Вирок № 2948816, 24.03.2008, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Справа № 1-21-08

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2008 року Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді- Кулеша Л.М.,

при секретарі - Кравчук І.Л.,

 з участю прокурора- Косіка О.В.,

представника потерпілих- ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нетішин кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Закриничне Ізяславського району Хмельницької області, українця, громадянина України, освіта середня -технічна, одруженого, приватного підприємця, проживаючого АДРЕСА_1, не судимого,

за ст.286 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

30.07.2007 року, в період між 17 год. та 17 год. 30 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шевролет-авео», НОМЕР_1, рухаючись в населеному пункті м. Нетішин, по вулиці Будівельників, в напрямку «Торгівельного центру», з швидкістю 55-58 км/год., зі слів останнього, після проїзду пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 - «Пішохідний перехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра»- «Нерегульований пішохідний перехід» ПДР України, скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який перетинав проїзну частину дороги поза пішохідним переходом, в напрямку зліва на право,  відносно напрямку руху його автомобіля.

Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3, від отриманих травм, помер в Хмельницькій обласній дитячій лікарні.

В діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, безпечно керувати ним та п.12.3 ПДР України відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав і пояснив, що 30.07.2007 року, близько 17.20 год., рухався на власному автомобілі «Шевролет авео», НОМЕР_1, по вулиці Будівельників від перехрестя з вулицею Набережна, в напрямку «Торгівельного центру». В той час йшов сильний дощ. Лобове скло в автомобілі добре очищалось і видимість через нього була доброю. Бокові вікна були в краплях води і частково запітнілі. Швидкість руху була 55-58 км/год. Наблизившись до пішохідного переходу, на відстань близько 10-15 метрів, в районі магазину „Дар”, подивися вліво та вправо чи не має пішоходів, які б хотіли перейти через дорогу. На пішохідному переході і поруч з ним пішоходів не побачив і продовжив рух. Проїхавши пішохідний перехід, на відстані близько 7-8 метрів, побачив , що зліва на право на дорогу вибіг малолітній хлопчик, який біг перпендикулярно руху його автомобіля. Пішохода помітив в той момент, коли він знаходився на відстані 1 метра від краю дороги зліва. Різко натиснув на гальма, але автомобіль продовжив рухатись в загальмованому стані і уникнути наїзду на пішохода не вдалося. Автомобіль проїхав в загальмованому стані відстань близько 15-17 метрів і зупинився. Наїзд на пішохода відбувся передньою правою частиною автомобіля, коли хлопчик знаходився на смузі руху керованого ним автомобіля, на відстані близько 1 метра від правого краю дороги. Він вийшов з автомобіля і побіг до пішохода, щоб надати йому допомогу, відвіз в МСЧ-4 м. Нетішина.

В момент ДТП, в зустрічному напрямку, проїхало два легкових автомобілі. Один із них «Дачія» служби таксі «40-444», з яким розминувся, після наїзду на пішохода.

Як пішохід наближався до дороги, він його не бачив, йому перешкоджав сильний дощ, мокрі і частково запітнілі вікна, маленький зріст пішохода. Визнає цивільний позов потерпілого ОСОБА_4, відшкодував заподіяні йому матеріальні збитки. Позов ОСОБА_5 визнає частково, оскільки не має можливості в такому розмірі відшкодувати моральну шкоду. В добровільному порядку відшкодував йому 25 тис. грн. Потерпілій ОСОБА_6 відшкодовує моральну шкоду без заявленого нею позову, в добровільному порядку.

Крім того, вина ОСОБА_2 доведена наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:

 Потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду, що зі слів громадянина ОСОБА_7 стало відомо, що автомобіль «Таксі» збив його малолітнього онука ОСОБА_3 в районі пішохідного переходу, що розташований напроти магазину «Дар», по вул. Будівельників. Підсудний йому відшкодував заподіяну матеріальну шкоду, тому відмовляється від заявленого позову, просить ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що в грудні 2005 року розірвав шлюб із своєю дружиною ОСОБА_6 З травня 2007 року вони перестали спільно проживати. Син ОСОБА_3, 2001 року народження, залишився проживати з матір'ю, але фактично проживав у своєї бабусі ОСОБА_8.

31.07.2007 року його батько ОСОБА_4 повідомив, що син потрапив під автомобіль і знаходиться в важкому стані в лікарні. ІНФОРМАЦІЯ_3 дізнався, що дитина померла.

Зменшивши позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_2 75 тис.грн. за заподіяну моральну шкоду, оскільки 25 тис. грн. той сплатив йому в добровільному порядку. Вважає, що покарання підсудному необхідно призначити у вигляді позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що після розлучення з ОСОБА_5 син ОСОБА_3 проживав з нею.

30.07.2007 року він потрапив під автомобіль і у важкому стані був відправлений в Хмельницьку дитячу лікарню. Син грався в дворі будинку і напевне йшов до своєї бабусі, тому переходив дорогу біля магазину «Дар», що по вул. Будівельників. ІНФОРМАЦІЯ_3 дитина померла.

 ОСОБА_2 відшкодовує заподіяну моральну шкоду в добровільному порядку, просить не позбавляти його волі і призначити більш м'яке покарання.

Свідок ОСОБА_9 показав, що 30.07.2007 року, близько 17.00 години, рухався на автомобілі «Дачія-логан», НОМЕР_2,  по вул. Будівельників в м. Нетішині, зі сторони «Торгівельного центру» до перехрестя з вулицею Набережна. В автомобілі була незнайома жінка-пасажир. Швидкість керованого ним автомобіля складала близько 40 км/год. Наблизившись до пішохідного переходу, що розташований в районі магазину «Дар», на відстані близько 40-45 метрів, він побачив, що дорогу перебігає малолітній хлопчик, який  біг перпендикулярно дороги, на відстані близько 5-6 метрів, поза пішохідним переходом, з боку «Торгівельного  центру» від магазину «Дар». Так як обрана ним швидкість автомобіля була безпечною, то він продовжував рух, не гальмуючи. Він бачив, що хлопчик встигає залишити смугу руху його автомобіля. Коли хлопчик почав перебігати через дорогу, то назустріч йому їхав автомобіль «Шевролет» служби таксі 056. Коли він наблизився до лінії перетину дороги пішоходом, на відстань близько 20 метрів, то пішохід фактично вже перебіг її, йому залишалось зробити ще один крок,  але в цей час зустрічний автомобіль скоїв наїзд на нього своєю передньою правою частиною. Хлопчик від удару відлетів праворуч, відносно напрямку руху автомобіля, який скоїв наїзд, а автомобіль продовжив рух. Водій автомобіля «таксі» ОСОБА_2 почав гальмувати на пішохідному переході, на відстані близько 5-6 метрів від місця наїзду. Чому він не гальмував раніше не знає, на його погляд така можливість у нього була. Він має практичний стаж роботи водія близько 40 років і вважає, що у ОСОБА_2, у даній дорожній обстановці, була можливість вчасно побачити пішохода, так як він раніше з'явився на його смузі руху, чим на смузі руху автомобіля ОСОБА_2 і подолав відстань до місця наїзду більшу для автомобіля ОСОБА_2, ніж керованому ним автомобілю. За даних обставин йому раніше виникла небезпека для руху, ніж ОСОБА_2, але він вчасно побачив пішохода і встиг вжити заходи для уникнення наїзду.

 В момент наїзду на пішохода, крім керованого ним автомобіля та автомобіля ОСОБА_2 транспорту не було, перед наїздом, в попутному йому напрямку, їхав легковий автомобіль, але він знаходився далеко поза пішохідним переходом, до того, як ОСОБА_2 мав наблизитись до пішохідного переходу.

На його погляд, в даній дорожній обстановці, як у нього, так і у водія ОСОБА_2 була можливість вчасно побачити пішохода.

Свідок ОСОБА_10 показала, що 30.07.2007 року, близько 17.30 год., вона їхала в якості пасажира в автомобілі «Таксі». Автомобіль рухався в напрямку по вулиці Будівельників, від «Торгівельного центру» до перехрестя з вулицею Набережна. Не доїжджаючи до магазину «Дар», напроти будинку № 8, вона побачила, що по тротуару, в напрямку проїзної частини дороги, від п'ятиповерхових будинків по вул. Будівельників, біжить хлопчик віком 6-7 років. Наблизившись до дороги він продовжував бігти, не зупиняючись. Коли хлопчик ступив на дорогу, то відстань між ним і автомобілем, в якому вона їхала, була близько 10-15 метрів. Водій таксі пригальмував, але не зупиняючись продовжував рухатись. На зустріч їм їхав легковий автомобіль, сірого кольору, служби «Таксі». Коли хлопчик вибіг на смугу руху їхнього автомобіля, то зустрічний автомобіль ще не доїхав до пішохідного переходу і, не зважаючи на те, що на дорозі біжить дитина, він продовжував рухатись, не зменшуючи швидкість. Хлопчик був в полі зору водія зустрічного автомобіля ще до того, як він біг по тротуару до дороги. Дорогу він перебігав перпендикулярно руху автомобілів, але не по пішохідному переходу, а поза ним, з боку будинку № 8. Яка відстань була між траєкторією руху хлопчика і пішохідним переходом сказати не може, але на місці події показувала цю відстань. Коли він фактично добіг до лівого, відносно них узбіччя, то зустрічний автомобіль, своєю передньою правою частиною, скоїв наїзд на нього. До місця  наїзду автомобіль не гальмував, а почав гальмувати, лише, в момент наїзду. Коли вони проїхали пішохідний перехід, то оглянулась і побачила, що після наїзду хлопчик відлетів на тротуар, а автомобіль проїхав ще деяку відстань і зупинився. На її погляд, водій автомобіля, який скоїв наїзд на хлопчика, повинен був бачити його ще до того, як він біг до дороги.

Крім цих двох автомобілів, інших транспортних засобів на дорозі не було.

Свідок ОСОБА_7 показав, що 30.07.2007 року, близько 17.30 год., знаходився в своїй квартирі АДРЕСА_2. Почув скрип гальмів і глухий удар. Зрозумів, що трапилась дорожньо-транспортна пригода і відразу виглянув у вікно. Побачив, що в напрямку «Торгівельного  центру», на своїй смузі руху зупинився автомобіль «Шевролет» срібного кольору. З  нього вийшов чоловік і розмовляв по телефону. Позаду автомобіля, зправа за тротуаром в кущах, лежала дитина. Відстань від пішохідного переходу до місця зупинки автомобіля

Взуття, а саме один тапочок хлопчика, оранжевого кольору, лежав поруч з пішохідним переходом, зправа відносно напрямку вказаного вище автомобіля. Закінчивши розмовляти по телефону, водій взяв на руки дитину,  відніс в свій автомобіль і поїхав. На час ДТП дорога, після дощу, була мокрою.

Свідок ОСОБА_11, показала, що 30.07.2007 року, близько 17.00-17.15 год., на вулиці йшов невеликий дощ. Вона, з чоловіком, рухалась  в напрямку центру міста, повз магазину «Дар». Неподалік з перехрестям провулку, до чотирнадцятиповерхових будинків, вона побачила зупиненим автомобіль «Таксі». Її колишній учень ОСОБА_12 кричав чоловікові, який розмовляв по телефону, викликати швидку медичну допомогу. Коли підійшли ближче, то він повідомив, що цей чоловік збив автомобілем на дорозі  хлопчика.

Самого моменту дорожньо-транспортної пригоди, та  з якого боку до місця пригоди наблизився хлопчик, не бачила.

Свідок ОСОБА_13 показав, що 30.07.2007 року він знаходився в одній із квартир будинку № 10, по вул. Будівельників, де займався ремонтом цієї квартири. Близько 17.20-18.00 год. почув глухий удар та звук гальмування автомобіля. Коли виглянув у вікно, то побачив, що на смузі дороги, з боку «Молочної кухні», стоїть автомобіль «Таксі», направлений в сторону «Торгівельного центру». З нього вийшов чоловік, пішов до кущів і з тротуару підняв хлопчика та відніс до себе в автомобіль.

Показами свідка ОСОБА_14, який показав, що 30.07.07 року він знаходився в квартирі АДРЕСА_3. Звідти почув глухий удар і подивився у вікно. На дорозі побачив автомобіль сірого кольору, який зупинився направленим в сторону «Торгівельного  центру», на відстані близько 5 метрів від перехрестя з провулком, до будинку № 7. Позаду автомобіля, на тротуарі зправа, відносно його напрямку, лежав хлопчик. З автомобіля вийшов чоловік, оглянув хлопчика та почав телефонувати по телефону. Потім взяв дитину на руки, відніс в автомобіль і поїхав з місця події.

Свідок ОСОБА_15 показав, що він проводив обстеження дороги, в районі ДТП, що трапилась 30.07.07 року, по вул. Будівельників, в м.Нетішин. За спеціальною методикою визначив коефіцієнт зчеплення шин транспортного засобу з дорожнім покриттям, яке під час ДТП відповідало 1.16 одиниць, але просить цей коефіцієнт не приймати до уваги, оскільки він визначений не правильно.

Даними висновку судово-медичної експертизи (а.с. 89-90), з якого слідує, що дослідженням трупа ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою лівої скроневої частки головного мозку, крововиливів під м'якими мозковими оболонками обох тім'яних часток мозку та лівої скроневої частки, крововиливу у м'яких тканинах тім'яно-скроневої ділянки голови справа.

Ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів, могли мати місце в час та за обставин, які зазначено у постанові про призначення судово-медичної експертизи, тобто, в наслідок наїзду легкового автомобіля, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжкими, перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Даними протоколу огляду місця події, плану схеми та фототаблиць до нього (а.с.9-14) , з якого вбачається, що місцем події є проїзна частина вул. Будівельників, в районі знаходження будинків №12 та №8. Під час проведеного огляду проїзна частина знаходиться в мокрому стані, поділена на 2 полоси руху транспортних засобів суцільною смугою, білого кольору. Напроти магазину «Дар», що між будинками №12 та №8 по вул. Будівельників є пішохідний перехід, що помічений відповідною дорожною розміткою та дорожніми знаками. Ширина проїзної частини складає 7.15 м. Ширина правої смуги складає 3.65 м., лівої 3.5 м. З лівого боку проїзної частини, за бардюрним каменем, є дитячий шльопанець бузкового кольору, який знаходиться на відстані 10.2 м. від дорожнього знаку «Пішохідний перехід», з лівого боку проїзної частини. Поруч із дорожнім знаком «Пішохідний перехід», знаходиться дитячий шльопанець бузкового кольору.

Даними протоколу огляду транспорту (а.с. 24-25, 31), протоколу огляду та затримання транспорту(а.с.33), з яких слідує, що в автомобілі «Шевролет- авео», НОМЕР_1, деформовано капот з переду, з правої сторони, зверху, пошкоджений передній бампер, в іншому технічний стан автомобіля справний.

Даними постанови про приєднання до кримінальної справи речових доказів(а.с.32), з якої вбачається, що автомобіль«Шевролет- авео», НОМЕР_1, приєднаний до кримінальної справи №30/3160, в якості речових доказів та переданий на збереження в Нетішинський МВ УМВС У в Хмельницькій області.

Даними висновку автотехнічної експертизи (а.с. 98-100), з якого слідує, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Шевролет-авео», НОМЕР_1, ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України, згідно яких у разі виникнення небезпеки для його руху ( в момент появи в полі зору водія малолітнього пішохода, який у темпі бігу рухався в напрямку смуги руху автомобіля), він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу.

 Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події,  схемою і фототаблицею до нього за участю обвинуваченого ОСОБА_2 (а.с. 72-76, 102-105), з яких вбачається, що ОСОБА_2 показав на смугу руху, в напрямку до «Торгівельного центру», де і при яких обставинах він скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3

Даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, схемою і фототаблицею до нього за участю свідка ОСОБА_7 (а.с. 77-80), з яких слідує, що він показав місце розташування автомобіля «Шевролет», після ДТП, місце знаходження малолітнього пішохода та його взуття.

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, схемою і фототаблицею до нього за участю свідка ОСОБА_10 (а.с. 81-85), з яких вбачається, що свідок показала на місце, де вона побачила, як до дороги біг хлопчик від п'ятиповерхових будинків по вул. Будівельників і місце знаходження автомобіля, який рухався в зустрічному напрямку. Відстань від місця знаходження зустрічного автомобіля до пішохідного переходу становила 15.0м. Відстань від місця знаходження пішохода до лінії пішохідного переходу становила 10.92 м.

Траєкторія руху пішохода зафіксована в схемі, є перпиндикулярною до проїзної частини дороги. Крім того свідок вказала на ліву смугу руху транспортних засобів і позначила місце наїзду зустрічного автомобіля «таксі» на пішохода. Ця відстань від пішохідного переходу, в напрямку «Торгівельного центру», становить 10.3.м. Наїзд на пішохода стався, коли він однією ногою вже став на боковий камінь дороги, біля правого узбіччя, відносно напрямку руху зустрічного автомобіля. Даними акту обстеження дорожніх умов в місці скоєння ДТП ( а.с. 114), з якого слідує, що вид покриття дороги є асфальт, стан покриття дороги-мокре, видимість проїжджої частини та видимість на перехресті хороша в обох напрямках.

Із свідоцтва про народження (а.с.128) вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із свідоцтва про смерть слідує, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Посвідченням водія (а.с.129) підтверджується, що ОСОБА_2 мав право керувати транспортними засобами.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.130) слідує, що власником автомобіля «Шевролет- авео», НОМЕР_1, є ОСОБА_2

Таким чином, аналізуючи всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно за ст.286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Крім того, суд вважає, що малолітнім пішоходом ОСОБА_3, також, були порушені Правила дорожнього руху України, а саме п.4.14, відповідно до якого пішоходам забороняється виходити на проїзну частину дороги, не впевневшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішоходний перехід, переходити проїзну частину поза пішоходним переходом, якщо є розділювальна смуга, що, також, стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Із досліджених доказів судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 раптово вибіг на проїзну частину дороги, не впевневшись у відсутності небезпеки для себе, та переходив проїзну частину дороги поза пішоходним переходом.

Але, з врахуванням наведеного, ОСОБА_2 не може звільнятись від кримінальної відповідальності, оскільки припустився порушення вказаних вище правил безпеки руху і даний факт встановлено та доведено в суді. Підсудний вибрав не правильну швидкість в даній дорожній обстановці, враховуючи погодні умови, мокре покриття дороги, запітнілі бокові вікна, що не дало йому можливості своєчасно реагувати на появу небезпеки для руху його автомобіля, внаслідок чого він не зміг негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, що є у причинному зв'язку між наслідками, які настали.

Суд вважає, що із обвинувачення підсудного слід виключити таку кваліфікуючу ознаку злочину, як порушення правил експлуатації транспорту, оскільки із досліджених вище доказів не вбачається, що ОСОБА_2 порушив технічні умови експлуатації автомобіля, експлуатував технічно несправний транспортний засіб чи вчинив інші дії, пов'язані з порушенням правил експлуатації транспортного засобу, які стали причиною вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, суд вважає, що із обвинувачення підсудному слід виключити посилання на те, що він порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, оскільки із самого обвинувачення, показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були безпосередніми очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається, що водій автомобіля «Шевролет авео» НОМЕР_1 ОСОБА_2 скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3, на пішоходному переході. Із показів підсудного та вказаних свідків судом встановлено, що наїзд на малолітнього ОСОБА_3 відбувся поза пішохідним переходом, на відстані 7-10 метрів від нього.

 Суд не приймає до уваги висновок додаткової автотехнічної експертизи (а.с.111-112), оскільки експертом проводились дослідження не на точно встановлених даних про швидкість руху автомобіля, яким керував ОСОБА_2, а вона визначена приблизно, взята до уваги із пояснень підсудного і не підтверджена іншими доказами, так як із протоколу огляду місця події не вбачається, що був визначений гальмівний шлях автомобіля «Шевролет», з якого можливо було зробити висновок про його швидкість руху до скоєння ДТП.

Суд не приймає до уваги відомість вимірювання коєфіцієнту зчеплення покриття на ділянці дороги в місці скоєння ДТП, визначеного спеціалістами Державного дорожнього науково-дослідного інституту імені М.П. Шульгіна, оскільки воно проведено з порушенням норм КПК України, в той період, коли справа знаходилась в провадженні суду, без будь-яких судових доручень, без повідомлення суду про проведення такого дослідження.

Висновок спеціаліста, наданого захисником підсудного з дослідження цих же питань, суд не приймає до уваги по вище викладеним обставинам.

При призначені підсудному виду та міри покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що підсудний вчинив злочин, який відноситься до тяжких.

За місцем роботи та проживання характеризується з позитивної сторони.

 Обставиною, що пом`якшує покарання підсудного є добровільне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4, моральної ОСОБА_6 та часткове відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5, щире каяття у вчиненні злочину та те, що він врятував потопаючу дитину в річці Горинь- ОСОБА_16.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 є те, що внаслідок скоєння злочину заподіяно тяжкі наслідки, а також вчинення злочину щодо малолітнього.

 До уваги беруться ті обставини, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, з дня вчинення інкримінованих йому дій інших протиправних дій не вчиняв, злочин вчинив по необережності, потерпіла ОСОБА_6, з якою проживав син ОСОБА_3, просила суд не позбавляти ОСОБА_2 волі, а призначити більш м'яке покарання.

З урахуванням особи підсудного, обставин справи, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання, в межах санкції ст.286 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 та ст. 76 КК України і звільненням його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Оскільки цивільний позивач ОСОБА_4 відмовився від позову, така відмова не порушує законних прав та інтересів інших осіб, тому є підстави для прийняття судом його відмови від позову.

Потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не заявлявся.

Потерпілим ОСОБА_5 був заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 100 тис. грн. Враховуючи, що ОСОБА_2 частково відшкодував заподіяну йому моральну шкоду, він зменшив позовні вимоги до 75 тис. грн.

Суд вважає, що позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, враховуючи глибину та тривалість його фізичних і моральних страждань у зв'язку із смертю сина Михайла, крім того суд враховує, що потерпіла ОСОБА_6 не позбавлена звернутись, з таким же позовом, до ОСОБА_2 в цивільному порядку.

Позов прокурора м.Нетішина в інтересах держави в особі Державного дорожнього науково-дослідного інституту імені М.П. Шульгіна про відшкодування збитків, заподіяних злочином на суму 2408 грн. підлягає залишенню без розгляду, оскільки поданий не до початку судового слідства.

Позов прокурора м.Нетішина в інтересах Хмельницької міської дитячої лікарні на суму 2565.00 грн. підлягає задоволеннню, оскільки ОСОБА_2 його визнав в повному об'ємі.

 Судові витрати за проведення автотехнічних експертиз становлять 423 грн.70 коп.

 Речовий доказ- автомобіль «Шевролет авео», НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_2, залишити на збереженні у нього під арештом до вирішення цивільного позову ОСОБА_5

 Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти років) позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк -3(три) роки.

Застосувати ст.75 КК України і звільнити засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку- три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи.

 Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає реальному виконанню.

Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишити без змін, підписку про невиїзд.

Прийняти відмову цивільного позивача ОСОБА_4 від позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 35 тис.грн. за заподіяну моральну шкоду, вирок направити на виконання в частині цивільного позову і стягнення моральної шкоди на суму 10 тис. грн., оскільки 25 тис. грн. ОСОБА_5 сплачено в добровільному порядку.

Позов прокурора м.Нетішина в інтересах держави в особі Державного дорожнього науково-дослідного інституту імені М.П. Шульгіна про відшкодування збитків, заподіяних злочином на суму 2408 грн. -залишити без розгляду

Задовільнити позов прокурора м.Нетішина в інтересах Хмельницької міської дитячої лікарні.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської дитячої лікарні -2565.00 грн. за лікування хворого ОСОБА_3 і перерахувати їх на р/р 35419005000888 УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, код 02004674.

Речовий доказ- автомобіль «Шевролет авео», НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_2, залишити на збереженні у нього під арештом до вирішення цивільного позову ОСОБА_5.

На вирок може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду, протягом 15 діб, з моменту його проголошення, через Нетішинський міський суд.

 Суддя  Кулеша Л.М.