Ухвала суду № 29488338, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/63196/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Туніка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року

у справі № 2а-6706/10/1370 (10431/11/9104)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»(далі -позивач, ПАТ «Концерн Хлібпром»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові)

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Концерн Хлібпром»звернулось у липні 2010 року до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові (далі -ДПІ у м. Львові) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0000392201/0/12945 від 09.07.2009 року на суму 1 128 921,83 гривня.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року постанова Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року скасована та ухвалена нова постанова, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасоване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000392201/012945 від 09.07.2009 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 604 Цивільного кодексу України та ст. 204 Господарського кодексу України.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін. Крім того, позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій досліджувалися та встановлювалися обставини щодо винесення Рішення про застосування штрафних санкцій № 0000392201/0/12945 від 09.07.2010 року, яке і було додано до позовної заяви, що в даті документу була описка.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у м. Львові правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, що копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 719448.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

З 27.11.2009 року по 15.01.2010 року відповідач провів планову перевірку позивача, що підтверджується актом від 22.01.2010 року № 36/23-2/05511001 «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Концерн Хлібпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за цей же період.

Актом було встановлено, зокрема, порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при проведенні імпортних операцій з фірмою Gostol Gopan, Словенія на виконання контракту № 08/0614 від 05.09.2008 року; з фірмою AT Engineering spol. S.r.o., Словаччина на виконання контракту № Z08-3720-2А від 02.09.2008 року; з фірмою Megatherm SA, Франція на виконання контракту № 08.02.20-А від 18.03.2008 року; з корпорацією International Finance Corporation, США на виконання кредитної угоди № 25668 від 22.05.2007 року, за що, відповідно до ст. 4 вказаного закону було нараховано пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаного товару по імпорту в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Також, судами встановлено, що між позивачем як покупцем та вказаними нерезидентами як постачальниками були укладені відповідні зовнішньоекономічні контракти на умовах, які передбачали обов'язок позивача сплатити авансові платежі. У відповідності до платіжних доручень, вантажних митних декларацій, по розрахунках з фірмою Gostol Gopan, Словенія на виконання контракту № 08/0614 від 05.09.2008 року позивач сплатив 11.09.2008 року 72 000 євро, 21.11.2008 року - 40 000 євро, 15.12.2008 року - 10 742,32 євро, 29.01.2009 року - 28 000 євро. Постачальник по контракту частково поставив товар на суму 150 742,32 євро за ВМД № 20759 від 30.07.2009 року. По розрахунках з AT Engineering spol. S.r.o., Словаччина на виконання контракту № Z08-3720-2А від 02.09.2008 року позивач сплатив 11.09.2008 року 32 700,6 євро. Постачальник по контракту частково поставив товар на суму 32 700,6 євро згідно із ВМД № 15359 від 04.06.2009 року. По розрахунках з фірмою Megatherm SA, Франція на виконання контракту № 08.02.20-А від 18.03.2008 року позивач сплатив 21.04.2008 року 218 810 євро, 16.05.2008 року - 218 810 євро, 24.06.2008 року -218 810 євро. По розрахунках з фірмою Maschinenfabrik Homburg GmbH, Німеччина, на виконання контракту № 20080055 від 01.06.2008 року позивач сплатив 20.06.2008 року 250 000 євро. По розрахунках з фірмою Seewer AG, Швейцарія, на виконання контракту № 0103-NK від 10.03.2008 року позивач сплатив 21.04.2008 року - 115 000 євро, 16.05.2008 року -115 000 євро, 24.06.2008 року - 115 000 євро. Товар за вказаними контрактами надійшов від фірми Megatherm SA, Франція, причому частина -згідно із ВМД № 6174 на суму 762 010 євро - 12.03.2009 року, згідно із ВМД № 6724 на суму 687 960 євро - 18.03.2009 року.

З урахуванням наведеного, відповідач прийшов до висновку про нарахування позивачу пені в сумі 3 554 117 грн., у т.ч. за період по 09.02.2009 року -на суму 2 425 195,61 грн., а за період з 10.02.2009 року -на суму 1 128 921,83 грн. На підставі акту перевірки № 36/23-2/05511001 від 22.01.2010 року відповідач виніс рішення про застосування штрафних санкцій № 0000062201/0/1667 від 28.01.2010 року на суму 2 916 912 грн. Зазначене рішення було оплачене позивачем платіжними дорученнями від 29.01.2010 року № 02167035, № 02157041, № 02167042. Позивач заперечує правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000392201/0/12945 від 09.07.2009 року (фактична дата оспорюваного рішення - 09.07.2010 року) на суму 1 128 921,83 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що зі змісту доповнення № 2 до контракту № 08.02.20-А від 18.03.2008 року, зазначене доповнення не носить характеру новації, не припиняє первісного зобов'язання з поставки хлібопекарного обладнання, передбаченого контрактом від 18.03.2008 року, а лише уточнює та доповнює умови такої поставки, вказує конкретних виробників обладнання, що продає постачальник, змінює умови оплати тощо. При цьому, вказане доповнення відповідно до його п. 4.1. залишає без змін інші умови контракту від 18.03.2008 року і сторони засвідчили свої зобов'язання за ними. Відтак, внаслідок укладення доповнення № 2 не припинились додаткові зобов'язання, передбачені контрактом від 18.03.2008 року. Основний контракт залишився діючим з урахуванням доповнень № 1 та № 2. Жодного доказу обумовлення сторонами припинення своїх зобов'язань за цим контрактом із визначенням відповідних наслідків суду не надано. З урахуванням наведеного, висновки відповідача, які лягли в основу оскаржуваного рішення, є підставними.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Між позивачем та фірмою Megatherm SA, Франція 09.02.2009 року було укладено доповнення № 2 до контракту № 08.02.20-А від 18.03.2008 року, відповідно до ст. 1 якого фірми Maschinenfabrik Homburg GmbH, Німеччина та Seewer AG, Швейцарія виступають субпостачальниками фірми Megatherm SA, Франція, від якої і надходитиме товар.

У п. 3.2 додаткової угоди визначено, що покупець вже провів платежі продавцю 656 430 євро за погодженням з Megatherm SA в сумі 345 000 євро, Maschinenfabrik Homburg GmbH в сумі 250 000 євро. Також в даному пункті визначено, що узгоджена сума авансу складає 595 715 євро, а надлишково перерахована сума 655 715 євро буде повернута на рахунок ПАТ «Концерн Хлібпром».

Отже, суд апеляційної інстанції вірно зазначає, що по попередніх контрактах зобов'язання сторін припинились, відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін та визначає, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Статтею 204 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами.

Нормами ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відповідно до цього Закону та інших Законів України, крім тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України. Спеціальне законодавство, зокрема Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України не забороняють припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором за домовленістю сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті слід нараховувати до дати укладення договору про новацію, тобто до 09.02.2009 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що за своєю правовою природою штрафна санкція у вигляді пені, передбачена частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, наведені у статті 238 Господарського кодексу України. Тому стягнення зазначеного штрафу розцінюється як притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, що є можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який також зазначив, що вирішуючи питання щодо дотримання податковим органом встановленого цим Кодексом річного строку для застосування штрафних санкцій в порядку частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» необхідно врахувати, що правопорушення, яке полягає у недотриманні строків надходження валютної виручки та/або товару за зовнішньоекономічним контактом є триваючим, позаяк пов'язане з тривалим, безперервним невиконанням обов'язку, встановленого правовою нормою. Однак таке правопорушення припиняється, зокрема, виконанням установленого обов'язку, тобто надходженням на митну територію імпортованого товару та/або отриманням резидентом-експортером валютної виручки за експортований товар.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що, враховуючи 90-денний строк, з 09.02.2009 року розпочався перебіг строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України. Оспорюване ж рішення податкового органу прийнято поза межами вказаного строку.

Пеня, передбачена ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не є податком і збором, тобто обов'язковим внеском до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, у розумінні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», та не наведена у встановленому статтями 14 та 15 цього Закону переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого доводами касаційної скарги, про те, що пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті слід нараховувати до дати укладення договору про новацію, тобто до 09.02.2009 року.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій досліджувалися та встановлювалися обставини щодо винесення Рішення про застосування штрафних санкцій № 0000392201/0/12945 від 09.07.2010 року, яке і було додано до позовної заяви, вказана у позові та судових рішеннях дата документу 09.07.2009 року помилкова, та не впливає на правильність висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року у справі № 2а-6706/10/1370 (10431/11/9104)-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько