Ухвала суду № 29509520, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-8485/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012р. по справі № 2а-8485/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд, з урахуванням доповнень до позовних вимог, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010862340 від 20 січня 2012 року та № 0000460225 від 17 серпня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 129 Конституції України, Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ортопрот», пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, ідентифікаційний код 19470004, місцезнаходження: 62404, Харківська обл., Харківський район, с. Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської Армії, буд. 1-А .

Підприємство взято на податковий облік 21.03.2002 року Харківською ОДПІ. ТОВ «Ортопрот» є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100092922, індивідуальний податковий номер 194700020320.

Судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної ДПІ в грудні 2011 року проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за серпень 2011 р. по операціям з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» (код ЄДРПОУ 33010817).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 2939/234/19470004 від 29.12.2011 року, за висновками якого встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6, ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого сума податку на додану вартість занижено на 39280 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0010862340 від 20 січня 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49100 грн. За наслідками розгляду скарги ТОВ «Ортопрот», рішенням ДПС у Харківській області від 23.02.2012 року № 253/10/10-212 було збільшено на 9820 грн. суму штрафних санкцій. Враховуючи вказане рішення ДПС у Харківській області, Харківською ОДПІ ХОДПС 17 серпня 2012 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000460225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9820,00 гривень.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень відповідач виходив з того, що в ході перевірки ТОВ «Ортопрот» не надано у повному обсязі документів, які підтверджують реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», а наявність господарських взаємовідносин між підприємствами не підтверджується результатами перевірок ТОВ «Южспецатоменергомонтаж».

Таким чином відповідачем зроблено висновок про те, що позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», які не підтверджені відповідними документами, що складаються в межах звичайної господарської діяльності.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки відповідачем враховано висновки акту Харківської ОДПІ від 15.11.2011р. № 2576/234/33010817, яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України у періоді з 01.07.2011-30.09.2011рр. Підсумовуючи зібрану інформацію, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем при перевірці не надано в повному обсязі документи, які підтверджують реальність проведення господарських операцій з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж».

В зв'язку з наведеним відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту та як наслідок заниження суми податку на додану вартість на 39280 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та належним чином виконані.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, як зареєстровані як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень Податкового кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податків є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» 01.08.2011 року укладено договір № 0108 за умовами якого ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» надавав на адресу позивача маркетингові послуги. Відповідно до даного договору ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» (за договором - виконавець) зобов'язувався надати позивачу (за договором - замовник) послуги з вивчення попиту на товари, що виробляється та реалізується замовником, а позивач зобов'язувався прийняти та сплатити надані послуги.

Позивачем до суду надано копію вказаного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано сторонами та скріплено їх печатками. Виконання договору підтверджується актами здавання-приймання послуг, бланками погодинної реєстрації відвідувань покупців в магазинах «Сільпо» у м. Київі, де реалізується продукція позивача, а також звітом про надані послуги. Крім того, позивачем до суду надано копію дослідження, здійсненого в межах укладеного договору щодо необхідності застосування тих чи інших заходів по просуванню продукції позивача в торгівельної мережі «Сільпо».

Позивачем наведено економічно обґрунтовані причини, в зв'язку з якими виникла необхідність отримання послуг за вказаним договором, а також відображено економічний ефект отриманий від наданих за договором послуг. Зміст виконаного за договором дослідження співвідноситься з основним видом господарської діяльності позивача, а саме фасування та продаж продуктів харчування. Здійснення позивачем діяльності з фасування харчових продуктів підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.10.2007р. № 126 та дозволом № 245 на функціонування цеху пакування продуктів від 16.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, в серпні 2011 року позивачем включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» суму ПДВ у розмірі 235680 грн., у тому числі по податковим накладним: № 99 від 04.08.2011р. на суму ПДВ 5500 грн., № 161 від 10.08.2011р. на суму ПДВ 6200 грн., № 210 від 15.08.2011р. на суму ПДВ 5980 грн., № 271 від 19.08.2011р. на суму ПДВ 5500 грн., № 288 від 22.08.2011р. на суму ПДВ 5600 грн., № 306 від 26.08.2011р. на суму ПДВ 5120 грн., № 317 від 29.08.2011 р. на суму ПДВ 5380 грн. Наявність виписаних податкових накладних та їх належне документальне оформлення відповідачем у справі не заперечується.

Приєднані до матеріалів справи платіжні документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг за вищевказаним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

У зв'язку з наведеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи. Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість послуг, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та належним чином виконані.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта про встановлення неможливості ведення контрагентом позивача господарської діяльності не спростовують доказів, які підтверджують реальність виконання господарських угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Оскільки будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, в свою чергу позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року по справі № 2а-8485/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012р. по справі № 2а-8485/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.