Постанова № 29500096, 07.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7773/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Метельська А. В.,

за участю:

представника позивача - Рой С.В.,

представника відповідача - Прокопчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222301 від 03 серпня 2012 року.

28 січня 2013 року позивачем були уточнені позовні вимоги, а саме позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000022301 від 14 січня 2013 року. Інші вимоги залишив без змін.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовував тим, що реальність господарських операцій з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агентство Сервіс" підтверджується первинною бухгалтерською документацію, а доводи відповідача щодо недійсності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Транс Агентство Сервіс" у зв'язку з відсутністю основних фондів, транспортних засобів та складських приміщень останнього є необґрунтованими.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, у письмових поясненнях зазначив, що ДПС у Полтавській області 19 жовтня 2012 року було прийнято рішення № 2667/10/10-215 , яким було скасовано податкове повідомлення - рішення від 03 серпня 2012 року № 0000222301 в частині основного платежу у розмірі 116 грн. та зобов'язано Карлівську МДПІ Полтавської області ДПС винести нове повідомлення рішення з урахуванням збільшеної суми грошового зобов'язання по штрафних санкціях на суму 1 585 грн. 75 коп. Карлівською МДПІ Полтавської області ДПС 14 січня 2013 року на підставі рішення ДПС у Полтавській області від 19 жовтня 2012 року № 2667/10/10-215 було винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0000022301, яким визначено до сплати зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 41 581 грн. Враховуючи викладене, податкове повідомлення - рішення від 03 серпня 2012 року № 0000222301, відповідно до вимог підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, є відкликаним та не спричиняє прав та обов'язків для позивача у зв'язку з прийняттям нового податкового повідомлення - рішення № 0000022301 від 19 жовтня 2012 року. Підставою для нарахування податкового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0000022301 від 19 жовтня 2012 року, за твердженням відповідача, стало отримання податковим органом матеріалів перевірок контрагента позивача - ТОВ "Транс Агентство Сервіс", відповідно до яких встановлена відсутність у останнього основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо; оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, пунктом відвантаження зазначено м. Дніпропетровськ, в той час як підприємство - контрагент знаходиться у м. Алчевську; відсутність специфікацій, додаткових угод під час проведення перевірки.

З огляду на викладене, представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "КМЗ")зареєстроване як юридична особа 19 серпня 1994 року Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області /том 1, а. с. 31/, перебуває на обліку в Карлівській міжрайонній ДПІ та є платником податку на додану вартість з 01 липня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом № 1000338389 від 02 червня 2011 року /том 1, а. с. 32/.

Відповідно до довідки АБ № 276052 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /том 1, а. с. 33/ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: "виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства" (код за КВЕД 28.30); "виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування" (код за КВЕД 28.22); "виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну" (код за КВЕД 28.93); "оптова торгівля сільськогосподарськими машинами і устаткуванням" (код за КВЕД 46.61); "допоміжне обслуговування наземного транспорту" (код за КВЕД 52.21); "діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах" (код за КВЕД 71. 12).

На підставі наказу Карлівської МДПІ № 278 від 05 липня 2012 року " Про проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ "Карлівський машинобудівний завод", направлення від 05 липня 2012 року № 000120 у період з 06 липня по 11 липня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "КМЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Транс Агентство Сервіс" за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року. Правомірність прийняття вищезгаданого рішення позивачем не оскаржується.

За наслідками перевірки Карлівською МДПІ складено Акт від 18 липня 2012 року № 76/22/14311169 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "КМЗ" (код ЄДРПОУ 14311169) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Транс Агентство Сервіс" за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року ", згідно із висновками якого встановлено, порушення позивачем вимог:

пункту 198.1 статті 198 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32 129 грн., в тому числі за періоди: за квітень 2011 року в сумі 12 782 грн., за вересень 2011 року в сумі 19 347 грн.;

частин 1-3 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемний правочин між ПАТ "КМЗ" та ТОВ "Транс Агентство Сервіс", в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "КМЗ" при придбанні товарів (робіт, послуг).

На підставі висновків Акта перевірки від 18 липня 2012 року № 76/22/14311169, відповідачем 03 серпня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000222301, яким ПАТ "КМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 161 грн. 25 коп. (32 129 грн. за основним платежем та 8 032 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями) /т. 1 -а. с. 8/.

17 серпня 2012 року позивачем в порядку адміністративного оскарження було подано скаргу № 2854 на зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПС в Полтавській області, за наслідками розгляду якої 19 жовтня 2012 року прийнято рішення № 2667/10/10-215, яким скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000222301 від 03 серпня 2012 року в частині 116 грн. основного платежу, а в іншій частині скаргу ПАТ "КМЗ" залишено без задоволення; збільшено податкове повідомлення - рішення Карлівської МДПІ № 0000222301 від 03 серпня 2012 року в частині штрафної санкції на 1 585 грн. 75 коп. і зобов'язано Карлівську МДПІ прийняти податкове повідомлення - рішення на збільшену суму у відповідності до чинного податкового законодавства. Позивачем подано повторну скаргу до Державної податкової служби України, за результатом розгляду якої було прийнято рішення № 5760/0/61-12/10-2115 від 22 листопада 2012 року, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення -рішення, а скаргу без задоволення /т. 1. -а. с. 17-25/.

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000222301 від 03 серпня 2012 року, яке, відповідно до вимог підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, вважається відкликаним /том 2, а. с. 114/.

Натомість, податковим органом 14 січня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 631 грн., в тому числі 32 013 грн. основного платежу та 9 618 грн. штрафних фінансових санкцій.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0000222301 від 03 серпня 2012 року та від 14 січня 2013 року № 0000022301 у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222301 від 03 серпня 2012 року суд зазначає наступне.

ДПС в Полтавській області 19 жовтня 2012 року прийнято рішення № 2667/10/10-215, яким скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000222301 від 03 серпня 2012 року в частині 116 грн. основного платежу, а в іншій частині скаргу ПАТ "КМЗ" залишено без задоволення; збільшено податкове повідомлення - рішення Карлівської МДПІ № 0000222301 від 03 серпня 2012 року в частині штрафної санкції на 1 585 грн. 75 коп. і зобов'язано Карлівську МДПІ прийняти податкове повідомлення - рішення на збільшену суму у відповідності до чинного податкового законодавства.

14 січня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 631 грн., в тому числі 32 013 грн. основного платежу та 9 618 грн. штрафних фінансових санкцій.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22 грудня 2010 року (чинного на момент винесення ДПС в Полтавській області рішення № 2667/10/10-215 від 19 жовтня 2012 року) податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "КМЗ" щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222301 від 03 серпня 2012 року задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки податкове повідомлення - рішення № 0000022301 від 14 січня 2013 року залишено в силі, суд, досліджуючи правомірність та обґрунтованість прийняття податковим органом зазначеного рішення, встановив наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 41 631 грн. стали господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "Транс Агентство Сервіс".

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Транс Агентство Сервіс" (постачальник) 17 січня 2011 року укладено договір поставки № 170405/252 /том 1, а. с. 26-27/. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопродукцію (товар), асортимент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього Договору та є його невід'ємною частиною, або у специфікаціях, що є додатками до цього Договору і його невід'ємними частинами. Якість товару, що відвантажується повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника (покупцю надається засвідчена печаткою постачальника копія) та відповідати державним стандартам, ТУ та іншим необхідним умовам (пункт 2.2 Договору). Постачальник відвантажує (передає) товар покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника (пункт 4.1 Договору). Постачальник зобов'язується передати покупцю або його представникові наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості виробника (копія) (пункт 4.3 Договору).

На виконання умов договору ТОВ "Транс Агентство Сервіс" виписало рахунки-фактури № ТДС-314612 від 04 серпня 2011 року, № ТДС-315382 від 09 вересня 2011 року, № ТДС-312063 від 13 квітня 2011 року, № ТДС-314613 від 04 серпня 2011 року, № ТДС-311881 від 05 квітня 2011 року, № ТДС-315168 від 01 вересня 2011 року та № ТДС-312025 від 11 квітня 2011 року, видало податкові накладні № 301477 від 14 квітня 2011 року, № 301470 від 14 квітня 2011 року, № 301469 від 06 квітня 2011 року, № 303402 від 13 вересня 2011 року, № 303401 від 02 вересня 2011 року, № 303270 від 04 серпня 2011 року, № 303271 від 08 серпня 2011 року, № 303273 від 09 серпня 2011 року, № 303272 від 09 серпня 2011 року, № 303274 від 10 серпня 2011 року, № 301473 від 18 квітня 2011 року, № 301472 від 18 квітня 2011 року та видаткові накладні № ТДС-303556 від 10 серпня 2011 року, № ТДС-302224 від 19 квітня 2011 року, № ТДС-303931 від 15 вересня 2011 року, № ТДС-302225 від 19 квітня 2011 року, № ТДС-303524 від 08 серпня 2011 року, № ТДС-302081 від 07 квітня 2011 року, № ТДС-303810 від 05 вересня 2011 року /том 1, а. с. 116, 117, 120, 121, 124, 125, 128, 129, 131, 132, 135, 136, 139, 140/.

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності в безготівковій формі, також на підтвердження зазначеної обставини позивачем надані платіжні доручення /том 1, а. с. 82-91/.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність вказаної господарської операції заперечується, зокрема, з тих підстав, що позивачем було порушено порядок оформлення товарно-транспортних накладних (не зазначено серію ТТН, повної адреси пункту навантаження та відвантаження, а зазначено лише місто, не зазначено загальної вартості товарів тощо), а також, що під час перевірки не було надано подорожніх листів.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 /далі по тексту - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом/, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1 цих Правил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Як зазначено позивачем в наданих суду поясненнях, транспортування товару від постачальника ТОВ "Транс Агентство Сервіс" на адресу ПАТ "КМЗ" здійснювалося власним транспортом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи на підприємстві ПАТ "КМЗ" працюють водії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підтвердження чого надав копії наказів про прийняття на роботу /том 2, а. с. 149-156/.

Транспортування товару відбувалось позивачем відповідно до Подорожніх листів /том 3, а. с. 8-22/ та товарно-транспортних накладних /том 1, а. с. 118, 122, 136, 133, 137, 141/ службовими автомобілями КАМАЗ 5320, державний номер НОМЕР_4, КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_5, КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_6, КАМАЗ 55102, державний номер НОМЕР_7 належних на праві власності ПАТ "КМЗ", що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу /том 2, а. с. 157-111/.

Також, дані обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які працюють водіями ПАТ "КМЗ", наданими у судовому засіданні від 15 січня 2013 року.

На підтвердження того, що придбаний у ТОВ "Транс Агентство Сервіс" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, а саме: був в подальшому реалізований, до суду надано: довіреності, видаткові накладні, копії яких, містяться в матеріалах справи /том 1, а. с. 80-114/. Зазначена обставина також не заперечувалась відповідачем.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З цього приводу суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, згідно акту перевірки ТОВ "Транс Агентство Сервіс" № 310/236-36713483 від 10 лютого 2012 року /том 2, а.с. 141-148/, копія якого міститься в матеріалах справи, ТОВ "Транс Агентство Сервіс" є зареєстрованою юридичною особою /том 2, а. с. 166/ та платником ПДВ. Даний факт також не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Тому, суд робить висновок, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження валових витрат та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремий недолік певних первинних документів сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Отже, відсутність певних реквізитів само по собі не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транс Агентство Сервіс" заперечується, зокрема, з тих підстав, що відповідно до актів № 310/236-36713483 від 10 лютого 2012 року "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Транс Агентство Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року", складеного Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області, яким було встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань за період, що перевірявся; № 345/236-36713483 від 14 лютого 2012 року "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Транс Агентство Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, складеного Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області, яким було встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань за період, що перевірявся, і тому відповідач в акті перевірки від 18 липня 2012 року № 76/22/14311169 зробив висновок про порушення позивачем частин 1-3 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України та встановив нікчемний правочин між ПАТ "КМЗ" та ТОВ "Транс Агентство Сервіс", в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "КМЗ" при придбанні товарів (робіт, послуг).

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Транс Агентство Сервіс" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 32 013 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Транс Агентство Сервіс" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, зокрема, правомірність нарахування штрафних санкцій позивачу у розмірі 50 % від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022301 від 14 січня 2013 року, натомість визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Карлівської МДПІ Полтавської області ДПС № 0000022301 від 14 січня 2013 року, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000022301.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 208 (двісті вісім) гривень 16 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький