Постанова № 29493883, 18.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року 810/297/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Самойленко О.В., Кобзар О.О. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар'єр» Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський спецкар'єр» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 15 листопада 2012 року № 0001052301 та № 0001062301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3.1 статті 3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні показників об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за господарськими операціями із ТОВ «Вакко».

Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «Вакко» правомірно і на законних підставах задекларував податковий кредит у сумі 246800,00 грн. та визначив амортизаційні відрахування у розмірі 109278,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 31 січня 2013 року.

У судовому засіданні, призначеному на 31 січня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що посадові особи Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про завищення ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» сум податкового кредиту та амортизаційних відрахувань.

У зв'язку витребуванням додаткових доказів у судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви.

18 лютого 2013 року у судове засідання прибув представник позивача. Відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, суд ухвалив продовжувати розгляд справи без участі представника Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський спецкар'єр» зареєстроване Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області 24 липня 1995 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 782042 (а.с. 62-64).

На податковому обліку ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» перебуває в Рокитнянській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 20 по 26 липня 2012 року посадовою особою Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 20 липня 2012 року № 108 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» вимог законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаєморозрахунках з ТОВ «Вакко» за період з 14 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Результати перевірки оформлено актом від 2 серпня 2012 року 20/220/05408680 (т. 17-30).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість жовтень-листопад 2009 року на 246800,00 грн. та вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 27320,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» показників об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за господарськими операціями із ТОВ «Вакко».

На підставі висновків акту перевірки, 15 листопада 2012 року Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення рішення № 0001052301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» з податку на додану вартість на 246800,00 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 61700,00 грн. (а.с. 31), та податкове повідомлення-рішення № 0001062301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» з податку на прибуток приватних підприємств на 27320,00 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 6830,00 грн. (а.с. 32).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Вакко» був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток врегульовує Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР).

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Відповідно до підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників амортизаційних відрахувань є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2009 року між ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр» та ТОВ «Вакко» укладено договір купівлі-продажу № 1056/2 (а.с. 46-47). Згідно умов вказаного договору, Продавець (ТОВ «Вакко») зобов'язується передати у власність Покупця (ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр») залізничні колії довжиною 836 метрів вартістю 1003200,00 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

2 листопада 2009 року між ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр» та ТОВ «Вакко» укладено договір купівлі-продажу № 1124/3 (а.с. 53-54), згідно умов якого Продавець (ТОВ «Вакко») зобов'язується передати у власність Покупця (ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр») залізничні колії довжиною 398 метрів вартістю 477600,00 грн.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі продажу № 1056/2 та № 1124/3 виписано: видаткову накладну від 23 жовтня 2009 року № 3924 на загальну суму 1003200,00 грн. в т.ч. ПДВ 167200,00 грн. (а.с. 48); видаткову накладну від 2 листопада 2009 року № 4295 на загальну суму 477600,00 грн., в т.ч. ПДВ 79600,00 грн. (а.с. 55); податкову накладну від 23 жовтня 2009 року № 3924 на загальну суму 1003200,00 грн. в т.ч. ПДВ 167200,00 грн. (а.с. 49); податкову накладну від 2 листопада 2009 року № 4295 на загальну суму 477600,00 грн., в т.ч. ПДВ 79600,00 грн.; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30 листопада 2009 року (а.с. 50-51); акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28 грудня 2009 року (а.с. 57-58); наказ про призначення відповідальних від 22 жовтня 2009 року № 264/1 (а.с. 91); наказ про призначення відповідальних від 2 листопада 2009 року № 293/1 (а.с. 93); акт від 23 жовтня 2009 року (а.с. 92); акт від 2 листопада 2009 року (а.с. 94); накладну від 2 листопада 2009 року № 4295 (а.с. 154), накладну від 23 жовтня 2009 року № 3924 (а.с. 155),

У якості оплати за товар ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр» передало ТОВ «Вакко» прості векселі на загальну суму 1480800,00 грн. (а.с. 52, 59), які, згідно пояснень представника позивача, станом на день розгляду справи залишаються не погашеними.

Суми податку на додану вартість в загальному розмірі 246800,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Вакко» позивачем включено до складу податкового кредиту.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарськими договорами з ТОВ «Вакко», суд звертає увагу на наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі-продажу, укладеними з ТОВ «Вакко», зокрема: товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, договори оренди складських приміщень, технічна документація на товар, векселі, виробничі документи тощо. Також було витребувано докази на підтвердження факту використання у господарській діяльності ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» товарів, які були придбані у ТОВ «Вакко».

Позивачем вимог ухвали не виконано та не повідомлено суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Так, підпунктом 1.2 пункту 1 договорів купівлі-продажу № 1056/2 та № 1124/3 встановлено, що Продавець (ТОВ «Вакко») зобов'язаний доставити товар Покупцю (ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр»), за адресою вказаною Покупцем. Вартість доставки включається до вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому, згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Здійснення буд-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності (частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 29 грудня 1995 року № 488/346). Тобто, первинні документи за господарськими операціями є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». У відповідності до пункту 2 вказаного наказу, застосування таких форм первинного обліку як «подорожній лист вантажного автомобіля», «подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні», «товарно-транспортна накладна», «талон замовника» є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

За господарськими операціями між ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» та ТОВ «Вакко» необхідність складання товарно-транспортних накладних обумовлена значними обсягами поставки товарів. Так, згідно видаткової накладної № 3924, 23 жовтня 2009 року від ТОВ «Вакко» було поставлено товар: залізничні колії довжиною 836 метрів вартістю 1003200,00 грн.

Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження фату перевезення товарів від ТОВ «Вакко» до ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр».

Необхідно також зазначити, що відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 договорів купівлі-продажу № 1056/2 та № 1124/3, документом, який підтверджує факт переходу права власності на товар та передачу товару від Продавця до Покупця є накладна, яка підписується обома сторонами. Вказана умова договору визначає час і місце, де право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не є належними доказами передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, місця отримання товару.

Оскільки данні щодо особи яка прийняла товар та її повноважень, місця передачі товару від ТОВ «Вакко» до ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» відсутні, факт передачі товару на підставі видаткових накладних встановити неможливо.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Вакко», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

У судовому засіданні також було оглянуто складську книгу ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр», згідно якої записи про надходження товару після ТОВ «Вакко» здійснено з позначкою «№ 718/1», «№ 747/1» (а.с. 158-159). Зазначена обставина вказує на те, що запис про прийняття товару від ТОВ «Вакко» внесений позивачем до складської книги не у день постачання, а вже після заповнення інших граф книги.

Крім того, операції з поставки товарів від ТОВ «Вакко» не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання у зв'язку з відсутністю інформації про наявність: працівників, транспортних засобів, складських приміщень.

В процесі перевірки ТОВ «Вакко» (акт від 21 лютого 2011 року № 104/23-10/36425949 (а.с. 135-147)) встановлено, що за період діяльності ТОВ «Вакко» не подавались до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва декларації з податку на прибуток підприємства, у зв'язку з чим відсутні будь-які нарахування у рядку 7 «Амортизаційні відрахування», що свідчить про відсутність основних фондів у підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Вакко» відповідно до податкового розрахунку 1-ДФ за 2 квартал 2010 року - 1 особа.

На запит податкового органу ТОВ «Вакко» не надано документів щодо фінансово-господарських із ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр».

Згідно акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 15 лютого 2011 року № 804/23-10/36425949 встановлено, що ТОВ «Вакко» за юридичною адресою не знаходиться. Стан платника ТОВ «Вакко» - « 8» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. 16 листопада 2011 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Вакко» анульовано.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не надано належних доказів використання у господарській діяльності ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» придбаного у ТОВ «Вакко» товару.

Суд не бере до уваги наданий позивачем лист Південно-Західної залізниці від 18 серпня 2009 року № МЗЕ-10-1242 «Про технічні умови на реконструкцію під'їзної колії по ст. Рокитне» (а.с. 101), схему залізничних колій Рокитнянського спецкар'єру (а.с. 102-103), відомість під'їзної колії ЦД-0062, затверджену наказом Укрзалізниці від 22 грудня 2005 року № 428-Ц (а.с. 104-108), акт обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання від 29 березня 2012 року (а.с. 109-114), кошторисну документацію, загальну пояснювальну записку, технічний паспорт залізничних колій (а.с. 115-120), акт щодо реконструкції під'їзних колій ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр» від 13 травня 2009 року (а.с. 121-123), накладну від 30 листопада 2009 року № ВЄ-95 (а.с. 156), накладну від 28 грудня 2009 року № ВЄ-103 (а.с. 157), акт комісії по прийняттю на відповідність вимогам ПТЕ під'їзних колій ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» після проведеної реконструкції та будівництва нових колій від 31 березня 2012 року (а.с. 165-170), оскільки вказані документи не містять даних щодо використання придбаних у ТОВ «Вакко» колій.

Згідно акту комісії по прийняттю на відповідність вимогам ПТЕ під'їзних колій ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» від 31 березня 2012 року, реконструкція існуючих та будівництво нових колій здійснювалось силами ТОВ «Ариста КР» (м. Кривий Ріг), однак в матеріалах справи відсутні докази приймання передачі придбаних у ТОВ «Вакко» колій для виконання робіт ТОВ «Ариста КР», звіт про використані при виконанні робіт матеріали, їх якісні та кількісні характеристики.

Позивачем не надано суду документів проектної документації, які б містили інформацію щодо необхідності використання проданих ТОВ «Вакко» товарів при виконанні робіт ТОВ «Ариста КР» та дані про економічно обґрунтований обсяг таких товарів.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі-продажу із ТОВ «Вакко», а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть використовуватись при визначенні показників об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Отже, висновок відповідача про порушення ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3.1 статті 3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні показників об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за господарськими операціями із ТОВ «Вакко» є законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 15 листопада 2012 року № 0001052301 та № 0001062301 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятих рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2013 року.