Ухвала суду № 29495951, 14.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7328/09/12/0170

14.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М. ) від 12.04.2010 у справі № 2а-7328/09/12/0170

за позовом Приватного підприємства "Квадр" (вул.Чапаєва, 50-б,Старий Крим,Кіровський район, Автономна Республіка Крим,97345)

до Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим (вул. Фрунзе, 4, смт. Кіровське,Кіровський район, Автономна Республіка Крим,97300)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 квітня 2010 року адміністративний позов Приватного підприємства «Квадр» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Кіровському районі АР Крим від 27.05.2009 № 0000162301/0 в частині нарахування податку на прибуток у розмірі 36823,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 12083,70 грн.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Кіровському районі АР Крим від 27.05.2009 № 0000172301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2053,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4663,90 грн.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Кіровському районі АР Крим від 27.05.2009 № 0001581700/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1668,74 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 3337,48 грн. В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 квітня 2010 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм права а також невідповідністю висновків суду обставинам справи, що на думку відповідача спричинило винесенню необґрунтованого рішення. Заявник апеляційної скарги посилається на інформацію Відділу податкової міліції ДПІ м. Феодосії у межах карної справи щодо ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс». Крім того, податкова інспекція посилається на ненадання позивачем інформації щодо наявності договору про взаємодію з ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» та ненадання товарно-транспортних накладних, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей. Також відповідач посилається на невідповідність податкових накладних ВАТ «Крименерго» Кіровського РЕС та ТОВ «Атан-Крим» вимогам підпункту 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Позивач сповіщався про дату, час місце апеляційного розгляду справи за адресою, що була вказана ним у адміністративному позові, а саме: Кіровський район, м. Старий Крим, вул. Чапаєва, 50-б.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач спростовує висновки суду першої інстанції щодо правильності визначення ним податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Апеляційна скарга не містіть доводів стосовно неправильності висновків суду першої інстанції з питання правильності визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1668,74 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3337,48 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2009за № 0001581700/0, тому суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а саме: стосовно правильності висновків суду з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Так з акту ДПІ в Кіровському районі АР Крим від 15 травня 2009 року № 83/23-01/23201801 «Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Квадр» (код за ЄДРПОУ: 23201801) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008» вбачається, що 13.03.2008 позивачем був укладений кредитний договір № 012/02-4/45-08 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та ПП «Квадр» (Позичальник), на надання кредиту на розвиток бізнесу в розмірі 1000000 грн. на умовах його забезпечення, цільового використання, повернення та плати за користування.

На виконання умов кредитного договору № 012/02-4/45-08 від 13.03.2008 на відкритий особовий рахунок ПП «Квадр» у Кримській Республіканській дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» була перерахована сума кредитних коштів в розмірі 1000000 грн., про що свідчить виписка банку від 31.03.3008. Отримані позивачем кошти в той же день відповідно до рахунку б/н від 31.03.2008 року були перераховані ПП «Квадр» на рахунок ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» згідно платіжного доручення № 107 від 31.03.3008 як передоплата за будівельні матеріали.

ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» на адресу ПП «Квадр» були надані податкова накладна № 247/1 від 31.03.2008 та накладна № 340 від 30.04.2008 року на загальну суму вартості будівельних матеріалів 1000000 грн. у т.ч. ПДВ 166666,67 грн.

Податкова накладна № 247/1 від 31.03.3008 та накладна № 340 від 30.04.2008 підписані ОСОБА_3, який відповідно до даних Пошукової системи ДПА України є засновником та директором ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс».

У акті перевірки зазначено, що згідно інформації, що була отримана від Відділу податкової міліції ДПІ м. Феодосії (вих. .№ 8457/26-51 від 16.04.2009 року, вх. № 816/7 від 22.04.2009) у межах карної справи № 10777320042, порушеної за ст. 212 ч. 3, ч. 1 та ч. 2 ст. 205 КК України, ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» було придбано невстановленими особами з метою реалізації умислу на ухилення від сплати податків, яке за юридичною адресою не знаходиться, з жовтня 2007 року податкову звітність до органів податкової служби не надає. При цьому засновник та директор ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» ОСОБА_3 діяльність від імені підприємства не здійснював, рахунки не відкривав, що свідчить про те, що податкова накладна № 247/1 від 31.03.3008 та накладна № 340 від 30.04.2008 виписані невстановленою особою, яка не уповноважена на це власником підприємства.

Але, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушення вказаних вимог Кодексу податкова інспекція не надала а ні суду першої інстанції а ні суду апеляційної інстанції письмових доказів відносно ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» та його засновника та директора ОСОБА_3, зокрема інформації Відділу податкової міліції ДПІ м. Феодосія, доказів порушення кримінальної справи та письмових доказів, що були отримані у рамках її провадження. Не наданий також суду і відповідний вирок суду щодо винних осіб у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

Тобто висновки податкової інспекції, на які йдеться посилання у акті перевірки та апеляційній скарзі є недоведеними.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит позивача у сумі 166666,67 грн. підтверджений належним чином оформленою податковою накладною № 247/1 від 31.03.2008, факт оплати за товар за даною податковою накладною підтверджується платіжним дорученням № 107 від 31.03.2008, а факт отримання товару - накладною № 340 від 30.04.2008.

Також не є обов'язковим документом щодо вирішення питання про включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ та витрат до складу валових витрат товарно-транспортна накладна, тому що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія як документ, супроводжуючий вантаж. Тобто товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує надання послуг по перевезенню вантажу.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тож відносини між позивачем та ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» не потребують обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочинів між позивачем та ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс» у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Крім того, судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер та при відсутності належних доказів відсутності факту реального здійснення господарських операцій - відсутні підстави до висновку про завищення позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Українська Компанія «Кроніка-Плюс».

Також судова колегія зазначає, що судом першої інстанції ретельно досліджено питання щодо правомірності включення позивачем сум ПДВ за податковими накладними ВАТ «Крименерго» Кіровського РЕС та ТОВ «Атан-Крим», надано належну оцінку відповідності податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому суд першої інстанції погодився з висновками відповідача щодо необґрунтованого включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 528,36 грн. за податковими накладними ВАТ «Крименерго». Щодо податкової накладної ТОВ «Атан-Крим», то суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність печатки на податковій накладній не є підставою до висновку про неправомірність віднесення понесених витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки такий недолік податкової накладної є незначним, оскільки він не перешкоджає ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну та податкова накладна містіть відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а суд першої інстанції повно з'ясував фактичні обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду обґрунтовані нормами матеріального права - податкового законодавства, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2010 у справі № 2а-7328/09/12/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська