Ухвала суду № 29509113, 12.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р. Справа № 140596/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Спільного підприємства «Київ - Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року по справі №2а - 3157/12/1370 за адміністративним позовом Спільного підприємства «Київ -Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02 квітня 2012 року № 0000332301, -

УСТАНОВИВ:

Спільне підприємство «Київ - Захід» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби України і просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0000332301 від 02 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання позивачем за податком на додану вартість в сумі 48 950 гривень.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на ті обставини, що податковому органу (відповідачу по справі) були подані усі документи, які підтверджують факт придбання у ТзОВ «Солодка країна - К» товару і відповідно про реальний характер фінансово - господарської операції. Тому висновки перевірки, які викладені у складеному за її результатами акті №31/23 - 1/20780000, про порушення пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вважає безпідставними. Вступаючи у господарські правовідносини з контрагентом, позивач не знав і не міг знати про його господарські відносини з іншими суб'єктами господарювання. Товар був поставлений контрагентом, ТзОВ «Солодка країна - К» на підставі укладеного 14 липня 2011 року договору про постачання товару і перевезений належним позивачу транспортним засобом (автомобілем). За отриманий товар позивачем проведено оплату у безготівковій формі. Всі наведені обставини підтверджуються договором, платіжним дорученням, видатковою та податковою накладними, подорожнім листом вантажного автомобіля. Крім цього, на час укладення договору ТзОВ «Солодка країна - К» надано копії свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідки про взяття на облік платника податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Спільного підприємства «Київ - Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02 квітня 2012 року №0000332301 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу на вказане рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду і просить скасувати постанов суду першої інстанції і винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі. Посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач обгрунтовує свої доводи тим, що укладений з контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, а іншого відповідачем не було доведено. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому факт порушення податкового законодавства контрагентом не є підставою для притягнення до відповідальності іншого платника податків. В свою чергу контрагент, ТзОВ «Солодка країна - К», зареєстроване у встановленому законом порядку, а позивач здійснив фінансово - господарську операцію, що відповідає його статутній діяльності. Судом безпідставно не взято до уваги дані товарно - транспортної накладної, заявки - договору від 13 липня 2011 року та договору оренди складських приміщень, відповідно до яких між сторонами було обумовлено фактичне місце відвантаження конкретної кількості цукру, а згідно з договором оренди складських приміщень контрагент орендував місця для зберігання товарно - матеріальних цінностей у ВАТ «Володимирцукор». Наявність відбитку печатки Володимир - Волинського цукрового заводу стосується графи «маршрут руху». Суду першої інстанції були представлені письмові докази, які підтверджують факт поставки товару, його транспортування та оприбуткування, оплату за товар, а також його подальшу реалізацію. Тому податковий кредит було сформовано правомірно.

Представники особи, яка подала апеляційну скаргу, в судовому засіданні підтримали викладені на її обґрунтування доводи і з посиланням на обставини, що підтверджують реальність господарської операції з контрагентом, яка в свою чергу спричинила реальні зміни майнового характеру позивача, вважають, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача не визнала доводів апеляційної скарги і ствердила, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом по спірній фінансово - господарській операції здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представників особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем товаро - транспортні накладні не підтверджують факт поставки товару з Івано -Франківської області м. Рогатина до м. Червонограда Львівської області, оскільки, у товаро - транспортній накладній від 14 липня 2011 року за № 87 зазначено, що товар навантажувався у м. Володимир - Волинську Волинської області та розвантажувався у с.Острів по вул. Центральній, 108, а у поданому подорожному листі міститься відтиск печатки ВАТ «Володимирцукор» (виробник цукру), як вантажовідправника. Так як згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна - К» є Івано - Франківська область Рогатинський район м. Рогатин вул. Галицька, буд. 20, офіс 2, вказані документи не є належними та допустимими доказами транспортування товару від ТзОВ «Солодка країна - К» до СП «Київ - Захід» у формі ТзОВ. Також у поданій позивачем видатковій накладній, не вказано номеру та дати видачі довіреності на отримання товару, та не вказано хто отримував даний товар. Крім цього, як зазначає суд першої інстанції, відповідно до умов п.4.5 договору, для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем як покупцем та контрагентом ТзОВ «Солодка країна - К» обов'язковим є складення таких первинних документів, як товаро - транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару. Проте, на пропозицію суду позивач не надав усіх первинних документів, а подані товарно - транспортні накладні, на думку суду першої інстанції, не є належними та допустимими доказами транспортування товару від ТзОВ «Солодка країна - К».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із контрагентом ТзОВ «Солодка країна - К» за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року, за результатами якої складено акт від 23 березня 2012 року № 31/23-1/20780000.

На підставі висновків перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 02 квітня 2012 року № 0000332301, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48 950 гривень, в тому числі: за основним платежем - у розмірі 32 633 гривні 33 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16 316 гривень 67 коп..

Зокрема, як зазначено у акті перевірки, позивачем порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено значення податкового кредиту на загальну суму 32 633 гривні 33 коп.; ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів із ТзОВ «Солодка країна - К» по отриманню товарно - матеріальних цінностей, оскільки такі правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків передбачених ними та відповідно є нікчемними.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05 червня 1995 року за № 168/704: «Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа».

14 липня 2011 року між ТзОВ «Солодка країна - К» як Продавцем та СП «Київ - Захід» у формі ТзОВ як Покупцем укладено договір поставки № 1407. Відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Відповідно до п. 4.5 договору приймання товару здійснюється покупцем на складі продавця у випадку доставки товару транспортом покупця або на складі покупця у випадку доставки товару транспортом Продавця у відповідності до Інструкції № П - 6 про порядок приймання продукції виробничо -технічного призначення і товарів народного споживання, за кількістю затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року та Інструкції № П - 7 про порядок приймання продукції виробничо -технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року, з особливостями встановленими цим Договором.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Разом з тим, позивачем не було надано суду усіх первинних документів, наявність яких передбачена умовами договору та які б свідчили про реальність операцій між позивачем та ТзОВ «Солодка країна - К». Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог.

Тому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентом ТзОВ «ТзОВ «Солодка країна - К», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки. Крім цього, позивачем не було надано суду усіх первинних документів, наявність яких передбачена умовами договору та які б свідчили про реальність операцій між позивачем та ТзОВ «Солодка країна - К».

В зв'язку з викладеним, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.

Також, правомірними є і посилання суду першої інстанції на Постанови Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року № П - 7 «Інструкція про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» та від 15 червня 1965 року № П - 6 «Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю».

Відповідно до п.11 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В зв'язку з вищевикладеними обставинами, на підставі системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги щодо незаконность рішення суду першої інстанції з посиланням на наявність усіх первинних документів, як на докази реальності операцій з контрагентом ТзОВ «Солодка країна - К» не заслуговують на увагу з огляду на невідповідність складених первинних документів встановленим вимогам та їх суперечливого змісту, що в свою чергу також і спростовує доводи про правомірність нарахування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Досліджені докази не підтверджують факту отримання активу від вказаного у первинних документах контрагента і відповідно не можуть братися до уваги в якості первинних документів для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що відповідає змісту вимог, зазначених ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тобто суд першої інстанції, на підставі правильно встановлених фактів та визначених відповідних їм правовідносин, з урахуванням зазначених правових норм, прийшов до законного і обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при формуванні своїх висновків дотримався вищевказаних вимог, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та не спростовують висновків суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства «Київ - Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року по справі №2а - 3157/12/1370 за адміністративним позовом Спільного підприємства «Київ -Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02 квітня 2012 року № 0000332301 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко