Постанова № 29501026, 16.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4721/2012

16 січня 2013 року 11год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Рудь В.О., Бугримчук В.М.

відповідача: представник Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства-фірми "ТРИ-В" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство-фірма «ТРИ-В» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003502342 від 08.08.2012, згідно якого позивачу на підставі акта перевірки №347/22-200/24178056 від 30.07.2012 за затримку сплати суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 20046,55грн. нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% від суми.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що на його переконання відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано вимоги "Перехідних положень" Податкового кодексу України в редакції від 01.07.2011 №3387-17, які були чинні на момент вчинення порушення, що призвело до неправомірного нарахування санкції.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 11.01.2013 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.01.2013 надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 30.07.2012 №347/22-200/24178056, яким встановлено порушення п.57.1, п.57.3 ст. 57 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України в частині сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість по терміну сплати 11.06.2011. В результаті чого, податковим органом зроблено висновок, що в порушення вказаних норм Податкового кодексу України ППФ «ТРИ-В» прострочено на 34 календарних дні узгоджене грошове зобов'язання. Таким чином, на підставі п.126.1 ст. 126 розділу І Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) до позивача за затримку сплати на 34 календарні дні суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 20046,55 грн. застосовано штрафні санкції (фінансові) санкції у розмірі 20 % та становить 4009, 31 грн., тому податкове повідомлення-рішення є правомірним. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача у судове засідання призначене на 16.01.2013 не прибули, проте надали суду клопотання, в якому просять розгляд справи здійснити без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 16.01.2013 не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.07.2012 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку ПП фірма "Три-В" щодо своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах до бюджету. За результатом проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання, у зв'язку із чим складено відповідний акт №347/22-200/24178056.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань .

На підставі даного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0003502342 від 08.08.2012, яким позивачу визначено штраф у розмірі 4009 грн. 31 коп. по податку на додану вартість по вітчизняних товарах.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте в задоволенні скарги було відмовлено.

Згідно пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків коли протягом такого строку, такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу по нарахування суми грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити суму узгодженого зобов'язання, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів наступних за днем такого узгодження.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнаються податковим боргом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Враховуючи те, що вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному, а згодом і в судовому порядку, термін сплати визначеного ним грошового зобов'язання настав 11.06.2012, що підтверджується актом перевірки.

Разом з тим, позивачем суму узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 29.05.2009 №0001122342 в розмірі 20046,55 грн. фактично сплачено 14.07.2011.

Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні, а тому відповідно до частини 3 статті 72 КАС України не доказувались перед судом.

Таким чином ППФ "Три-В" було здійснено погашення суми узгодженого грошового зобов'язання з порушенням граничного терміну сплати на 34 календарних дні.

Враховуючи наведені обставини на підставі акта перевірки №347/22-200/24178056 від 30.07.2012, за затримку сплати суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 20046,55 грн. відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0003502342 від 08.08.2012, згідно якого позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу у розмірі 4009,31 грн.

Разом з тим, не погоджуючись з оспорюваним податковим повідомленням- рішенням №0003502342 від 08.08.2012 позивач вказує на те, що відповідачем при його винесенні не враховано вимоги "Перехідних положень" Податкового кодексу України в редакції від 01.07.2011 №3387-17, які були чинні на момент вчинення порушення, що призвело до неправомірного нарахування санкції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Виходячи з аналізу вчиненого ППФ "Три-В" порушення - останнє є триваючим, оскільки пов'язане з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою.

Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України N1/99-рп від 9 лютого 1999 року, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За приписами п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Із системного аналізу зазначених норм Закону випливає, що законодавець пов'язує визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню за порушення податкового законодавства не лише з періодом вчинення правопорушення, а й з часом прийняття рішення щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 розділу І Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями чинними на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення) - у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003502342 від 08.08.2012 винесено податковим органом на підставі та у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, а тому підстав для їх присудження на його користь немає.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.