

Також реальність здійснення господарських операцій, що були предметом розгляду у справі була повністю підтверджена актами виконаних робіт № 3002, 3003, 3004, 3005.

Матеріали справи містять результати отриманих послуг - титульні листи розробленої проектної документації та роздруківки кодів розроблених програмних модулів. При цьому слід зазначити, що невідповідність дати в Акті виконаних робіт з датою зазначеною на договорі, на яку є посилання в оскаржуваній постанові, була викликана технічною помилкою та не впливає на реальність господарських операцій оскільки номер договору, його предмет та вартість повністю співпадають з даними вказаними в акті та податковій накладній.

Всі перелічені первинні документи були подані одночасно з позовною заявою та є наявними в матеріалах справи.

Висновки акту перевірки щодо сплати позивачем перевіряючими під сумнів не ставились.

Матеріалами справи підтверджується і зв'язок придбаних послуг з господарською діяльністю Позивача та мета зазначених операцій.

Суду були надані договори та акти виконаних робіт, з яких вбачається що результати послуг отриманих ТОВ «НВП «Преобразователь» віт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» використовувалися під час виконання Позивачем робіт з розробки та впровадження автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ) Закритого акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», реальність яких окрім наданих договорів та актів виконаних робіт була також підтверджена перепискою з Замовником робіт та третіми особами, зокрема ВАТ «ЕК Дніпрообленерго».

Щодо хронології укладання договорів, на яку міститься посилання в оскаржуваній постанові, то слід зазначити, що жодний нормативний акт не обмежує сторони в послідовності укладання договорів. Судом першої інстанції також не враховано той факт, що ТОВ «НВП «Преобразователь» співпрацювало з Закритим акціонерна товариством «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетичні компанія» щодо розробки АСКОЕ починаючи з 2009 р. та мало інформацію про необхідності виконання зазначених робіт задовго до укладання договорів з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки приймало участь в розробці концепції побудови АСКОЕ спільно з Державним науково-дослідним інститутом «Система», м. Львів.

Натомість відповідачем в акті реальність вказаної господарської операції заперечується, зокрема, з тих підстав, що викладені у Акті перевірки Ленінської міжрайонної ДПІ в м. Луганську від 11.11.2011р. № 803/23/35554567 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», код з ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р.»

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Слід також зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані копії накладних відповідають вимогам, які встановлені для первинних бухгалтерських документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому підтверджують факт отримання позивачем послуг від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Відповідачем не було надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконанні позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» правочинів.

Таким чином, Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000322230/0/22837 від 18 червня 2012 р. та 0000322230/0/22838 від 18 червня 2012 р. є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року по справі № 2а-1870/7623/12 в частині відмови у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень № 0000322230/0/22837 від 18 червня 2012 р. та 0000322230/0/22838 від 18 червня 2012 р. прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає частковому скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преобразователь" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-1870/7623/12 скасувати в частині відмови в визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень № 0000322230/0/22837 від 18 червня 2012 р. та 0000322230/0/22838 від 18 червня 2012 р.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преобразователь" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 18.06.2012р. № 0000322230/0/22838 та № 0000322230/0/22837.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року по справі 2а-1870/7623/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Калиновський В.А.Судді Бенедик А.П. Калитка О. М.