Ухвала суду № 29488053, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року м. Київ К/9991/50473/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 року .

у справі № 0670/70/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» (далі -позивач, ПАТ «БМЗ «Прогрес»)

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі -відповідач, Бердичівська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»(далі - позивач, ВАТ «БМЗ «Прогрес») звернулось у січні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Бердичівської ОДПІ, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.07.2011 року № 0000712301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 28.12.2011 року № 0000712301.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ «БМЗ «Прогресс».

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача Відкритого акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»правонаступником Публічним акціонерним товариством «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 541110.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

Фахівцями Бердичівської ОДПІ було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «БМЗ «Прогрес» (нині ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес») з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 12.07.2011 року № 2967/2301/00217426.

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимоги п. 3 ст. 198, п. 4, п. 10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі -ПК України), що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року на 367 020,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем 25.07.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на 367 020,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення дійшли висновку про те, що позивачем було дотримано вимоги ПК України при формуванні податкового кредиту за травень 2011 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Сетав Стальсервіс» (Продавець) укладено договір поставки від 19.10.2010 року № 322-10-68-10-841, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю металопродукцію, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов даного договору ТОВ «Сетав Стальсервіс» поставило позивачу металопродукцію на загальну суму 93 634,51 гривні та виписало у травні 2011 року податкові накладні від 11.05.2011 року № 20, від 18.05.2011 року № 44), від 19.05.2011 року № 47 з включенням до їх складу податку на додану вартість у сумі 15 605,75 гривень, а також видаткові накладні.

Податковий орган дійшов висновків щодо відсутності господарської операції з тих підстав, що згідно акту перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 14.06.2011 року № 2374/23-3/36842029 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сетав Стальсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Євротурбіна» встановлено, що постачальником ТОВ «Сетав Стальсервіс» є ТОВ «Євротурбіна». У свою чергу, наслідком діяльності ТОВ «Євротурбіна» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, про що свідчить досліджений ланцюг операцій. Крім того, у ТОВ «Євротурбіна» відсутні трудові та транспортні ресурси, власні або орендовані земельні ділянки, виробничо-складські приміщення, що доводить нереальність задекларованих платником операцій. На думку податкового органу, зазначене свідчить, що діяльність ТОВ «Євротурбіна» має ознаки такої, що не відбулася.

Крім того, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Сетав Стальсервіс» постачало ВАТ «БМЗ «Прогрес»металопродукцію, необхідну для забезпечення роботи товариства, основним видом діяльності якого є хімічне машинобудування. Факт поставки підтверджується договором поставки від 19.10.2010 року, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, зі змісту яких вбачається, що металопродукція автомобілем КАМАЗ (держ. номер АМ 2881АР) з причепом (держ. номер 1943 НН) була перевезена з м. Дніпропетровська, Донецьке шосе, 19, та розвантажена за адресою позивача. ВАТ «БМЗ «Прогрес»у повному обсязі здійснило оплату за поставлений товар.

Згідно прибуткових ордерів від 23.05.2011 року № 5373 (а.с.25) та № 5374 (а.с. 29) лист металевий у загальній кількості 0,825 т був оприбуткований позивачем на складі № 44. Факт оприбуткування металопродукції підтверджується також регістром бухгалтерського обліку «Оборотна-сальдова відомість по складу за травень 2011 року» (а.с. 33).

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту травня 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 15 605,00 гривень, сплачену в ціні продукції, отриманої від ТОВ «Сетав Стальсервіс».

Крім того, згідно висновків податкового органу, позивач не повинен був включати до складу податкового кредиту цього ж періоду суми податку на додану вартість у розмірі 105 692,00 гривні, сплаченої у складі комісійної винагороди, оскільки за договором комісії не відбулось остаточного продажу виробів Комітента та у розмірі 245 722,00 гривні, сплаченої у складі агентської винагороди на користь ТОВ «ТД заводу «Прогресс», з тих підстав, що розрахунки за договорами, укладеними за участі агента, проведені не у повному обсязі, а тому фактично умови агентських договорів виконані не були.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Торговий дім заводу «Прогресс» (Комісіонер) та позивачем (Комітент) був укладений договір комісії від 22.02.2010 року , за умовами якого Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента за винагороду здійснити одну або декілька операцій з продажу на експорт, а Комітент зобов'язався оплатити Комісіонеру комерційну винагороду.

На виконання умов даного договору ТОВ «ТД заводу «Прогресс» виписало позивачу податкову накладну від 11.05.2011 року № 19 на суму комісійної винагороди у розмірі 634 150,08 грн., у тому числі ПДВ -105 691,68 грн. Між сторонами також був складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.05.2011 року № ОУ-0000056 та наданий звіт комісіонера. Попередня оплата за продукцію по даному договору комісії отримана у сумі 3 714 622,60 грн. і по даним бухгалтерського обліку обліковується кредиторська заборгованість у сумі 4 012 378,90 грн.

Також, між позивачем та ТОВ «ТД заводу «Прогресс» було укладено також і агентський договір від 29.12.2010 року № 0-92, згідно якого Агент за винагороду зобов'язався здійснювати по дорученню за рахунок та від імені Принципала такі юридичні та фактичні дії: з метою виявлення потенційних покупців продукції Принципала проводити маркетингові дослідження, укладати угоди, договори, контракти на поставку продукції Принципала, в т.ч. зовнішньоекономічні. Агент одержав право здійснювати вказані дії на території СНД та Далекого Зарубіжжя.

На виконання умов агентського договору ТОВ «ТД заводу «Прогресс» на підставі доручення від 24.12.2010 року № 37 уклало договори з ТОВ «Вікор» на постачання фільтру Ш1-ПФФ80-03, по якому надійшла попередня оплата у сумі 1 587 240,00 російських рублів; з ЗАТ «Нові технології та обладнання» на постачання фільтру листового МГВ60-8У-03, комплекту запчастин та плити до даного фільтру, по якому надійшла попередня оплата у сумі 1 795 756,00 російських рублів; договір від 19.01.2011 року № 110102 з ТОВ «Лебединський гірничо-збагачувальний комбінат» на поставку сушильних барабанів БН3, 5-27НУ-03, по якому надійшла попередня оплата у сумі 59 468 400,00 російських рублів. Надання агентських послуг підтверджується звітами агента та актами здачі-прийняття робіт. На суми агентської винагороди позивачу були виписані видаткові накладні. Відповідно до Положення про управління виробничо-маркетингової діяльності ВАТ «БМЗ «Прогресс» від 30.06.2009 року позивач через ТОВ «ТД заводу «Прогресс» здійснює організацію збуту своєї продукції, проведення аналізу ринку її споживачів, планує виробництво товарної продукції та проваджує рекламну діяльність .

Згідно укладених між позивачем та ТОВ «ТД заводу «Прогресс» договорів комісії та агентського договору, обов'язок позивача сплатити відповідно комісіонеру та агенту винагороду виникає навіть у разі отримання часткової оплати від покупців продукції ВАТ «БМЗ «Прогресс» на підставі звітів та актів прийняття-здачі робіт (надання послуг).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи зі змісту пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу, а тому укладення позивачем договору комісії та агентського договору, які направлені на просування продукції товариств на ринку та її реалізацію, безперечно спрямовані на забезпечення отримання доходів від її виробництва.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, стосовно дати виникнення у позивача права на включення сплаченого у ціні придбаних послуг у ТОВ «ТД заводу «Прогресс» податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положення цього пункту щодо дати виникнення права на податковий кредит платника податку - покупця - кореспондуються з положеннями п. 187.1 ст. 187 названого Кодексу щодо дати виникнення податкового зобов'язання у платника податку - продавця, яка також визначається по даті першої з подій: або даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - даті оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - даті інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або даті відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - даті оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов'язань продавця, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України пов'язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема, по факту отримання продавцем оплати за товари/послуги, якщо такий передує факту постачання товарів/послуг.

Судами попередніх інстанцій також враховано, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з умов укладених між позивачем та ТОВ «ТД заводу «Прогресс» договорів комісії та агентського договору, обов'язок позивача сплатити відповідно комісіонеру та агенту винагороду виникає навіть у разі отримання часткової оплати від покупців продукції ВАТ «БМЗ «Прогресс» на підставі звітів та актів прийняття-здачі робіт (надання послуг). Таким чином, сторони самостійно визначили, що датою надання комісійних та агентських послуг вважається дата надходження коштів від нерезидентів - покупців продукції, за наслідками якої складаються відповідні первинні документи, а не дата відвантаження продукції, що не суперечить актам цивільного законодавства. У свою чергу, орган державної податкової служби не наділений повноваженнями тлумачити умови укладених між суб'єктами господарювання договорів.

Отже, оскільки ВАТ «БМЗ «Прогресс» та ТОВ «ТД заводу «Прогресс» визначили, що фактом отримання відповідних послуг є обставини надходження коштів від нерезидентів - покупців продукції - в рахунок її попередньої оплати, саме ця подія і є датою виникнення податкових зобов'язань у платника податку - продавця послуг. При цьому зазначений факт оформлений належними первинними документами, якими є акти прийняття-здачі робіт (надання послуг).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно дійшли висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 25.07.2011 року № 0000712301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на 367 020,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., прийнято всупереч вимогам Податкового кодексу України, без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року у справі № 0670/363/12 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько